51-річний Едуард Задорожний оселився у Стовп’ягах у квітні 2007 року. Переїхав сюди із Виповзок на пропозицію тодішнього Стовп’язького сільського голови Тимофія Девка (нині він голова Дівичківської ОТГ) працювати фельдшером у ФАПі. Наприкінці цього літа Едуард Задорожний разом зі своєю дружиною Людмилою в кафе "Затишок" у Стовп’ягах влаштував для своєї мами Тамари Михайлівни незабутнє свято. Як все було, бачила журналістка Переяслав.City.
Позустрічалися два місяці і розписалися
Надія Зубова, Валентина Дубович, Тамара Задорожня, Валентина Хмельницька, Тофіля Євенок стоять на подвір’ї кафе "Затишок"
О шостій вечора на подвір’я "Затишку" із букетами квітів заходять жительки Стовп’яг 82-річна Тофіля Євенок, 80-річна Надія Зубова та 77-річна Валентина Дубович і поглядом прикидають, хто із двох жінок старшого віку, які стоять серед інших гостей, може бути іменинницею. Адже з Тамарою Задорожною, якій того дня (28 серпня) виповнився 81 рік, вони ще не знайомі і навіть ніколи не бачились, бо та мешкає у Виповзках. Здогадалися ж відразу, бо в Тамари Михайлівни настрій був по-особливому піднесений, а очі аж світилися від радості. Обійнявшись-поцілувавшись, а заодно і познайомившись, усі заходять до кафе, де тихенько лунає спокійна музика. Тут їх зустрічає ведуча свята 48-річна Мирослава Приходько зі Стовп’яг. Поки гості займають місця за святковим столом, Мирослава проголошує вітання і дещо розповідає про іменинницю.
Народилася і виросла Тамара Михайлівна у селі Бережнівка, що в Кобеляцькому районі на Полтавщині. Як закінчила вісім класів, пішла на ферму. Працювала дояркою і одночасно ходила до вечірньої школи. Взимку 1957 року за комсомольською путівкою поїхала в місто Алчевськ, що на Донбасі, на будівництво металургійного заводу. Там познайомилася з Дмитром Задорожним, який на заводі працював водієм, і через два місяці побачень молоді люди одружилися. Ще через три місяці молоде подружжя приїхало на малу батьківщину Дмитра, в місто Бершадь на Вінниччині. Згодом Дмитро пішов до армії, а дружину лишив вдома зі свекрухою. За три роки служби він кілька разів приїжджав у відпустку. Після першого приїзду молода Тамара зрозуміла, що незабаром стане мамою. Сина Юрія вона народила у серпні 1961 року.
За час подружнього життя Дмитро і Тамара Задорожні кілька разів змінювали місце проживання. Мешкали і в м. Плунге в Литві, і в Якутську, що в Росії. Коли ж учергове повернулися на малу батьківщину Дмитра Задорожного, то звели в Бершаді власне житло. У вересні 1969 року, незабаром після того, як увійшли в новий будинок, у них сталася ще одна радість – народився син Едуард. А через 26 років у цей дім прийшло непоправне горе... У 1995 році люблячий чоловік і турботливий тато – Задорожній Дмитро Кирилович – пішов із життя. Йому було лише 54 роки. І хоча до Тамари Михайлівни сваталися чоловіки, заміж вона більше не ходила. Не вірила, що якийсь чоловік зможе замінити її синам батька. Зараз вона має чотирьох онуків і двох правнуків.
За своє життя Тамара Задорожня працювала і кондуктором автобусів, і диспетчером в автопарку, і касиром на автобусному підприємстві міста Якутськ. До Виповзок переселилася у 2006 році, через півроку, як тут оселився її молодший син Едуард.
"Пригостимося, а потім як заведемо пісню"
Тамара Задорожня зі своєю найкращою подружкою Валентиною Хмельницькою
– За свій вік я ще жодного разу не святкувала свій день народження ані в ресторані, ані в кафе, – не приховуючи радості від приємного сюрпризу сина та невістки, каже Тамара Михайлівна. – Оце за кілька днів до моїх іменин Едуард каже мені: "Мамо, щоб ввечері 28 серпня були при параді і в гарному настрої. Ваш день народження будемо святкувати ані у вас, ані в мене вдома. Скажіть про це й своїм подружкам". Ще тоді син сказав, що на мене чекає сюрприз. Я ж у своєму селі найкраще товаришую із Валентиною Хмельницькою. І саме її запросила до себе на іменини. Про те, що Едуард із Людою організують мені день народження в такому гарному кафе та ще й покличуть місцевих жінок, з якими я так мріяла познайомитися, бо син розповідав про них багато хорошого, я й подумати не могла. Тож сюрприз вдався. Шкода, що цього не бачить мій Дмитро, – зі сльозами на очах, згадала іменинниця свого покійного чоловіка.
– Не плачте, мамо, все у нас буде добре, – заспокоїв її син Едуард.
– Тамара Михайлівна дуже хороша і подільчива людина. Із нею я подружилася, як щойно вона приїхала в наші Виповзки, – каже Валентина Хмельницька, 80 років. – І хоча наші садиби розташовані далеченько, в гості одна до одної ходимо частенько. Бува, пригостимося добренько, а потім як заведемо якусь пісню! Співати ми дуже любимо. Тож, коли свого часу нас покликали в місцевий ансамбль "Берегиня", були дуже раді. Сім років були його учасницями. Покинули сцену, бо вже не той стан здоров’я.
"Будемо дружити і часто зустрічатися"
Роль лікарки зіграла Мирослава Приходько
Аж ось лунає весела музика і до залу заходить "циганка". Це Мирослава Приходько одяглася у вбрання ромів і ворожила всім охочим по руці. Ще трохи згодом вона стала "лікаркою" і жартома вимірювала температуру тіла у присутніх в залі та прочитала "лекцію" про коронавірус.
Після таких сценок атмосфера в "Затишку" стає набагато розкутішою. Гості старшого віку йдуть у танок, забувши про свої ціпки. Не встигли вони як слід натанцюватися, як музичний центр вимикається, а до зали заходить відомий на Переяславщині музикант Владислав Брик, вправно граючи на акордеоні. Про те, що на цьому святі буде ще й "жива" музика, не здогадувався навіть син іменинниці Едуард: Брика тихцем запросила сюди Мирослава.
І ось настала черга тостів нових подруг. Тофіля Євенок, Надія Зубова та Валентина Дубович в один голос дякують Тамарі Задорожній за те, що народила і виховала дуже гарного сина. Едуарду ж висловлюють вдячність, що за першим викликом приходить їм на допомогу, як, бува, занедужають. "Кращого фельдшера, як наш Едуард, немає в світі. Він лікує нас не лише пігулками-уколами-крапельницями, а навіть добрим словом".
Владислава Брика запросили на іменини таємно від іменинниці
Аж ось до тосту запрошується невістка іменинниці Людмила.
– Я дякую долі, що свого часу зустріла вашого сина Едуарда і познайомилася з вами, Тамаро Михайлівно. Живіть довго і щасливо, а ми будемо вас любити і опікуватись вами усе ваше життя, – сказала вона.
Щойно Людмила промовила ці вітальні слова, як задзвенів її мобільний телефон. Це телефонував син ювілярки Юрій Задорожний, який нині мешкає в російському місті Туапсе. По відеозв’язку він привітав Тамару Михайлівну з днем народження і чемно вибачився, що не може бути присутнім на її святі. Натомість обіцяє приїхати до своєї мами найближчим часом, щоб особисто її привітати.
Ось так, за вітаннями, піснями, танцями швидко збіг час. Стовп’яжчанки дякують Тамарі Задорожній за гарне свято і пропонують їй дружити та зустрічатися як можна частіше. Іменинниця з охотою погоджується.
