Переяславська активістка, психологиня Марія Барабаш (24 роки) із травня 2018-го до кінця 2019-го провела близько двадцяти семінарів на тему «Стоп булінг». Підлітки (загалом понад тисяча) зі всіх міських шкіл, ліцею та ЦПТО, кількох освітніх закладів сіл Переяславщини та деяких найближчих міст дізналися, що таке булінг та як із ним боротися. Детальніше про цю ініціативу з нею поспілкувався журналіст Переяслав.City.
– Чому ти зайнялася темою булінгу?
– Я сама колись була жертвою булінгу. Це було більше за межами школи. Часто, коли я йшла від бабусі, в якої жила, до матері, мене перестрівала компанія хлопців. Іноді обходилося лише висміюваннями, але й були випадки, коли псували одяг і не тільки. Якось навіть мій велосипед поламали. Вдома я так і не зізналася, що відбулося насправді. Оскільки росла без батька , то не могла пожалітися, щоб заступився за мене. А в тому, що матір може якось зарадити в цій ситуації, сумнівалася. Те, що була жертвою булінгу – вже усвідомила, коли почала більше цікавитися про це. Ми ж у підлітковому віці не задумуємося про подібні речі та їх наслідки, особливо якщо про них ніхто не розповідає.
Індикатором того, що почала проводити семінари «Стоп булінг», став кліп на цю тему «Все, що тебе не вбиває» гурту «Pianoбой». Якось подивилася його і задумалася: «Я ж психолог, можу розібратися в цій тематиці й допомогти іншим не опинитися на моєму місці». Булінг, по суті, існував завжди, просто в різний час розвитку суспільства та технологій він набував інших форм. Приміром, зараз дуже популярний кібербулінг: коли діти в соцмережах висміюють одне одного, поширюють образливі відео, де б'ються підлітки і не тільки. Коли я стартувала із семінарами, тема булінгу ще не була настільки поширеною в Україні, втрапила у той період, коли все тільки починало зароджуватися в публічній площині.
– Як саме ти хотіла донести цю тему до переяславських підлітків?
– Я планувала йти в школи, але не з нудною лекцією, а із семінаром, на якому б і сама пояснила, що таке булінг, і діти при цьому були активно включені в бесіду. Підготувала план, за яким це проводила: презентацію, відео, особисті історії відомих людей. Пішла до Валентини Губенко (заступниця міського голови – ред.) і кажу: «Хочу дещо розпочати», вона зробила посилання на відділ освіти, щоб звідти сповістили школи. Тоді в мене було більше вільного часу, тому я його присвятила, зокрема, цим семінарам. Перші два пробні провела ще у травні 2018-го у сьомій школі та «Патріоті», побачила, що є хороший фідбек і можна продовжувати.
– У чому конкретна мета цих семінарів?
– По-перше, просто висвітлити цю проблему та пояснити її, причини виникнення. Діти повинні знати, що коли тебе постійно б’ють, обзивають, – це ненормально, про це потрібно говорити. Часто, навіть вчителі, не розуміючи, що таке булінг, замовчують подібні речі: «Та то ж хлопці побилися, то й нехай собі». По-друге, мала на меті донести, що у таких ситуаціях є вихід і де шукати підтримку. Наводила приклад видатних людей, які свого часу також переживали булінг, але зрештою знайшли вихід і змогли досягти успіху. Втім, щоб із цього вийти, обов’язково слід звертатися за допомогою: передусім до батьків, класного керівника, шкільного психолога. Також є Національна дитяча «гаряча лінія» – 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів) або 1116 111 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні та конфіденційні. На «гарячій» лінії консультують соціальні працівники, педагоги, психологи та юристи. Згодом Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу» (визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу – ред.). Тому я вже попереджувала, що нова стаття закону передбачає адміністративну відповідальність за булінг – це штраф або громадські роботи.
– Який був зворотній зв’язок від дітей?
– Був випадок у Борисполі, коли після моєї лекції стала перед залом дівчинка і сказала: «Так, давайте будемо з цим обережнішими, бо це справді боляче». І почала плакати. Коли всі розійшлися, я запропонувала поспілкуватися їй віч-на-віч. Вона розповіла, що і з ким у неї сталося, як вона вилазить із цього. Сказала, що говорить батькам, але ті не можуть дати правильної підтримки, бо самі не розбираються в цій темі. І взагалі деякі діти підходили, дякували, що я розказала такі речі. Я проводила щось на кшталт анонімного опитування: «Заплющте очі і підіймайте руку. Чи були ви свідком булінгу? Чи були жертвою? Чи були агресором? Чи зверталися за допомогою?». Відсотків вісімдесят зізнавалися, що вони були свідками, близько тридцяти – жертвами, навіть агресори підіймали руки, хоча їх було небагато.
– Чи були проблеми у співпраці з навчальними закладами?
– Я з ними домовлялася, як звичайна волонтерка. Раптом щось, то наголошувала, що із відділу освіти мали розіслати листи про мій приїзд. У якийсь момент про цей проєкт вже знали всі у місті, тому ніяких проблем не виникало. Дехто казав: «У нас булінгу немає» (сміється), люди або просто не усвідомлювали, про що йдеться, або прикривали свої проблеми. Ще хтось боявся, що мій прихід зіпсує репутацію школи: «Це ж подумають, що у нас булінг процвітає, якщо такі лекції проводять». Та репутація школи зіпсується, якщо учні поб’ються і про це дізнається все місто!
– Чому зараз не проводиш такі семінари?
– Я зараз працюю із дітьми малозахищених категорій в київському центрі «Родина», є членом двох молодіжних рад – переяславської та обласної, – плюс «Джем Толока». А ще ж я їм, сплю й іноді просто хочу трохи відпочити. Відповідно часу на цей проєкт не залишилося. У мене є бажання вивести його на новий рівень, зробити доступнішим та масштабнішим – публікувати авторські відео про булінг в ютубі. Так я захоплю не лише підліткову аудиторію, а й батьківську. Звичайно, якісніше, коли є особистий контакт, але через ютуб я виграю в охопленні та збережу особисті ресурси для інших важливих справ. Проте, якщо буде запит на такі зустрічі, домовлятимемося і знаходитиму час.
Булінг або цькування – це певні дії, які завдають фізичної або психічної шкоди. Сюди належить психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, яке вчиняють стосовно малолітньої особи в навчальному закладі чи за його межами. До цькування також входить знущання в інтернеті чи за допомогою телефонів (кібер-булінг).
