Щоліта багато наших земляків виїжджають на відпочинок до Дніпра з ночівлею. Зазвичай з собою беруть намети, каремати, кухонний інвентар та все інше, що знадобиться під час перебування на лоні природи.
Вже дев’ять сезонів поспіль біля води влаштовують собі пікніки Олександр Кочубей (34 роки) із Чирського та його сестра переяславка Віталіна Бородіна (41 рік) зі своїми сім’ями та друзями.
– Ми вже традиційно у липні їдемо на три-чотири дні в добре відоме переяславцям урочище Гать, що неподалік Цибель, – говорить Олександр Кочубей. – Ось і днями збираємось туди на три дні. Із собою зазвичай кожна сім’я бере намет для себе, та ще прихоплюємо кілька наметів, щоб не тіснитися, якщо неочікувано до нас ще приєднається хтось із друзів. Перед тим, як їх поставити, чималу територію ретельно прибираємо. Весь непотріб, а його чомусь завжди буває багато, збираємо у міцні мішки. У них складаємо й свої відходи, а після відпочинку все це вивозимо із лісу і вкидаємо до сміттєвих контейнерів, які трапляються дорогою.
Упоравшись з прибиранням, приступаємо до облаштування наметового містечка. До дерев прикріплюємо рукомийники (їх ми спеціально купили саме для цієї мети). Між деревами натягуємо і закріплюємо три гамаки, для дітей та й дорослих майструємо гойдалки. Чіпляємо також мотузку для сушіння речей. Дошки для столів і лавок останні кілька років також привозимо з собою, потім забираємо. Раніше стіл та лавки майстрували і лишали для інших відпочивальників. Однак, коли наступного разу поверталися сюди, то від наших "меблів" не було вже й сліду. Думаю, що ті дошки спалювали або хтось забирав додому. Ми ж розводимо вогонь для приготування їжі із гілляччя та сухостоїв дерев, яких повно в лісі. Місце для розведення багаття обов’язково обкопуємо. Одним словом, протипожежних правил дотримуємось. Якби всі так вчиняли, як ми, то природа не страждала б від людської руки.
Ми ж, аби комфортно почуватися в лісі ще й темної пори, зону свого відпочинку освітлюємо лампочкою, яка живиться від акумулятора. Я придбав її у магазині "Електа", що на Шкільній у місті. Вона дуже економна, а яскраве світло від неї розходиться на дуже велику площу. Раджу новачкам-відпочивальникам обов’язково брати з собою ще й засоби захисту від комарів. Адже біля водойми їх зазвичай буває чималенько, особливо ж – увечері.
А ще незамінна річ у спекотні дні на природі – холодильник. Адже відпочиваючи на Дніпрі, додому чи до магазину за продуктами ми намагаємось не їздити. Все скуповуємо заздалегідь, і ті харчі (м’ясо, риба, твердий сир), що швидко псуються, закладаємо у старий холодильник (а він у нас габаритний), кладемо туди кільканадцять пластикових пляшок із замороженою водою, перевозимо так до місця свого відпочинку і ставимо його там, де на нього не падатимуть прямі промені сонця. Холод у ньому тримається три-чотири дні – саме стільки, скільки нам і треба.
А загалом наше дозвілля завжди проходить весело і цікаво. Адже ми не тільки купаємося, лежимо в гамаках та сидимо за столом, а й граємо у всілякі ігри. Особливо любимо волейбол. А ще танці біля вогню влаштовуємо. Бува, ніч не лягаємо спати. Вранці ж, поки ми спимо, моя сестра Віталіна наводить порядки. Вона любить це діло. Та й моя дружина Катя – гарна хазяйка, але вона більше по кухні. Катя готує дуже смачну рибну юшку за своїм фірмовим рецептом. Всі, хто вперше її їдять, кажуть, що такої добренної до цього часу ще не пробував. А ось фірмовою стравою мого племінника Влада є плов. Він готує його у великому казані, і ми з’їдаємо його, як за себе кидаємо. І шашлики він ніколи не пересмажить. Іра – дівчина Влада – за професією кухарка, то вона також любить побалувати нас чимось смачненьким. Іра на відкритому вогні навіть торт може приготувати.
Оце так ми проводимо своє дозвілля на Дніпрі. Зазвичай до нас приєднується чимало наших друзів, і ми цьому тільки раді. Адже час у гарній компанії проходить значно веселіше, – зазначив Олександр Кочубей.
