У Великій Каратулі з’явилося велике штучне озеро. На початку травня його створення ініціювали мешканці кутка Катричі, а ідеєю захопилося все село, зокрема, місцеві підприємці.
– На вигоні, де випасаємо корів, недавно зробили електропастухів, ото ми сиділи там і придумали, що було б добре ще й озеро викопати, – розповідає Переяслав.City один із ініціаторів Григорій Середній (66 років). – У селі ж не було де й скупатися толком.
– Хлопці зупинили мене на дорозі: «Петрович, ми там хочемо розчистити старе русло Броварки, зробити водойму», – долучається сільський голова Олександр Середній. – Поїхали, подивилися, можна робити, але грошей немає. Що вдіяти? Збиратимемо. Цю роботу взяв на себе саме Григорій Іванович (Середній – ред.). Ніхто нікого не змушував – хто скільки міг.
Григорій Середній організовував роботу над озером
– На своєму кутку я відразу зібрав по тисячі, – говорить Григорій Іванович. – Знаю, що були й бідніші люди, й хворі, але давали без питань. Коли побачили, що справді щось робитиметься, вже багато хто сам підходив й пропонував гроші. Є такі, що й у Києві, інших містах вже живуть, однак передавали сюди гроші. А знаєте, були й протилежні ситуації. Мій однокласник, дружбан не захотів тисячу вносить, а тоді бачу, прийшов на озеро, коли вже все зробили. Кажу: «Коля, а що ж таке?», а він: «Ну я й не буду сюди ходити, як так» – «Ото й не ходи». Але взагалі купаються всі, нікого ніхто не виганяє. Загалом 90 людей здали по тисячі гривень, а 18 трохи менше – по 400-500.
– А коли карантин був, то багато молоді з Києва приїхало в село, – зазначає Олександр Середній. – І от внук підходить до своєї баби, каже: «У мене гроші є, але 100 гривень не вистачає, щоб скинутися. Бо мене тоді на озеро не пустять». Та баба це мені розповіла, кажу: «Та як же не пустять?». А вона: «Дитина хоче все одно передати». І ото пацан приніс 500 гривень.
– А решту, каже, донесу, – усміхається Григорій Іванович. – І частенько його бачу, любить покупатися.
Коштів із сільського бюджету в цьому проєкті немає. Втім, активну допомогу надали місцеві підприємці. ПОА «Україна» (керівник Григорій Порало) надало 5 тисяч літрів солярки та допомогло облагороджувати територію, зокрема, підвозили пісок, звіроплемгосп (Сергій Рядушин) – 30 тисяч гривень, норкова ферма «Вікінг» (Сергій Ховайло) – тисячу літрів солярки.
Від зародження ідеї до початку роботи минуло два тижні, протягом яких і збирали гроші. Впродовж наступних трьох тижнів екскаватором ПП «Соснова», власне, рили озеро. Глибина його сягає до чотирьох метрів, довжина – понад 100, а ширина – близько 40 метрів. Є мілкіша ділянка для дітей. Завезли пісок для пляжу та вивезли частину землі. Поблизу зробили чотири дерев’яні бесідки. Вода через трубу йде із річки Броварка, яка тече неподалік. У планах – зарибити озеро білими амурами, карасями, товстолобиками, а також триватимуть роботи з благоустрою цієї території. Наразі із зібраних коштів залишилося 20 тисяч гривень.
Розміри озера – приблизно 100 на 40 метрів, максимальна глибина – 4 метри
4 серпня ближче до обіду, коли журналіст Переяслав.City приїхав до Великої Каратулі, біля озера не було відпочивальників – дув прохолодний вітерець, вода ще не прогрілася. Втім, як зазначили каратульці, у найспекотніші дні тут збирається до ста осіб. Приїжджають не лише місцеві, а й із інших сіл.
Щодо електропастухів, то це також одна із новацій для Переяславщини. Це – така собі огорожа із дротів, яка посилає електроімпульси від електризатора. Коли тварина торкається до неї, то отримує удар струмом, достатньо неприємний, але безпечний для здоров’я. Великокаратульці, які наважилися випробувати винахід на собі, зізнавалися, що «стукнути може так, аж у плечі віддає».
Електропастух не пропускає корів за межі ділянки для випасання
– У нашому селі найбільше корів у районі, – пояснює Олександр Середній. – Цього року – 210 корів, п’ять чи то й більше черід. То люди навесні й організувалися, скинулися по 300 гривень та й закупили (тобто до 10 тисяч коштує один електропастух), самі ж обгородили ділянки. І тепер не треба, щоб йшла пасти вся сім’я, достатньо однієї людини. Ось ця обгороджена ділянка (поблизу новоствореного озера – ред.) займає десь 30 гектарів, а взагалі у нас по всіх кутках діляночки є – всього близько десятка. Коли на певній території зелені вже немає, можна змістити огорожу в інше місце.
Чоловіки та жінки, які саме прийшли забирати корів на обід, сказали: «Як приїжджав до нас В’ячеслав Саулко (директор «Сімекс-Україна» – ред.), то сказав, що як у Канаді». Інші додали: «Тепер, коли тут озеро, набагато веселіше стало. А то ж самі посеред поля сиділи».
