Ірина пізно повернулася з роботи. Вже сутеніло. Вона ледве розгледіла, що сталося з її туями і ялівцем.
– Мабуть, ще не закінчив. Бо це справді треш… – видихнула стомлено і вже якось байдуже. Ось і збулася її кількарічна мрія – декоративна стрижка хвойників, які розрослися у дворі вже занадто.
…Останнім часом Ірина збайдужіла була до свого квітника і саду. То на роботі проблеми, то з дітьми клопіт, посипалося одне за одним – і в країні, і в особистому. Все це вимотувало її і без того пошарпані нерви. Зрештою, вона злягла так, що лікарі й не знали, який діагноз ставити. А коли за кілька місяців вичухалася і повернулася з лікарні, її двір нагадував хащі.
Тоді Іра й згадала про одного випадкового знайомого. Разом були в дорозі, а потім вона побачила у соцмережах, що він той самий Андрій, який займається декоративною стрижкою рослин – топіаром. Його роботами захоплювалася. Хотіла було і собі спробувати, але з таким здоров’ям… На його знімках були розкішні садиби, десь чи то в лісі, чи біля річки. Все дорого-багато. А яка з неї клієнтка? Тому свій сад сама підстригала, куди могла дістати. Але то було не так, як їй хотілося, як було на тих фото Андрія.
Взимку трапилася халтурка, і Іра ночами перекладала тексти, аби зібрати суму на нівакі – вистрижені особливим чином, по-японськи, садові рослини. Андрій такі робив. Ось її величезний кущ ялівцю посеред двору і мав би перетворитися на таке диво.
На початку травня Іра написала Андрію. Пообіцяв найближчим часом зробити. Іра зраділа, запланувала переробити клумбу у дворі, висадити нові квіти…
Андрій періодично відгукувався на її повідомлення, мовляв, наступного тижня неодмінно зроблю. Минув травень, середина червня. Пішли дощі. Стара туя, яку Іра знизу таки трохи підстригла, пішла в ріст і зазеленіла гарними молодими гілочками. Тільки недосяжна верхівка виказувала свою старість сухими розтрісканими шишками і обламаними градом гілочками. «Нічого, Андрій постриже, приакуратить, омолодить!», – втішалася.
Минув червень, за ним липень. Іра вже й чекати перестала. Туї так гарно ожили після її стрижки, сусід прийшов і підстриг ялівець – як зміг, але за спасибі. І ось уже в середині серпня озвався Андрій. Мовляв, завтра може приїхати в її сад. Іра і зраділа, і розгубилася. Скоро осінь, стрижку пізнувато затівати. Але ж то була її мрія – нівакі!
– Туї можна постригти «шариком», а нівакі з ялівцю – ну, не знаю. Тут же ж хтось уже стриг, я не люблю перероблювати після когось… Ну подивлюся, що можна зробити, – якось невдоволено-зверхньо виніс вердикт.
Іра запізнювалася на роботу. Начальник ще вчора їй дав наганяй, а якщо вона сьогодні спробує відпроситися, аби подивитися за стрижкою нівакі, то може й без роботи лишитися.
– Ну ви зробіть, щоб було красиво, як умієте, ви ж майстер.
– Да, я художник, я так бачу. Якщо довіряєте, то ок.
Іра довірилася. Не бачила ж жодного споганеного ним дерева! Несміливо уточнила ціну, про яку домовлялися завчасно. Андрій покрутив носом: туї виявилися значно вищими, ніж були на фото, і ялівець завеликий, мороки буде, може, і днів на два! Зрештою, до названої раніше суми накинув ще тисячу. Іра видихнула, але згодилася. Хай буде її подарунком на день народження.
…Близько опівночі того ж дня дзенькнув месенджер. Андрій прислав повідомлення: вона розрахується готівкою чи карткою? Потім таки поцікавився, чи сподобалося. Іра ще не роздивилася.
Пішла у двір зранку. Вершечок туї-кулі так і стояв зі старими сухими шишками і необрізаними гілочками. Нівакі? Нема. Зелену гору ялівцю порізали тільки вихилясті тунелі. Дивитися зверху було й красиво – Андрій виставив картинку у соцмережі. Але збоку – весь ялівець всередині засипаний обрізками, сухе все лишилося не чищеним. Поряд розкішний кущ троянди нещадно покоцаний. А на фото у багатіїв все ж було так акуратненько! Та головне, величезний монстр ялівцю так і лишився кущем…На роботу знову спізнилася. Начальник насварив, все валилося з рук. Думала про свою споганену мрію-нівакі. Телефон знову озвався месенджером. Андрій вимагав, щоб Іра заплатила. «За таку халтуру?!» – всередині все закипіло. Потім випила кави. Втикнула навушники і ввімкнула «Океан Ельзи». Все, видихнула. І скинула на картку три тисячі гривень!
– Ну жінки ж замовляють собі стриптизерів на днюху? От і в мене вийшов такий собі понтовитий садовий стриптизер! Нічо, наступної весни зроблю сама! – уже жартома розповідала подрузі про своє невдале нівакі від майстра.
Марко ЦЬОМАК
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
