Пральна машинка тільки-но почала набирати оберти «на віджим», як раптом стихла, одночасно погасло світло. Марія мало не заплакала: «І не випрала, і не прибрала, доведеться знову лягати спати о п’ятій вечора. Можна повишивати, але при свічці багато не пошиєш – зір не той, що у молодості, вчора пальці поколола, мало не спалила полотно…»
Виглянула у вікно. «А у нового сусіда щовечора ілюмінація! – подумала невдоволено. – Нещодавно купив хату, а уже прижився, жирує: хоч і старенька, але є автівка, власний генератор. А тут лише купа боргів за комуналку, порожній холодильник, син з невісткою сидять без роботи…».
Тинялася по двору із ліхтариком, наганяючи сон, обмірковуючи своє непросте життя. Не звернула увагу, як ненароком промінь її ліхтаря підсвітив вікно Федоровича (так зверталася до сусіда), і той відразу вискочив на ганок:
– Не спиться жіночці чи мене на побачення викликаєте? – запитав чи то вдавано гнівно, чи то відверто жартома. – Із осені живемо хата повз хату, а розмовляємо лише через паркан. Раз уже не спите, то, може, зайдете? Думаю, в нас буде тема для розмови. Я ось тут купив кільце домашньої ковбаси, відкрив пляшечку домашньої наливочки або просто чайку заваримо. Як скажете?
Жінка підбирала слова, якби й відмовити, але так, щоб не дуже образити Федоровича. Думала: «Невже цей сухий, сивий дідок на щось розраховує? Куму – високому, стрункому, на два місяці молодшому – відмовила. Обіцяв у дешевий секонд звозити, придурок, знайшов чим звабити. А цей ковбасу пропонує, ніби я з голоду пухну. Ну воно так, що ж іще він може запропонувати. Хіба що під’єднатися до його генератора...»
При згадці про генератор Марія відразу відчула до старого симпатію. Скільки планів промайнуло у її розумній голівці: «Самотній, пенсія, мабуть, солідна, бо ж тепер на генератор не кожен розкошелиться. От тоді сидітиму й вишиватиму досхочу! І приставати не буде, бо цей сердешний хіба що прогулянки подужає. Зиму перебуду, під’їм смачного, відігріюся, відпочину, а весною день довгий – то городи, то господарство, тоді нехай сам сидить біля свого генератора…»
Які можуть бути стосунки між жінкою за 50 та чоловіком за 70? Федорович називав їх довготривалими, Марія підтакувала. Насправді ж нічого не планувала, насолоджувалася теплом та турботою залицяльника. Багато розмовляли, кожен про своє: молодиця – про проблеми дітей та онуків, сусід – про свої болячки. То задере колошу штанів й показує, де болить, то підніме сорочку й просить помасажувати руку чи спину. А то навіть і побрити бороду! Все це не подобалося жінці, але терпіла. Інколи старий тягнувся покласти руку на її стані – дозволяла. Знала, що потім він її пригостить дорогими цукерками чи купить пачку гречаної крупи. Так минув місяць.
Марія за той час при світлі від генератора вишила шість картин, із яких чотири продала. Гроші віддала синові та частково оплатила комуналку. Федорович розважав її розмовами, коли вона вишивала, дрімав, щось записував у зошит і ховав його під подушку, знову дрімав, щось їв, чимось пригощав. Марія намагалася наїстися досхочу, ще й прихопити щось у пакет, щоб пригостити дітей.
Якось після чарки наливки кавалер зізнався, що пенсія у нього не десять, а сім тисяч, а генератор куплений у кредит. Марія дочекалася, поки той засне, нишком розгорнула зошит, який старий забув засунути під подушку: «Перевіримо, що він там за мемуари шкрябає, які ще секрети має?».
Марія тільки дістала зошит, як дід заворушився на дивані, тому жінка похапцем відкрила на останній сторінці з записом: «Понеділок – пів кільця ковбаси, сир; вівторок – пів банки варення, шоколадка, рогалик, сало; середа – пачка печива, батон, пряники, банка згущонки». Біля деяких дат були помітки: «допила наливку й не поділилася, не спав і все бачив», «у холодильнику зникла пляшка молока та пачка масла, зробив вигляд, що не помітив», «десь поділася пляшка олії, не знайшов». Знизу було підбито в грошах з’їдене нею та випите, нижче позначка про те, скільки годин працював генератор.
Від злості у жінки засмикалося око й почали тремтіти руки. Вона похапцем одягнулася і за хвилину була уже у своїй хаті, при свічці, писала у блокнот. «Ось зараз і я напишу, нехай ознайомиться із моїми підрахунками! Тоді побачимо, в кого тарифи на послуги вищі! Ех, якби ж не той генератор, він же, проклятущий, у всьому винен!»
Людмила ЛЕВЧЕНКО
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
