Сьогодні 25 травня і це – День філолога. Зранку в редакції готували до друку статтю-дослідження науковиці переяславського НІЕЗ Наталії Павлик про «Заповіт» Тараса Шевченка. Раджу всім почитати у нашому «Віснику Переяславщини» і на сайті Переяслав.City!
Потім зайшов добрий знайомий в робочих справах, але принагідно завели розмову про родинні стосунки. Питає: «А ти до якого коліна знаєш свій рід?» І таким цікавиться загалом пересічний чоловік з технічною освітою і заняттям, житейськими клопотами. Щоправда, має інтерес і до книжок. Тож недаремно своє рідне-родовідне йому важливе!
Обідньої пори прийшов автор із власною книжкою – «Глибини та мілководдя історичної прози». Між іншим, кандидат філологічних наук і старший науковий співробітник Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Це – Анатолій Шпиталь, як зазначив у дарчому написі – «земляк-переяславець (точніше – в’юнищанин), щоб читалося, бо там є щось цікаве».
Бадьорий, життєлюб і естет (з огляду на його прекрасну дружину-музу поруч!).
Доки писав ці кілька слів, розповів купу своїх життєвих поміток. Згадав, як колись привозив на екскурсію до переяславських музеїв своїх колег із Прибалтики. Ті ходили, дивилися, потім запитують: так, а де ж ти народився?
Поїхали дивитися в Циблі, на берег Канівського водосховища. Мовляв, оце ось: подивіться на водне плесо, відкладіть 7 кілометрів вдалину і метрів сто п’ятдесят углиб – десь там має бути піч моєї батьківської хати, де я народився.
Гість так сумно, але впевнено: «Тільки заради цього треба було розвалити Радянський Союз».
І ще про одне розповів Анатолій Шпиталь: «вершину» власної літературознавчої діяльності. Свого часу очолював президію якогось там (забула назву) захисту чи конкурсу. Словом, кандидати презентували свої наукові філологічні доробки.
– Виходить одна дівчина і читає один в один текст моєї статті! – сміється Анатолій Григорович. – Чистої води – плагіат! А я сиджу і червонію! Тоді не знав, що в такій ситуації робити. На жаль, це зараз такі речі – в порядку норми. Колега один жартує, що нині за кандидатську нічого й братися, якщо в доробку нема бодай одного плагіату! Сумна іронія.
Але ж яким гарним і насиченим склався День філолога в нашій редакції!
І до речі. Книжку Анатолія Шпиталя раджу почитати, там таки справді є дещо варте сучасного переосмислення. Надто для тих, хто виріс на творах академічних класиків української радянської літератури.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
