Веганство – це спосіб життя, за якого повністю відмовляються від продуктів експлуатації тварин. Вегетаріанці ж відмовляються від їжі, отриманої через насильство над твариною або її вбивство. Загалом і ті, й інші не їдять м’яса, проте невелика різниця все ж є. Якщо враховувати реалії нашого міста, то бути веганом тут складно. Приміром, заклади харчування майже не мають веганських позицій у переліку страв. Школи та садочки не готують окреме веганське меню. А косметичні засоби та хімія, які не тестуються на тваринах, – вкрай рідкісне явище на полицях магазинів Переяслава.
Бути вегетаріанцем можна з багатьох причин: ідейні міркування, слідування трендам чи турбота про здоров’я. Тож хто, чому і навіщо – своїми історіями про відмову від м’яса поділилися переяславці.
«Готую м’ясо чоловіку, а самій не хочеться»
Марія Гхануді, 24 роки, домогосподарка, сім років без м’яса:
– Я рокiв з 14 багато читала Толстого, вiн писав про вегетаріанство, потім слухала ведичнi лекцiï. А ще в мене була знайома, яка вже не ïла м’яса кiлька рокiв. Ми часом говорили про це. Сім рокiв тому з мого оточення, окрім неї, нiхто й гадки не мав, що без м’яса взагалі можна прожити. Вона й порадила подивитися «Земляни». Пам’ятаю той фiльм до дрібниць. Більше нічого подібного не стала переглядати. Одного вистачило на все життя! Це важка, але дуже потрiбна інформація. Після перегляду фільму зранку я роздала все м’ясо з морозилки хлопцям з гуртожитку. Тоді ж і яйця перестала ïсти, але через два роки знову почала, бо важко. Зараз коли вживаю зрідка рибу, то відчуваю важкiсть у шлунку ще довго.
Майже ніхто з мого оточення не був готовий сприймати мiй вибiр. Тому я просто вирішила нiкому нiчого не пояснювати та не вступати в полеміку. Мама була не в захваті. Але я вже жила окремо, в гуртожитку, та й якщо щось надумаю, то це вже точно всерйоз i надовго. Багато хто взагалі не знав i не знає до цих пiр, бо я не акцентую увагу. Коли збирались за столом, казала, що просто не хочу м’яса. І так весь час живу.
Зараз готую м’ясо чоловіку, але самiй анi шматка не хочеться. Загалом без м’яса мені легше і фізично, і морально.
«Більше ніколи! Ти не вбивця»
Ліна Кірілова, 18 років, майстриня з оформлення брів, три роки без м’яса:
– Мені було 14, і життя почало давати мені знаки. Всі навколо говорили, що організм росте. А що це означає? Це означає, що потрібно добре харчуватися. Я займалася спортом, а дорогою додому заходила в магазин за курячими грудками. Поруч з чистим філе в холодильнику також лежали й інші частини тіла птиці: лапи, шиї, серця, шкіра, голови. «Фу, як можна це їсти?» – думала я, розплачуючись за грудку, і поспішала до виходу, тому що запах в м'ясному магазині не з найприємніших. Я приходила додому і готувала м’ясо. Насправді мені завжди було неприємно його чіпати. Але можна їсти, якщо гарненько посолити або облити соусом.
Періодично нагадував про себе гастрит. Відверто кажучи, неприємно лежати з жахливим болем і постійною нудотою. Дбайлива бабуся хитала головою і радила їсти побільше. Коли мені було краще, все поверталося на круги своя. На вихідних ми вибиралися на шашлики. Як добре, що існують свині – ми їх дуже любимо, адже так наша сім'я проводить час разом у неділю! У дитинстві бачила, як мій тато допомагав забити свиню, його руки були по лікті в крові – тоді я дуже злякалася.
Три роки тому влітку їхали на море. Зупинилися поїсти в Макдональдсі. Я взяла собі гамбургер, «100% яловичина» – вказано на упаковці. Клац. Щось всередині перевернулося. Це був вирішальний знак, що від м’яса слід відмовитися назавжди. Котлета не здавалася смачною, а я чомусь засмутилася: «От дідько, це ж було цілою коровою!». Такою ж, як і та, що на лузі біля будинку, з величезними довірливими очима. «Що ж ти наробила, Ліно? Більше ніколи. Ти не вбивця.» Це і був початок мого вегетаріанства.
«Я не вегетаріанець і не веган. Це безглузді ярлики»
Андрій Дудар, 26 років, графічний дизайнер, п’ять років без мяса:
– П’ять років тому я відкрив для себе вегетаріанство. Мені трапилися кілька документальних фільмів – «Земляни» і «Дім». Не те, що я надто чутливий, але те, що побачив, вразило не на жарт і начисто відбило бажання їсти м’ясо. Люди часто просто не усвідомлюють, як то все відбувається, не задумуються.
Багато хто радить прибирати м’ясо зі свого раціону поступово, щоб організм зміг адаптуватися. Думаю, все індивідуально і коли маєш проблеми зі здоров’ям, то краще перед таким кроком порадитися з лікарем. Утім, я від м’яса відмовився різко й жодного разу не відчув фізичних недомагань через це.
Удома мою позицію спочатку не сприйняли всерйоз. Питали: «У яку ти секту вже втрапив?». Але час ішов: місяць, пів року, рік. Всі звикли. Мама похвалила і підтримала, хоч сама і не стала відмовлятися від м’яса. Пояснила, що в її віці і з оточенням, що далеке від вегетаріанських ідей, це буде складно. Моя бабуся ще довго не покидала спроб нагодувати мене то м’ясним бульйончиком, то котлетами. Але за ці роки навіть вона змирилася. Серед моїх друзів є вегетаріанці. Приміром, хлопці з «Джем Толоки», з якими познайомився десь у той час, коли перестав їсти м’ясо, вже веганили.
Три роки тому я поїхав працювати до Польщі. Робота була доволі тяжка, а умови праці неналежними. Через ці обставини, брак відпочинку та постійне напруження виник нервовий стрес. На фоні цього стану я порушив свій принцип. Накупляв сосисок, зробив бутерброди. Як наслідок, у мене просто розболівся живіт. Тоді остаточно зрозумів, що це була помилка і м’ясо – то не моє.
Згодом я включив до свого раціону рибу та морепродукти – от що було насправді корисним рішенням. Омега-3 жирні кислоти дуже важливі. Часом п’ю їх у вітамінах.
Я нікого не засуджую і не агітую. Не називаю себе ні вегетаріанцем, ні веганом – вважаю, що це безглузді ярлики. Просто не вживаю м’яса. Головне розуміти, навіщо ти це робиш і що тобі це дає. Інакше все це позерство і не матиме ніякого сенсу ні для світу, ні для тебе особисто.
