Із 26 червня у дамській кімнаті мисливського будинку князя Горчакова, що на території музею просто неба, експонується виставка «Жіноча міська мода кінця ХІХ – початку ХХ століття». Організували її працівниці НІЕЗ «Переяслав» Марина Бондаренко та Ірина Дунайна. Вони розповіли журналістові Переяслав.City про ідею та втілення виставки.
– Ідея виникла, коли минулого року ми працювали над науковою статтею про Чепцову Ганну Юхимівну, – зазначила Марина Бондаренко, наукова співробітниця Музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини. – Вона була однією із перших переяславських жінок, яка отримала вищу університетську освіту. Деякі її речі зберігалися в мене у музеї одягу. Коли ми вирішили зібрати виставку, то виявили у фондах ще й одяг інших переяславок. Ми не знаємо, кому саме він належав, але точно це була жіноча інтелігенція.
Експозиція виставки
Експозиція виставки
Експозиція виставки складається із чотирьох повноцінних жіночих образів, ще кількох елементів одягу, зокрема, капелюшків, аксесуарів. Одяг – повсякденний, для виходів поміж люди, не для святкувань.
– Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття була поширена західноєвропейська мода, – сказала Ірина Дунайна, молодша наукова співробітниця музею народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини. – Одяг був стриманим, але вишуканим. У цей період все більше жінок, отримавши освіту, розпочинають свою трудову та суспільну діяльність. Тож виникла потреба мати діловий зовнішній вигляд. Ось цей костюм цілком належав Ганні Чепцовій. Через одяг проявлялася навіть її національна приналежність. На блузі, зокрема, дотрималися давніх народних технік: мережка, вирізування. Сама блуза застібалася позаду. І увага акцентувалася на тому, що верх повинен був світлим, а низ – темним.
Образ Ганни Чепцової
– Всі головні убори колекції належать Ганні Чепцовій, – продовжила Марина Бондаренко. – Капелюшки тоді були невеликих розмірів, могли прикрашатися пір’ям чи штучними квітами. Виготовляли їх із соломи, рисової соломки. Раніше за кордоном капелюхи надягали лише чоловіки, але жінкам це так сподобалася, що вони перейняли моду. Зрештою, вона прийшла й до України. Як аксесуар жінки використовували парасольку та, звичайно ж, гаманець на шлейці. Без цього вони не виходили на люди, як, скажімо, чоловіки – без капелюха чи тростини. Також носили брошки та намисто із перлів.
Ганна Чепцова
Музейниці зауважили, що раніше жінки з інтелігенції не могли мати однакового вбрання.
– Вони вибирали у модних журналах викрійки, за якими замовляли у кравців одяг спеціально для себе, – зазначила Ірина Дунайна. – У Переяславі була земська майстерня, де це можна було зробити. Звичайно, ж це недешево, тож у бідніших жінок Переяслава і одяг був простіший, хоча й не такий, як у селах. Варто зауважити, що тоді за одягом визначали статус людини. Приміром, чоловік міг показати свою успішність та заможність тим, який вигляд має його дружина. Ось ця чорна сукня була виготовлена із тафти, на той час дуже дорога шовкова тканина. А для неї ще робили під’юбники, щоб пишніша була, а пластиночки робили із китового вуса.
– Якщо говорити про Чепцову, то попри те, що вона з небідної родини, забезпечувала себе сама, – додала Марина Бондаренко.
Головні убори зберігалися у капелюшних коробках
Деякі свої речі в музей віддала особисто Ганна Чепцова. А після її смерті ще дещо передала подруга Варвара Виноградня. Дослідниці шкодують, що багато тогочасного одягу до наших днів не збереглося лише тому, що цьому культурному пласту не приділяли достатньої уваги. «Тоді, та й зараз так: людина померла, а одяг куди? Палять. Тому й віднайти щось дуже важко», – бідкаються.
Виставка мала тривати до 28 вересня. Проте, оскільки вона користується неабиякою популярністю, планують продовжити аж до травня наступного року.
Трохи про Ганну Чепцову
Народилася 1884 року в родині переяславського лікаря, земського діяча Юхима Чепцова. Спочатку навчалася в Переяславській жіночій прогімназії, потім на вищих жіночих курсах та в Київському імператорському університеті святого Володимира. Після навчання викладає географію та природознавство у чоловічій гімназії Переяслава. З 1916-го – викладачка географії, етики, гігієни, ботаніки у Переяславській жіночій гімназії. Після Жовтневого перевороту гімназії перейменували на «трудові школи», в них і надалі працювала Чепцова.
Була одним із перших членів переяславського товариства «Просвіти», яке створили в 1910-х роках.
Окрім української, вільно володіла французькою, німецькими мовами, а також класичними – латинню та старогрецькою.
Була вродливою, про це свідчать багато сімейних фотографій. У вільний від роботи час разом зі своїми гімназистками брала участь у виставах. Любила малювати, вишивати, співати романси, декламувати вірші.
Заміжньою не була, дітей не мала.
Померла 1970 року.
