«Більше ніколи не питиму». Подібну фразу можна почути після тривалих свят від багатьох людей. Однак часто діє ця обіцянка до найближчих вихідних, бо похмілля минає, а розважитися з допомогою спиртного хочеться. Переяслав.City, утім, знайшов трьох людей із нашого міста, які у певний момент вирішили взагалі не вживати алкоголю. Що до цього спонукало, як реагували друзі, як змінилося їхнє життя? Про все це вони нам розповіли.
«Відмова від алкоголю – це внесок у майбутнє»
Олександра Дем’яненко (27 років) не вживає алкоголю протягом всього життя. Працювала фахівцем з організації перевезень в аеропорту «Бориспіль». Зараз у декреті, сину – 6 місяців. Вона – міська активістка. Збирає кошти на будівництво сучасного дитячого майданчика в мікрорайоні Спаська Левада. Адмініструє групи про Переяслав у фейсбуці та інстаграмі.
– За все життя я пробувала алкоголь лише кілька разів. У Львові на дегустації одного разу зробила ковточок пива, а колись ще пробувала шампанське. І ще випадково в дитинстві горілки ковтнула, переплутала з водою (сміється). Не розумію смаку алкоголю, пиво, скажімо, якесь гірке, кислувате – взагалі не подобається. У мене навіть на весіллі в келиху був «живчик».
Однокласники ще зі шкільних років починали пити «бірмікси», «лонгери», щось типу такого. А я була, скоріше, домашньою дівчинкою, командиром волонтерського загону, старостою театрального гуртка, старостою класу та президентом школи. У мене не було часу навіть подумати про алкоголь. У наступні після якихось гулянок дні я лише слухала: «Ой, ми так понапивалися», «А ми так ригали», «А ми валялися, десь позасинали», «А нас додому тягнули». На щастя, я й досі не знаю, якою є, коли п’яна.
Є багато випадків, коли один із членів сім’ї сильно п’є, то інші можуть бути противниками алкоголю. Мій дідусь був чудовим будівельником, професіоналом своєї справи. Але щойно випивав, то ставав байдужим до роботи. У певний момент він припинив пити, здоров’я вже не дозволяло. Проте на моє рішення не вживати, певно, вплинуло і це.
Коли працювала в аеропорту, одна дуже відома людина сказала мені: «Якщо ти не будеш пити, то не матимеш майбутнього. Ти просто не зможеш домовитися із впливовими людьми. Всі великі справи вирішуються через пляшку». Я розумію, що є приклади, які це підтверджують. Однак знаю немало людей, талановитих, спортивних, які входили в депресію, пили, а потім ставало лише гірше. Як на мене, на зустрічах краще бути тверезим, щоб запам'ятати більше інформації, адекватніше комунікувати. Всі мої друзі вживають алкоголь лише на Новий рік чи день народження. Чоловік – хіба що на великі свята. У нас вдома є шампанське, вино. Коли приходять гості, пригощаємо їх.
На великих застіллях всі намагаються напоїти того, хто не п’є. Раніше у мене постійно запитували: «У тебе що, проблеми зі здоров’ям?», «Ти нас не поважаєш?», «Може, ти в секту ходиш?». Доводилося кожному пояснювати, що я просто вирішила вести здоровий спосіб життя, це моя позиція. Буває, що мені наливають алкоголь, я ним цокаюся зі всіма, але п’ю воду.
Я лояльно ставлюся до п’яних людей. Навпаки, мені цікаво подивитися, як під дією алкоголю вони розкриваються по-новому. Наприклад, хтось мовчить-мовчить, а тоді вип’є та як розговориться! Або хтось не говорить про політику, а за столом і у цьому знавцем стає.
Змушувати людей не пити – це не варіант. Потрібно, щоб була якась причина, щоб людина сама дійшла до цього. А потім варто їй трішки допомагати. Для мене невживання алкоголю – це внесок у майбутнє. Це – моя дитина, її здоров'я. І я буду для неї прикладом, що без алкоголю можна прекрасно жити.
«Можна попросити Бога про допомогу»
Марія Барабаш не вживає алкоголю шість з половиною років. Їй 24. Працює головним фахівцем в центрі КУ КОР «Родина» у Києві, також проводить психологічні консультації. Вона – членкиня ГО «Джем Толока».
– Підлітковий вік – це період самовизначення. Десять років тому не хотілося особливо вирізнятися, тому на масовках вже не лише морозиво їли, а й пробували «бірмікси» чи «рево». Це – щоб розкріпоститися та від душі потанцювати на дискотеці. Було лише два випадки, коли перебрала зайвого. І тоді пощастило, що поруч були друзі, вони за мною доглянули.
Багато негативних прикладів у той час бачила в компаніях хлопців. Один п'яним сів за кермо: врешті загинула дівчина років п'ятнадцяти. Бачила, як мій вітчим кидався на маму з кулаками, коли напивався, – вона згодом пішла від нього. Хлопці псували здоров'я, починаючи з пивка, а невдовзі вже «балувалися» травою, бо алкоголь так «не вставляв». Зараз в свої майже тридцять вони на вигляд здаються значно старшими.
Звичайно ж, періодично чи на уроках, чи то від старших чула, що алкоголь шкідливий. Але якогось особливо значення цьому не надавала, доки у 18 років у мене не сталася зміна оточення та світогляду. Це спонукало гармонійно розвиватися: вести здоровий спосіб життя, читати правильні книги, глибоко мислити, відвідувати тренінги, мати активну громадську позицію, духовно зростати. А навчили цього в християнській євангельській церкві. Проаналізувавши досвід, який бачила вдома та в компаніях, остаточно прийняла рішення відмовитися від будь-яких спиртних напоїв.
Стосовно застіль на роботі чи деінде – відразу попереджаю, що не п'ю. Більшість просто приймає мою позицію. А коли починають вмовляти, пояснюю, що позиція ця вже шість із половиною років незмінна, і я ні дня про це не пошкодувала.
Оскільки веду активний спосіб життя, відпочинок у мене приблизно такий же. Весело відпочиваю в компанії нашої команди «Джем Толоки», де переважна більшість також не п'є. Розважаємося настільними іграми, переглядаємо кінофільми та мультики, спілкуємося за чаєм, граємо у пінг-понг, влаштовуємо пікніки. Ще зайняті тим, що створюємо цікаве дозвілля для молоді в «Толока Хабі».
Людям, які хочуть кинути пити, для початку слід обрати відповідне оточення та прийняти остаточне й безкомпромісне рішення. Варто почати цікавитися чимось новим, робити щось корисне для інших. Тоді й життя наповнюється змістом, а не просто проходить повз. Чомусь, лише хворіючи, ми згадуємо, як добре, коли ти здоровий. А здоров'я напряму залежить від щоденних звичок і наших дій. Якщо людина усвідомлює, що сама не має достатньо сили, щоб кинути, можна попросити Бога про допомогу. А там і відповідні люди з'являться. Було б лише бажання змінитися.
«Це наче своєрідний природний відбір»
Тарас Куделя-Апраксін (36 років) працює директором ТОВ «Переяслав ЛТД». Також він голова та засновник ГО «Переяславське князівство», помічник депутата міськради, співавтор брендбука міста, активіст. Займається бразильським джиу-джитсу. Одружений, має трирічну доньку Агату. Разом з дружиною найближчим часом чекають на появу ще однієї доньки. Тарас взагалі не вживає алкоголю останні десять років, рік тому покинув палити.
– Я почав пити класі в дев’ятому. На шкільних вечорах випивали якесь вино. Було, що й у гімназії на уроці алгебри на задній парті через трубочку його цідили. Два літри випили, але нас не спалили. Ото так почав випивати періодично, зазвичай по вихідних: пиво, вино, горілку – у хід ішло все, що було доступним. Напевно, нам просто хотілося таким способом здаватися дорослішими. Згодом часто їздили компанією на два тижні на ночівлю на інший берег Дніпра, брали 50 літрів горілки, багато пива. Там уже просто валялися, повна кома була.
Я ставав старшим, ходив на роботу, займався спортом, але це не заважало бухати. Під дією алкоголю я був неадекватним, міг до когось досікатися або ж не уникав конфлікту, коли мене хтось провокував. Закінчувалося все це жорсткими бійками, неодноразовово лежав у лікарні зі струсом мозку, переломами. Десь у 25 років, коли вже нормально заробляв, почав пити дорожчий алкоголь: джин, віскі. Робив це не у барах, ресторанах, а вдома і зрозуміло, що в менших дозах. Проте на наступний ранок все одно фізично відчував, що роблю щось не те.
У 2010-му ми з друзями купили 200 літрів домашнього карпатського вина, щоб пити на дозвіллі. Я випивав його десь по літру-півтора на день, і так тривало більше місяця. А в якийсь день переборщив – випив літрів два-два з половиною. Почалися «вертольоти», нудило, я викликав рвоту. Поки блював, почав сміятися над собою, думав: «Що зі мною відбувається? Стою оце над унітазом. Навіщо отруюю себе?». Це був саме той момент, після якого я взагалі припинив вживати алкоголь. Хлопці з компанії, дізнавшись про це, запитували: «Що сталося? Що в тебе болить?». І досі деякі люди реагують подібними фразами. А було б добре, якби говорили: «Ти не п’єш? О, це класний вибір».
Тепер я інакше бачу світ, помічаю наші проблеми. Раніше п’яним міг розбити десь пляшку, кинути папірець і не задумувався, що роблю щось погане. А зараз навпаки, займаюся екологічними акціями. У мене з’явилося багато інтересів (квантова фізика, англійська мова, психологія, особистісний розвиток, філософія, новітні науки), завжди на позитиві, ходжу вулицею і усміхаюся, вдома ніколи не буває сварок з дружиною. У мене з’явилося оточення, яке також веде здоровий спосіб життя. А деякі знайомі надихнулися моїм досвідом і також кинули пити, пропагують це в суспільстві.
У житті є багато речей, від яких ловиш більший кайф, ніж від алкоголю чи наркотиків. У мене зараз немає таких ситуацій, після яких треба розслаблятися. Я постійно розслаблений. Якби захотів випити 50 грамів, то спокійно зробив би це. У мене немає напруги щодо алкоголю, просто навіщо воно мені? Не варто робити з цієї теми якоїсь серйозної проблеми – насправді кожен може самостійно кинути пити, якщо знайде в собі сили і чітко визначить, навіщо це робить. Приміром, я зрозумів, що моє вживання не призводить ні до чого позитивного, лише витрати, погане самопочуття та відчуття сорому за попередній вечір. Я не хочу через алкоголь раніше піти із життя, від своїх дітей, у майбутньому внуків, прагну передати їм свій досвід, показати приклад. Зараз віджимаюся від підлоги і моя донька робить це разом зі мною, хоча й не прошу її. А коли хтось вдома тягне чарку чи цигарку?
Я не кажу, що люди, які бухають, – погані. Вони просто хворі. Їм лиш не вистачає духу зізнатися собі в цьому. Це наркотик, але немає норми закону, яка б його заборонила. Я вважаю, що так робиться спеціально – щоб було певне напруження. Бо якщо всі почнуть класно жити, то побачать світ навколо і запитають: «Чому один відсоток людей живе на мільярди, а ми існуємо на тисячу гривень у місяць? Чому бабуля не має за що поїсти, а хтось катається на «мерсах»?».
Утім, алкоголь, можна сказати, посприяв моєму знайомству із майбутньою дружиною. Валя гуляла в «Адреналіні», я підбухнув, підійшов, познайомився. Ми трохи позустрічалися, потім вона поїхала працювати в Київ і стосунки припинилися. А через чотири роки на одній з ночівель на Дніпрі ми знову зустрілися завдяки спільним знайомим і відновили спілкування. Тому я не шкодую, що мав такий період життя. Це хороший досвід. Щось подібне, очевидно, повинен пережити кожен, щоб було з чим порівнювати. Однак хтось заходить у це, а потім не може вилізти. Це наче своєрідний природний відбір. Якщо не впорався, ти слабкий, такий не потрібен суспільству, а той, хто зможе, далі не боятиметься жодної конкуренції.
