Знайому чоловічу постать в залі супермаркету Настя помітила вже тоді, коли той розраховувався на касі. Не відриваючи погляду, почала проштовхуватися крізь чергу, аби роздивитися, з ким же він пішов. Позаду себе чула незадоволені окрики: «Мало не збила з ніг!», «Невже не видно, куди йдеш!». Але ж таки встигла розгледіти, як Петро хвацько відчинив двері своєї автівки перед якоюсь молодою дівулею та мило їй посміхався. Швиденько набрала по мобілці подружку Наталку: «Серед білого дня, привселюдно Петро кокетує із якоюсь кралею! Не здивована? …І давно його благовірна на заробітках? Не знала...»
Розчаруванню молодиці не було меж. Ну чому про всі новини вона дізнається останньою? Це ж треба, Петрова дружина аж у Італії. І як вона не побоялася залишити чоловіка одного? Крута ж молодиця, могла плюнути межи очі будь-якій жінці за найменшу підозру, що та симпатизує її чоловікові. Або й Петрові дати добрячого ляпаса та й не тільки.
Ходили чутки, що шрам на його лобі – від сковорідки, хоча Петро пояснював, що то вночі упав із ліжка й ударився лобом об підлогу. Настя тоді піддала сумніву ту нічну подію, ще й привселюдно спитала у Петрової дружини, чому та не видаляє вусики під носом? Та у свою чергу спитала, чому Настя нарощує блискучі вії, які її роблять схожою на молоденьку теличку. Словом, мало не побилися. Після того Настю вже не запрошували в гості…
А Петро роботящий, у теплиці та на грядці помідори та капусту сам вирощує. Продає на ринку і до нього завжди черга стоїть, бо товар, мов на картинці, нічого не прим’яте, свіженьке.
«Десь же в мене й Петрів номер телефону є», – подумала Настя і в записнику знайшла підписаний коротко «П». Тремтячими руками набрала цифри, переймаючись, чи той візьме слухавку? Серце закалатало, коли почула: «Чи не пізно ти мені телефонуєш? Впізнав-впізнав. Поживаю потихеньку, моя ж десь далеко…»
Відтоді спілкувалися щовечора. Розмови дедалі ставали довші та довірливіші. Петро зізнавався, як його дратували дурнуваті ревнощі дружини, через що він ніколи не ходив на корпоративи. Навіть на рибалку, де суто чоловіча компанія, мусив відпрошуватися, як підліток у батьків на вечірню дискотеку. Ото єдиною віддушиною були городні роботи. Жартома зауважив, що до нього клеїться на роботі одна дівка симпатична, але ж дуже молоденька як проти нього.
Якось на початку весни Петро несподівано запросив Настю прогулятися в лісі. Сонячний день минув чудово: находилися, набалакалися і нагуляли апетит. Настя покликала вечеряти, перед тим зварила борщ. Чоловік хвалив і борщ, і господиню.
– Настунько, а може, вона там і залишиться? – натякнув за свою дружину. – Останній раз як телефонувала, то якось так говорила, мов до чужого. Навіть нічого не спитала, як завжди, чи я, бува, не козакую.
– А якщо повернеться та підпалить мені хату? Нічого ще в нас і не було, а залишуся без даху над головою. І який сором перед людьми буде? – відповіла категорично.
Прийшло тепло, а із ним і робота на городах. За літо, може, двічі-тричі перетнулися випадково, на базарі. Настя боялася, що їх бачитимуть разом.
– Ну то як же ми? – тихо шепнув Петро. – Коли приходити? Моя сказала, що вже й не знає, коли повернеться. А дні ж летять, роки минають…
– Я ще подумаю день-два, тоді скажу.
Минув тиждень, другий, місяць. Настя все не могла наважитися впустити в хату чужого чоловіка. Боялася людського осуду. Аж під глибоку осінь, впоравшись із городом, вирішила, що люди, може, й засудять, але перебалакають, та й годі. А в неї буде чоловік поряд. Вирішила: «От сьогодні увечері й подзвоню, хай приходить».
– Ти вже чула, що Петрова дружина собі знайшла іншого там у Італії, додому не вернеться, – випалила з порогу сусідка, залетівши в хату. – Оце вже тиждень як він узнав, никав бідний, мов неприкаяний. Навіть мене заміж звав. Ну я ж чула краєм вуха, що у тебе з ним шури-мури. То чого б я перебивала. А це сьогодні до мене на базарі підходить молода дівуля, чоловічі труси вибирає. А потім гукає в бік автівки: «Пєтя, а йди сюди, ти любиш червоний колір?!». Дивлюся, твій Петро виходить. Знач, пристроївся вже...
Людмила ЛЕВЧЕНКО
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
