День Прапора – важливе свято для кожної держави. А для України Прапор сьогодні – особлива святиня. Бо триває війна... І наші воїни синьо-жовтим стягом на фронті знаменують великі та маленькі перемоги.
«Намоленість цього місця вражає»
Минулого року в селі Чопилки освячено відбудований історичний козацький собор Миколи Чудотворця. А поряд із церквою встановлено дві щогли. 17 жовтня 2020 року державний та козацький стяги над храмом і селом підняв уславлений бойовий генерал Української Армії Сергій Григорович Кривонос: як знамення того, що село Чопилки історично було вільним козацьким селом!
Для Ташанської ОТГ цьогорічне свято Дня Прапора стало особливо важливим та відповідальним. Адже 20 серпня голова Ташанської громади Василь Вовчанівський приймав почесних гостей з нагоди цього свята. Генерал Української Армії Сергій Кривонос та Анна Кузьменко-Лебедівська (яка сприяла відбудові цього храму і є прямим нащадком великого козацького роду Падалок) приїхали в цей день до Чопилок, аби вшанувати Державний Прапор і світлу пам’ять усіх земляків та усіх поколінь, які в різні часи боронили наш край від нападників.
Зустрічати почесних гостей прибули також директор сільськогосподарського підприємства «Євросем» Володимир Семинога та голова сусідньої Гельмязівської громади Іван Тітаренко.
Хліб-сіль вручали Володимир Семинога, Іван Тітаренко та Василь ВовчанівськийФото: надане Анною Кузьменко-Лебедівською
Дякуючи за теплий гостинний прийом, Анна Іванівна наголосила:
– У кожній справі найголовніше – це відчуття поруч надійного плеча. Василь Петрович Вовчанівський – не просто мій однодумець. Він опора нових задумів у розвитку мого рідного села. А це – вже половина майбутнього успіху.
Особливо слова подяки хочу висловити Володимирові Семинозі. За його щиру і постійну підтримку. Те, з яким теплом, турботою та увагою Володимир Іванович ставиться до нашої церкви, завжди допомагає і, попри заклопотаність великим господарством, приділяє свій час, заслуговує на найвищу похвалу і щиросердну подяку!
Іван Тітаренко, голова Гельмязівської ОТГ, став близьким приятелем нашої громади. І в цьому є Божий Промисел. Адже Чопилки завжди входили до Гельмязівської козацької сотні. І тривалий час належали до Гельмязівського району. І сьогодні нащадок козаків Тітаренко тут, разом із нами, на порозі нашого козацького храму. І я щиро вдячна Вам за чудовий коровай, спечений на Гельмязівщині, яким Ви нас зустрічаєте.
А генерал Кривонос додав: «Я біля цього храму лише вдруге. Але намоленість цього місця, славна козацька історія цієї землі, неймовірно чудові краєвиди і ваша гостинність створюють враження, ніби ці землі я знав усе своє життя!»
«Знали козаки, де сторожову вежу поставити!»
Генерала в соборі Миколи Чудотворця зустрів його настоятель отець Василь і благословив на підняття Державного Прапора України.
Підняття прапора Фото: надане Анною Кузьменко-Лебедівською
Стоячи під синьо-жовтим знаменом, Кривонос сказав: «У запорізьких козаків команда «Підняти прапор» означала «Стати до бою за волю і рідну землю». Сьогодні у нас війна триває. Так само за волю рідної землі. І для українського солдата в окопі синьо-жовте знамено – це символ боротьби за Україну і віра в Перемогу!»
Ще із минулого візиту до Чопилок генерал Кривонос знав і про козацьку криничку, яка завдяки людській турботі протягом кількох століть збереглася і до сьогодні. Вона розташована в Селищі (місцева назва кутка). Саме туди в кінці шістнадцятого століття припливла на зимівки по Дніпру та Супою ватага запорозьких козаків. І з того часу Чопилки стали селом козацьким.
А також відомо генералові і про те, що над Липами (місцева назва кутка із кручею) була сторожова вежа Гельмязівської козацької сотні Канівського козацького полку (пізніше – Переяславського полку) Війська Запорозького. Ці місця генерал відвідав також під час візиту.
Фото: надане Анною Кузьменко-Лебедівською
– Місце вражає своєю красою і енергетичним магнетизмом. Коли я буваю в таких куточках нашої держави, завжди мимовільно оцінюю територію з точки зору оборони і наступу. Для мене, як військового, на війні є головним життєвий принцип – перш за все, збережи життя солдата. А для цього слід грамотно використовувати, зокрема, й природний ландшафт. І наші прадіди-козаки були в цьому неабиякими мастаками. У них є чому повчитися нам, військовикам, і сьогодні. Тому розташування сторожової сотенної вежі саме на цьому чопильському пагорбі цілком логічне, грамотне і виправдане з військового погляду, – відзначив Сергій Кривонос.
«Пийте на здоров’я – водичка освячена»
Коли прибули до кринички у Селище, перше, що відзначив бойовий генерал, – простір неймовірної широти, ніби обрамлений підковою кручі. А ще прохолодна, цілюща вода козацької кринички. І він поцікавився у Анни Іванівни: що спонукало відбудувати цю криничку? Чи це данина пам’яті про її великий козацький рід?
– Цю криничку передусім я відбудувала для своїх земляків-чопилян. Це я так віддячила їм усім: і тим, хто живе в селі сьогодні, і тим, хто в радянські часи забуття не дали пропасти цьому святому джерелу. Бо люди ставилися до неї, як до святині. І на великі релігійні свята ходили сюди всім селом.
Мені дуже приємно, що вода припала вам до душі. Пийте на здоров’я – вона освячена, – відповіла Анна Іванівна.
Фото: надане Анною Кузьменко-Лебедівською
Чудові краєвиди і теплий літній день, перебування біля давньої кринички з цілющою водою спонукали до дружніх розмов. Безкінечні спомини і розповіді про солдатів, епізоди людських доль із фронту – ніби ця джерельна вода підштовхувала до відвертості сильного духом, зазвичай стриманого бойового генерала...
– Смачна джерельна вода цієї криниці уособлює козацьку історію села. А на фронті в бою ковток чистої води для солдата – справжня цінність. Коли ми потрапили в оточення під Краматорськом у 2014 році (битва за Краматорський аеропорт), тоді точилися бої, справжні бої... Уявляєте: яка напруга психологічна у солдата?... Скільки сили і енергії він витрачає?... Як хоче пити?! А води, якісної питної води не було. Ми випили воду навіть із пожежних цистерн. А 12 днів ми були практично взагалі без води, змушені були збирати і пити навіть дощову. Ось це було чи не найважче... Коли мене зі штабу запитували: що вам потрібно в першу чергу – я просив у будь-який спосіб закинути перш за все воду хлопцям. І пляшка питної води в тих боях для моїх хлопців була найвищою нагородою! Без перебільшення.
Сергій Кривонос і Анна Кузьменко-Лебедівська біля козацької криниціФото: надане Анною Кузьменко-Лебедівською
Жителі Ташанської громади щиросердно дякували гостям. Особливо уславленому в боях за Україну генералу Кривоносу, що у ці насичені різними заходами державної ваги дні він знайшов час і своєю присутністю подарував їм справжнє свято – День Прапора!
Олексій Степовик
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
