Уже майже місяць група переяславських археологів працює на земельній ділянці за адресою проспект Червоноармійців, 26 А, що серед містян відома як територія "старого військкомату". Що вдалося знайти зі старожитностей, у кандидата історичних наук, завідувача науково-дослідного сектора «Археологічна експедиція» НІЕЗ "Переяслав" Олександра Прядка, 35 років, з’ясовував журналіст Переяслав.City, побувавши на розкопках минулого тижня.
Олександр Прядко працює археологом уже 8 років
– Олександре Олеговичу, чому саме тут працюєте?
– Справа в тому, що цю ділянку нещодавно на акційних торгах придбав Олександр Ярема, керівник ПП "Земля Переяславщини", для торгівлі агропродукцією зі свого господарства. І вчинив відповідно до букви закону: оскільки це місце – територія «окольного граду» в давньоруський період та т. з. «нижнього» міста в ХVІІ-ХVІІІ століттях, тобто має охоронний статус пам’ятки археології національного значення, тож, перш ніж вести будівельні роботи, власник ділянки звернувся в Інститут археології НАН України, а ті в свою чергу до нас. Гідний для наслідування приклад. А ось випадок з будівництвом магазину мережі АТБ, що проводиться на вулиці Покровській, нас, археологів, засмутив. Там проводяться повним ходом земляні та будівельні роботи без залучення дослідників давнини. На жаль, належної реакції з боку місцевого відділу поліції на сьогодні немає, незважаючи на переданий їм акт про руйнацію пам’ятки археології та відповідної заяви. Та все ж сподіваємося, що через подання до прокуратури та СБУ змусимо забудовника сплатити штраф за руйнування культурних нашарувань та об’єктів періоду давньої Русі та козацького часу. Та повернемося до нашої ділянки: ми ведемо розкопки на місці підвалу майбутнього магазину, площа – 15 на 15 метрів.
Роботи вистачає всім
– То можна вважати їх успішними?
– Цілком. Передусім тому, що в північно-східній частині розкопу знайшли чотири давніх поховання: два належать дорослим особам, ще одне дівчині-підлітку та немовляті. Одне з дорослих поховань частково пошкоджене вже в радянський післявоєнний час, коли від сусідньої багатоповерхівки прокладали трубу каналізації – он ми до неї дісталися. Всі захоронення здійснено за християнським обрядом – головами покладені на захід.
Спочатку все вказувало на те, що захоронення – давньоруського часу, адже в похованні дівчини-підлітка знайшли бронзовий бубонець, пірофілітове пряслице (пірофіліт – легкий в обробці мінерал, майже як крейда за твердістю, його зазвичай добували з Овруцького кряжу) та намистини. Але цю нашу гіпотезу повністю відкинула наступна знахідка: коли розчистили місце поховання ретельніше, на грудях у дівчини-підлітка виявили три натільні мідні хрестики, форма яких однозначно засвідчує, що це – ХVІІІ століття. Тим більше, що історики добре знають, в цей період прибудинкові поховання (склепи) були далеко не рідкістю.
Наконечник стріли ХІ-ХІІІ ст. теж знайдено тут
А звідки взялися давньоруські артефакти на місці далеко пізнішого поховання? Без сумніву, коли захоронення проводили, при цьому порушили давніший «культурний» шар разом з предметами, притаманними тій епосі. Як бачите, дитячий кістяк ми склали в спеціальний ящик і з паспортом вкладеного відправимо в столицю – на дослідження тамтешнім антропологам. Після наукового вивчення знайдені рештки з поховань буде перезахоронено. А кожну знахідку з розкопок нумеруємо, вкладаємо в пакет і здаємо на реставрацію, а потім вже на зберігання до відділу фондів нашого заповідника.
– А що це за кам’яна кладка?
– Тут досить довго був військовий комісаріат, до кінця 90-х років. Розміщувався він у дерев’яному будинку священника, збудованому ще у ХІХ столітті. Оце і є його фундамент з піщаника, солідний, простежується на 110 сантиметрів углиб. З допомогою металодетектора у перші дні знайшли в ньому закладну монету зі срібла (білон) 1810 року, а сьогодні – ще одну, мідну, на жаль, вона в такому стані, що рік установити неможливо. До слова, з детектором у нас викликався попрацювати Євгеній Дубошей, керівник будівельної організації, що зводитиме тут новий об’єкт, на волонтерських засадах.
Євгеній Дубошей працює з маталодетектором на волонтерських засадах
Але, звичайно ж, набагато ціннішими для нас є знахідки більш раннього періоду. Ми тут виявили дуже багато кістяних виробів зі слідами обробітку. Є й такі, які гарно збереглися: гребінець, проколка, шило. Складається враження, що тут працював майстер у давньоруський період. Інструменти чи предмети побуту з кісток тварин були популярними в той період, адже металеві були значно дорожчими.
А ще знайшли багато кераміки, причому різних періодів. Це здебільшого вінчики-обідки від глечиків. Найдавніші і найрідкісніші – кінця Х століття, тобто часу заснування Переяслава князем Володимиром. Є ще ХІ, ХІІ (їх найбільше), першої половини ХІІІ століть (тобто до приходу монголів у 1239 році). Потім перерва, і залишки глиняних виробів зустрічаємо вже аж ХVІ століття. Є знахідки і всіх наступних періодів. Роботи ще багато, і сподіваємося, що і знахідок нас чекає ще багато. Копатимемо, доки не дістанемося до непорушеного шару глини. Думаю, роботи на початку серпня завершимо.
