Несподівано Тонька підсіла на турецькі серіали. Дивилася їх запоєм, особливо вночі, коли уся домашня робота уже була завершена. «Ось яке воно – справжнє кохання!» – думала і завидки брали. – «Красиві, багаті, темпераментні чоловіки, які здатні на сміливі вчинки, дарують дорогі подарунки жінкам при першому ж знайомстві. А тут за рік зустрічей купить хіба що шоколадку, й уже вважає, що я йому зобов’язана…»
Тонька розіклалася перед компом: чай, цукерки, серветки для сліз – все, готова співпереживати з героями тисячної серії серіалу про бурхливе кохання. Аж тут мобілка загула: «А, Саньок… А це нічого, що пів дванадцятої? Кохаєш? Ну-ну, здивуй».
Санька, який при зустрічі не міг двох слів стулити, ніби прорвало: розпинався про почуття, як скучив, тому хоче побачитися. Тонька в душі аж кипіла: «Пів року ні слуху, ні духу, а тут об’явився! Теж мені кавалер – ні путящої роботи, ні автівки, навіть хати своєї немає – знімає якийсь куток. Досі телефонував і приводив додому лише для того, щоб наварила йому борщу.
Жінка хотіла було кинути слухавку, але згадала, що Саньок перепродує різне домашнє начиння, а в неї якраз відро пластмасове для сміття тріснуло, поливалка підтікає, може, ще щось треба буде. «Відшити завжди встигну, але ж раз така ситуація, то треба її використати правильно. Та зрештою, який не який, а чоловік буде, – подумала розважливо. – Цікаво, чи вирішилося там щось у нього із дідовою хатою? Влітку для дачі – саме то!
Тонька включила свій серіал, жувала цукерки, і подумки прикидала, що ж їй робити з кавалером. Вирішила, що у комірчину перетягне старий диван, тумбочку і поселить його туди. Від колишнього залишилась шафа барахла – перевдягне в пристойніше, а то в обносках ходить.
На екрані розгорталася красива сцена: він відчиняє двері, а там вона... у прозорому халатику, прийшла заздалегідь – зробила сюрприз! «Для наших чоловіків сюрприз, коли вона несе йому торби й годує. Треба, мабуть, навідатися, зварити борщу. Саньок же такий: як добряче нагодований, то хоч до болячки клади, а як голодний, то тікай із хати».
Ледве дочвалала із двома сумками до хати аж на околиці міста, де її кавалер квартирував. Ключ знайшла під килимком (не кинув старої звички). Жінка кинулася на кухню, наварила-напарила, стіл накрила. Дістала із сумки махровий халатик, який завбачливо прихопила. Це не шовковий пеньюар, звісно, але куди краще, ніж спортивні штани. Підфарбувала губи, сіла чекати.
– О, Саньок, привіт! Так, я – сюрпризом! Чого ти так витріщився? Що значить, чого приперлася? А хто мені вчора півночі в коханні зізнавався, душу рвав, мовляв, важко жити одному, ні до кого притулитися… Ти що, не радий?
– Так я того, ти не пойняла… То я після халтури вмазав учора із хлопцями трохи, потягло на балачки… Тільки зараз прийде Клавка. Ага, вона сама…
– Господи, чи тобі вже зовсім світ зав’язало, що ти з нею злигався? Та всі ж знають, що вона на усю голову дурнувата! Вона ж Толіку голову розбила сковородою, Миколі граблями руку зламала, а ще тещу Андрійову у погребі закрила! – Тонька лементувалася, а сама чимдуж натягала спортивні штани, запихала назад у торбу свій халатик, бо мати справу з Клавкою віч-на-віч не хотілося аж ніяк.
Саньок помагав зав’язати шнурки на кросівках жінки і сам уже трусився з переляку:
– Може, лізь через вікно? Воно ж широке, вискочиш на сусідньому городі. Давай підштовхну… Ну спробуй боком, не бійся, там не високо. А я потім до тебе навідаюся, обіцяю!
– Та здався ти мені! Я траву в саду й сама покошу, щоб оце я ще через вікна лазила...
У двері сильно затарабанили саме тієї миті, як Тонька, крекчучи, перевалилася через вікно й гепнулася на землю. Загавкали собаки, і жінка метнулася втікати городами додому, подумки картаючи себе за легковажність: «Оце так сюрприз! У серіалі турецькому спеціально й не придумають такого залицяння, як у мене!»
Майя БЛИЗНЮК
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
