Великий медичний заклад на Переяславщині – Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни, що в Циблях, проводить оптимізацію своєї діяльності через карантин. Чи буде працювати заклад далі і в яких умовах, Переяслав.City розповів директор Юрій Гріненко.
– Юрію Олександровичу, чи працюєте ви зараз із пацієнтами?
– На початок запровадження карантинного режиму в Україні в нас на лікуванні та реабілітації перебувало 610 пацієнтів з різних регіонів. Більше двох тижнів до нас призупинився заїзд нових пацієнтів. Хто закінчив курс і мав змогу повернутися додому, ті поїхали. Та через припинення згодом усього транспортного сполучення між областями, в нас залишилося 113 пацієнтів.
– І що з ними буде далі?
– Переважно це люди літнього віку, багатьом за 60 років, тобто це група ризику. Відколи закрили все сполучення, вони в нас залишилися, так би мовити, в умовах самоізоляції. Пацієнти здорові щодо коронавірусу, і для них було б краще залишатися тут. Проте, якщо когось рідні заберуть особистим транспортом, ми ж не зможемо заборонити. Всіх, хто залишаться, забезпечуємо, харчуємо за рахунок державних коштів як ветеранів війни.
– Як ви впевнилися, що всі пацієнти не інфіковані?
– Вони ж у нас лікувалися тривалий час, щонайменше, інкубаційний період у всіх уже минув. За кожним пацієнтом був медичний нагляд і в разі появи симптомів, це не могло пройти непоміченим. Експрес-тестів на COVID-19 поки що в нас немає. Ми їх уже двічі замовляли в різних постачальників, навіть оплачували суму, але гроші нам повертали, бо цих тестів катастрофічно бракує. Проте в нас є тести на виявлення вірусу грипу А і В, і завдяки їм ми можемо, так би мовити, виключити хоча б ці варіанти захворювання.
– А в якому режимі працює колектив?
– Згідно з нормативними документами щодо дотримання вимог карантину, займаємося зараз оптимізацією роботи закладу. Це означає, що медичні відділи нашого центру зводимо в один корпус, а два інших закриваємо. Частина персоналу залишається працювати, доки в нас будуть пацієнти, а частина піде у відпустки: чергову профспілкову, чорнобильську, може, за власний рахунок – в кого які є можливості.
Згідно з кабмінівською постановою, наказом директора як роботодавця у нашому центрі оголошується простій через неможливість подальшої діяльності і працівники будуть тимчасово увільненні від роботи. Це не звільнення, не скорочення – такого ми нікому навіть не пропонуємо. Усі співробітники залишаться вдома, але за період простою отримають заробіток – 2/3 тарифної ставки.
Юрій Гріненко з колегами. Початок березня ц.р.
– Ваш заклад хоч територіально й ізольований, але ж персонал сюди доїжджає з домівок? У них який захист?
– Кожен наш працівник добре знає правила особистої гігієни в умовах епідемії. На роботу весь персонал їздить службовим автобусом, до якого нікого сторонніх не беремо. Після кожної поїздки транспорт проходить ретельну санітарну обробку. У закладі є достатньо деззасобів. Для індивідуального захисту персоналу на робочому місці маємо бахіли, костюми, респіратори, окуляри. Проте запасу вистачить приблизно на місяць.
– Чи задіюватимуть ваш госпіталь у разі швидкого поширення вірусу?
– Ми не входимо до переліку медзакладів для прийому пацієнтів з COVID-19 першої та другої хвилі. Та маємо вказівку МОЗ готуватися і до такого варіанту. Бо якщо кількість хворих зростатиме стрімко, наша лікарня просто не спроможна буде всіх прийняти.
Рішення про запровадження жорстких вимог карантину, обмеження пересування людей – дуже правильне і вчасне. Сподіваємося, це спрацює, аби не було одночасного великого напливу хворих.
Пацієнти закладу. Лютий ц.р.
– А що у вас є для лікування саме такої вірусної інфекції?
– Я направив у МОЗ листа щодо наших потреб в разі залучення до лікування пацієнтів з коронавірусом. Наші лікарі вивчають протоколи лікування таких хворих як з досвіду українських колег, так і китайських та інших країн. Добре, що в Україну завезли ліки від малярії, необхідні антибіотики.
Щодо обладнання, то в нас є апарат КТ (комп'ютерної томографії) пульсоксиметри, які ми ще замовили додатково, аби контролювати насиченість крові киснем у пацієнта. Маємо і чотири апарати ШВЛ, але вони не придатні для кисневої реанімації. Треба розуміти, що не всі ШВЛ, які є в лікарнях, допоможуть у лікуванні важких пацієнтів з легеневою недостатністю. Для цього потрібні суперсучасні апарати, а таких в Україні лічена кількість. Тож для людей зараз головне – берегтися і по можливості самоізолюватися, дотримуватися гігієнічних вимог.
