В Україні віками складалася традиція святкування Великодня. Її важливою складовою завжди було відвідування церков, освячування пасок, крашанок та іншої святкової їжі. Неодмінно цього дотримувалися і на Переяславщині. Однак цього року все змінюється. Навіть Вселенський патріарх закликав вірян у цей святковий день залишатися вдома. Про те, як на Переяславщині в умовах карантинних обмежень відзначатимуть Великдень, цікавилися наші журналісти.
Катерина Ярема, 29 років, с. Харківці:
– Із чоловіком Сергієм ми щороку ходимо освячувати паски. Два останні роки брали і 5-річного сина Ярика, бо йому це дійство дуже подобається. Днями у фейсбуці від сільської ради було оголошення, що освячення проводитиметься у нашому селі у двох місцях. Збиралися, але порадилися з чоловіком і вирішили не їхати. Здоров’я важливіше. У такі дні багато спілкуємося з батьками – мої живуть неподалік, а чоловікові у місті – привітаємо їх із Великоднем.
Олександр Хоменко, 55 років, місто:
– Відколи одружився, у нас з моєю Наталкою традиція – на Пасху везу її до Троїцької церкви. Яка б погода не була, ми разом вистоювали, поки батюшка, особливо пам’ятно це робить о. Ніл, проведе церемонію освячення всього того, що люди принесли в корзинах. Скажу чесно, дуже хотілося б і цього разу туди потрапити, але… Раз так треба для спільної безпеки, то залишимося вдома. А паску свячену купимо в магазині, хоча моя дружина дуже смачні й красиві й сама пече.
Сергій Мартинюк, 39 років, місто:
– У минулі роки дружина, мати, діти, інші наші родичі збиралися разом і йшли до жовтої церкви святити паски. Часто до них долучався і я. Цього року, раз вже таке робиться по всій планеті, неначе кінець світу, звісно, до церкви ніхто не йтиме. Але вдома обов’язково святкуватимемо. Особисто я думаю, що хоч освячення пасок традиція давня і гарна, до віри особливого стосунку це не має. Віра у Бога – внутрішня справа кожної людини. Причому тут паски?
Валентина Гора, 53 роки, с. Виповзки:
– Як і завше, Великдень святкуватиму вдома у колі своїх рідних. Через карантин освячувати паску не піду, як і всі мої односельці. Адже ще за два тижні до свята у людних місцях нашого села з’явилися оголошення про те, що освячення великодніх кошиків відбудеться почергово на усіх восьми вулицях Виповзок, починаючи із п’ятої години ранку. Тож кошики із пасхальними наїдками ми виставлятимемо біля своїх дворів. І коли наш батюшка Микола Бейчук, їх освячуватиме, то ми триматимемо безпечну дистанцію. Нехай вже буде й так, лишень ніхто б не заразився цим клятим коронавірусом.
Віталій Усик, 26 років, с. Студеники:
– У нашому селі цього року люди не йтимуть до церкви, освячення пасок проводитиметься по вулицях. Побачив оголошення про це у фейсбуці й дуже обурився. Нехай би батюшка ще й по хатах почав ходити! Карантин, самоізоляція, певні обмеження – хтось цього всього має дотримуватися, а наша церква, виходить, ні? Моя мама щороку на Великдень ходить до церкви. Попросив, щоб цього разу утрималася навіть від освячення на нашій вулиці: здоров’я важливіше, ніж те, чи окроплять твою паску та яйця святою водичкою. Віра від цього меншою не стане. Зберемося із сім’єю за святковим столом – та й усе. Зазвичай з друзями потім їду на природу, але зрозуміло, що цьогоріч обійдемося без цього.
Оксана Биковець, 38 років, місто:
– Великдень для мене – сімейне свято. Я з чоловіком і донькою, дві мої сестри зі своїми родинами – усі збираємося в батьків, які живуть у Комуні. Кожна сім’я готує якісь страви, накриваємо великий стіл. Тато вітає усіх із Воскресінням Христовим. А потім – мене з днем народження. Я народилася 26 квітня 1981 року – на Великодень. Тато любить згадувати, що тоді всі люди йшли святити паски, а він віз маму в пологове. Раз у сім років ці дати знову співпадають, але рідні вітають мене на кожну Пасху. Якщо всі будуть здорові, святкуватимемо в батьків і цього року. Хоча за весь період карантину до них ні разу не їздили: щоб убезпечити від інфікування.
