До нового навчального року 2020-2021 лишилося якихось три дні. Тож активна пора підготовки дітей до школи добігає кінця. Як багатодітна сім’я Овсієнків із міста збирала своїх трьох дітей до ЗОШ №7 і скільки коштів було витрачено на це, поцікавилася журналістка Переяслав. City.
"Обрали сьому школу через вчительку"
38-річний Костянтин та 33-річна Юлія Овсієнки з трьома своїми доньками – 15-річною Златою, 10-річною Аріною та 6-річною Алісою мешкають в ошатному будинку в Підварках. На передньому та задньому дворі їхньої садиби обладнані майданчики із різноманітними саморобними конструкціями для занять фізкультурою. Ошатності цьому подвір’ю додають штучне озерце із живими ліліями та очеретом, альтанка із саморобним диваном-скринею, альтанка-пісочниця, всілякі декоративні прикраси та оригінальні клумби. Є тут у садку ще й добротний басейн із необхідним обладнанням для фільтрації води.
Троє дівчаток різного віку катаються на велосипедах акуратно викошеними газонами.
– Подвір’я у нас просторе, тож є де розігнатися моїм велосипедисткам, – каже господиня дому. – Доньки вже не дочекаються, коли підуть до школи. Навчатимуться у "сьомій". Навчальний заклад обрали ще десять років тому через першу вчительку нашої найстаршої доньки. Перед тим, як Злата мала піти до першого класу, я потоваришувала із вчителькою початкових класів сьомої школи Харабарою Тетяною Іванівною. Ця привітна жінка дуже сподобалася й нашій Златі. І саме тому ми записали доньку до сьомої школи, хоча вона й розташована далеченько від нас. Злата оце буде навчатися в одинадцятому класі.
– А я вже стала п’ятикласницею, – долучається до розмови Аріна. – Між іншим, моя перша вчителька Полтавець Тетяна Володимирівна цьогоріч набирає першачків. Радію, що до неї потрапила й моя сестричка Аліска.
"Хочеться вчитися за партою у класі, а не дистанційно"
У помешканні Овсієнків – також все зроблено до ладу. У всіх кімнатах – сучасний ремонт. У вітальні, біля штучного каміну, стоїть височенька старовинна скриня.
– Ця раритетна річ нам дісталася від моїх прадіда і прабаби, – каже Юлія. – Ще ніяк не придумаю, під що скриню використовувати. Швидке за все, розфарбую і буду складати в неї посах для доньок, – сміється.
– А ось ходімо я покажу вам свій ранець, – Аліса запрошує до кімнати із шафою, двоярусним ліжком та двома письмовими столами також білого кольору. – Ранець собі я вибрала із зображенням Міккі Мауса. Швидше б вже до школи. Буду навчатися у першому класі зі своїми подружками, з якими ходила в садочок "Любавонька". У мене вже є все, що треба для навчання. Навіть особистий ноутбук маю.
– На канцтовари для Аліси ми витратили близько п’ятисот гривень, – каже її мама. – Пішло б значно більше грошей на подібні покупки, але багато чого із канцелярії Алісі подарували її хрещені. А ось на святкове та повсякденне вбрання для неї ми витратили понад півтори тисячі гривень. Алісі лишилося придбати взуття. Також ще не купували їй верхній одяг. З ним поспішати не будемо, бо через коронавірус не відомо, як буде працювати школа в подальшому. Може, знову закриють на карантин.
– Ой ні, дистанційного навчання нам вже не хочеться, – ніби змовившись, одночасно вимовили Злата та Аріна.
– Весною, як проходили онлайн-уроки по телевізору, то наша мама суворо стежила за тим, як ми вчимося дистанційно. Для нас же ці уроки були нудними, – зізнається Аріна. – Інша справа, коли ми сидимо за партою у класі і урок веде рідна вчителька. Вчуся я гарно. Після кожного навчального року отримувала похвальний лист.
"На покупки для трьох доньок пішло близько десяти тисяч гривень"
– Своїм донькам ми скуповували до школи минулої неділі (23 серпня – авт.) в торгово-розважальному центрі "Рівер Мол", що в Києві, – каже Юлія. – Там саме був розпродаж шкільного приладдя та дитячого одягу. Загалом на покупки для них пішло понад три тисячі гривень на кожну. Це більше десяти тисяч. Зазвичай одягу багато не накуповуємо, адже діти ростуть швидко, і не хочеться, аби речі, з яких вони виростають, дарма займали місце в шафі. Немалу суму ми пожертвували й на ремонт першого класу, в якому навчатиметься Аліса. Скільки саме, не скажу.
Задля фото в газету дівчатка прибралися так, як 1 вересня підуть до школи. У кожної з них – довге розкішне волосся. Його вони склали у два хвостики і зав’язали білими бантиками одного дизайну, лише різних розмірів.
– Це я придумала так прибратися нам до школи, – каже Злата. – Зробимо спільне фото на шкільному подвір’ї собі на згадку. Адже цей навчальний рік для мене буде останнім, а для Аліси – першим. Я дуже люблю малювати. Останні п’ять років відвідувала художню школу. Особливо мені подобається зображувати одяг. Для цього маю спеціальні фарби. Після школи планую вивчитися на дизайнера одягу. Здобувати майбутню професію хочеться в одному із вишів Києва.
– Я теж навчаюся в художній школі. Але більше мені подобається танцювати. Я є учасницею хореографічного ансамблю "Каприз", яким керує Анжеліка Ярема. А ще я хочу бути блогером і в майбутньому заробити на цьому мільйон гривень, – каже Аріна.
– А я, як виросту то стану кухарем. Свій ресторан назву "Шоколад і зефір". Я вже вмію готувати фруктові салати. Хочете, то і вас пригощу. У нашому садочку ростуть різні фрукти і ягоди. Ось якби ще й банани... – сказала маленька Аліса.
– Для своїх доньок ми нічого не шкодуємо. Купуємо та майструємо все, що необхідно для їхнього повноцінного розвитку. Хочемо, аби наші дітки зростали в атмосфері щастя та любові, – сказав Костянтин Овсієнко. Він зі своєю дружиною Юлею займається бізнесом.
