Дарина сиділа за столиком у затишній кав’ярні. Любила сюди приходити після роботи. Тут готують смачний чай з обліпихи, багато різних тістечок і ніколи не буває гамірно. Ось і тепер: у залі тільки вона і ще один чоловік за сусіднім столиком. Допивав друге горнятко еспресо.
Дарина почала збиратися і чоловік повернувся в її бік. Їхні погляди зустрілися. Жінка глянула на годинник і швидко вибігла з кав’ярні, хоча насправді їй нікуди було поспішати. Незнайомець вийшов слідом, порівнявся:
– Тут смачна кава, – мовив він.
– І чай, – сказала вона.
– Я вас тут не вперше бачу. Саму…
– Чим більше років, тим менше друзів, – пожартувала.
…У Дарини колись було багато друзів. Заможне життя. Коханий чоловік. А потім усе сталося за жанрами класики: благовірний втратив голову і сором через свою молоденьку секретарку. Її Любомир у своєму гріху не зізнавався, друзі також мовчали. Те дурне дівчисько само все розповіло. Перестріло Дарину на вулиці і зухвало кинуло:
– Я кохаю вашого чоловіка, а Любчик – мене. І ви мусите відпустити його, щоб він пожив щасливо,– і поцокала на височенних підборах геть.
Дарина стояла, наче вкопана. Подзвонила Артему, але поки той підняв трубку, передумала розповідати, обмежилася звичним «Як справи?». Що вона розкаже дорослому сину, в якого своє життя і свої турботи? Що його батько негідник? А, може, все не так, як ця мала розказала… Та Дарина марно обнадіювалася. Вона давно здогадувалася, відчувала, помічала різні деталі, які вказували на зраду чоловіка. Але не форсувала подій. Тепер ось як…
Дарина розлучилася з Любомиром за місяць. Молода стерва відразу заїхала в їхню квартиру, і колишній пообіцяв швидко виплатити відступні, аби Дарина купила собі окреме житло. Домовилися розійтися без скандалів. Втім після цих подій через нерви і стрес вона все ж захворіла. Обірвала стосунки з усіма друзями, вважаючи їх зрадниками, бо, як виявилося, всі про все знали, але «не хотіли втручатися в особисте». Зрештою прийшла до тями і вирішила, що після сорока саме час розпочати щось нове у житті. Або й саме життя.
Дарина заприятелювала із сусідкою-пенсіонеркою з нижнього поверху. Антоніна Всеволодівна колись викладала англійську, мала аристократичні манери, вишукано одягалася і особливо любила капелюшки. «Вам би закохатися, Даринко, – радила Всеволодівна. – Кохання ранить, але й лікує. Якби ви знали, як я любила свого чоловіка! Ах… Вам лише сорок з хвостичком, Ви ще такі молоді!..»
…Незнайомець представився Максом. Зауважив, що хотів би цю кав’ярню відвідувати в її компанії, так кава смакує краще. Словом, їм було про що поговорити. Макс запрошував Дарину на побачення, у недалекі подорожі, але ні разу не зізнався в почуттях. Ніколи й не натякнув на інтим. Стосунки були просто дружніми, їй було з ним цікаво.
– І вас, Даринко, це влаштовує? – допитувалася тепер її єдина подруга Антоніна Всеволодівна.
– Мені подобається його увага.
Макс попросив Дарину прийти в кав’ярню серед дня, а не як зазвичай. Обійняв. Сказав, що йде на війну. І жодних зайвих слів. Він знав – вона чекатиме. І вона це знала. Сиділи мовчки і дивилися один на одного. Стигла кава. Холонув чай. В кав’ярні звучав «Самотній пастух» Джеймса Ласта – улюблена мелодія обох...
…Антоніна Всеволодівна постукала у двері.
– Ось, Даринко, мені внук Ромчик ліхтаря прислав! Я насварила, мовляв, вам там, на передовій, самим таке треба, каже нє, нам зорі світять. Романтик – у діда весь. А це ось донька зі Швеції посилочку зі смаколиками прислала і чай. Зараз будемо це пробувати, – зняла свого капелюшка і акуратно вчепила біля шерстяного кейпа.
– А я картоплі насмажила. І котлет. Макс телефонував, сказав, що з ним усе добре.
– І мій Ромчик написав ось, картинку прислав, як вони там каву собі варять на тих окопних свічках! – жінки обнялися, пустили сльозу. Затим Всеволодівна граційно розлила у горнята чай, розклала тістечка. Бідкалася, що її Ромчик п’є лише каву.
– А Ваш Макс що полюбляє?
– Теж каву!
– От як повернуться, навчимо їх пити чай. Для здоров’я ліпше. Я ж вам учора не доказала. От коли португальська принцеса вийшла заміж за британського короля, привезла чай разом зі своїм приданим. А коли я була в Лондоні…
За весь день Дарина вперше усміхнулася.
Ольга ТЕРНОВСЬКА
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
