На Переяславщині працює поки що одна сучасна амбулаторія, збудована за новим проєктом державної програми розвитку сільської медицини. Наприкінці жовтня минулого року такий заклад відкрили у Хоцьках. Як сьогодні там працюється колективу, розповів завідувач амбулаторії, лікар сімейної медицини Юрій Попов (31 рік).
– Минуло пів року з часу відкриття, ми пережили зиму і, як то кажуть, політ нормальний. Звісно, якісь нюанси виникали, але вони не критичні. Загалом задоволені всім: маємо достатньо місця і простору для прийому відвідувачів, все медичне обладнання працює.
– А чи розібралися з новими технологіями телемедицини, зокрема, новітнім кардіографом з цифровим аналізом даних та телеметрією?
– Звичайно, бо апарат відносно нескладний у використанні, він дозволяє миттєво передавати дані для консультування зі столичними кардіологами. На щастя, за цей період мені не доводилося ним скористатися для таких потреб, бо не було критичних ситуацій з інфарктами у моїх пацієнтів.
– А ще у вас є сучасний аналізатор крові, ним користуєтеся?
– Так, після відкриття амбулаторії цей апарат передали нам зі Світанківського медпункту (його туди свого часу купили депутати місцевої сільської ради – ред.). Водночас благодійники придбали і реактиви. Їх запас, на жаль, закінчується, але маємо обіцянку меценатів, що допомагатимуть з їх придбанням і надалі. Адже для такого обладнання потрібні спеціальні реагенти і навіть пробірки.
Аналіз крові пацієнтам робимо безкоштовно, але тільки за крайньої необхідності, наприклад, коли є сумніви щодо діагностики хвороби. Адже робота такого аналізатора обходиться недешево, приблизно 3-4 тис. грн на місяць. Із його потужністю, а наш має найменшу з існуючих, потрібно робити хоча б 100-150 аналізів щодень, тоді вартість одного аналізу становитиме близько 15 гривень. Ми ж робимо в середньому 2-3 аналізи, і зрозуміло, що виходить набагато дорожче.
Водночас такі обстеження можна розцінювати як соціальну допомогу пацієнтам від наших меценатів. Адже до нас звертаються за меддопомогою переважно пенсіонери, для яких і важко, і дорого буде зробити необхідний аналіз крові хоча б у Переяславі. Тим більше, що зі своїм апаратом результат маємо миттєво – усього за три хвилини, і він дуже допомагає лікарю визначитися з діагнозом, відразу призначити адекватне лікування, що надзвичайно важливо.
Марія Лаврова, Тетяна Боровик та Леся Коваленко допомагали в благоустрої території
– Ваша амбулаторія та колектив ще мають якісь потреби, наприклад, в засобах індивідуального захисту?
– Ми не можемо нарікати на умови, бо порівняно з іншими сільськими медзакладами вони дуже хороші. Щодо засобів захисту, то їх з початком епідемії, чесно кажучи, як і в усіх, трохи бракувало. Та нам допомогли наші ж пацієнти! Зокрема, місцева жителька Діана Валеріївна Калінкіна ще до початку епідемії в Україні привезла нам 150 масок зі спеціальним вугільним напиленням, а пізніше передала ще й медичні респіратори з високим ступенем захисту. Ми особливо цінуємо таку турботу і допомогу від людей!
Також представники районної влади відвідували нашу амбулаторію й привезли тканинні маски, які були пошиті на замовлення. Дирекція нашого Центру первинної медицини передала захисні комплекти з комбінезонами, щитками, масками, рукавичками. Звісно, що їх небагато – вистачить на пару виходів. Сподіваємося, що спалаху коронавірусної інфекції в нас не буде і того захисного екіпірування, що маємо, буде достатньо тільки для крайньої одиничної ситуації. А ось масок та рукавичок потрібно щодня по кілька пар, бо це – витратний одноразовий матеріал.
Власне, як і пальне для автомобіля. Частково ним забезпечує Центр, але немає чіткої норми. У середньому це близько
Знову ж таки часто на допомогу приходять жителі моєї дільниці: було таке, що двоє чоловіків, жителі Світанку Іван Сава та Володимир Бондар, просто на заправці
– А це правда, що ви за свій кошт купували квіти для благоустрою довкола амбулаторії?
– На жаль, озеленення території, як мало бути за умовами підряду, восени так і не зробили. А навесні почалася епідемія, карантин, й ми залишилися без запланованих насаджень самшиту. Та зрештою, все це колись мине, а нам тут жити і працювати, то місце має бути окультурене. Тим більше, що сюди часто приходять хоцьківчани просто погуляти, особливо мами з дітками, підлітки на велосипедах катаються, щоправда, не завжди чемно. Воно, звісно, якби був якийсь парканчик, то через нього на клумбу ніхто б не заїжджав, а то, буває, бешкетують діти. Сподіваюся, що шкодити не будуть, коли рослини піднімуться і зацвітуть.
Першого року ми висіяли однорічники, щоб пошвидше територія стала ошатною. Ще нам пацієнти подарували близько двох десятків гарних цибулинок гладіолусів, і вони уже зійшли. Хоцьківчанка Алла Руденко принесла чотири кущі жасмину і кущ бузку. Крім того, ми посадили по чотири кущі троянд та туї. Якби знав, що так гарно приживуться, то купив би і більше, а то не ризикнув. А ось лаванди посадили відразу 25 кущів! Її за порадою вже згадуваної Діани Валеріївни виписав у перевіреному садовому центрі і отримав Новою поштою – у селі є відділення.
Територія довкола амбулаторії довго була необроблювана, земля неродюча, і щоб квіти прижилися, я спеціально купував ще й грунт, добрива, дренаж для посадкових ям. Поряд з амбулаторією ділянку теж упорядкували, вирівняли і засіяли її газонною конюшиною – пішло близько 3,5 кілограма насіння. Коли вона розростеться, буде гарний зелений килим, не нестиме вітер пилюку та сміття, як зараз.
У благоустрої території дуже допомагали наші працівники: санітарочка Леся Коваленко та водій Василь Мелашич, медсестри Софія Битик, Тетяна Боровик, Марія Лаврова. Без них я б не впорався!
А то таки правда, що рослини та добрива купував за власні кошти – більше двох тисяч гривень пішло, але не шкодую. Бо коли все розростеться, тут буде дуже красиво. У мене сестра займається флористикою, то вона радила, які рослини краще вибрати. Пізніше досадимо ще, аби створити тут справді місце для оздоровлення, бо й природна краса людей зцілює.
