Надька зазирнула у сарай із сіном потім у літню кухню – нема. Тоді голосно, на весь двір позвала благовірного: «На картоплі жуки аж «регочуть», а він десь швендяє! Ти де?!».
Пересвідчившись, що Петра немає навіть на тапчані у садку, попрямувала до сусіда Романа. Дорогою буркотіла: «Учора прийшов затемна, а на минулому тижні мало не під ранок, на футболці розгледіла слід, ніби від помади… Ох, чує моя душа, що когось має на стороні».
Побачивши на порозі своєї хати Надьку, сусід аж пополотнів:
– Чи ти сліпа, чи зовсім втратила розум? Я ж казав, що як не буде моєї вдома, то вивішу на грушу спортивні штани. Ти чого приперлася без попередження?!
– Почепи ті штани хоч і на ворота, – відповіла обурено. – То була разова любовна пригода. А ниньки я Петра шукаю, може, знаєш, де тиняється?
Роман не встиг відповісти, бо позаду них почулося бурчання його дружини. Сусідка у кількох реченнях ненормативної лексики висловила думку про Надьчиного чоловіка та де його пошукати. Після промови випровадила непрохану гостю зі свого двору.
Надька погодувала свиней, курей, зганяла на мотоциклі накосити люцерни для кролів. З господарством упоралася, а душа була не на місці. Зайшла у хату й почала набирати телефоном усіх підряд Петрових друзів.
– О, куме, то це в тебе сидить моє «золото»? – спершу зраділа, що пропажа знайшлася. – Ну-ну, п’єте пиво, домовляєтеся про халтуру? І довго ви будете там теревенити? Скажи, що жуки картоплю жруть!
Раптом зв’язок обірвався, «абонент поза зоною досяжності» – повідомив автовідповідач із трубки. І тут Надька схаменулася: кум же день тому як виписався із лікарні, яка там халтура?! У голові зашуміло й мало не втратила свідомість: «Бреше, нема поряд чоловіка, тому й трубку не бере».
Опанувала себе й набрала другого кума:
– Миколо, давно мого бачив? Ага, саме зараз у тебе, дивитеся футбол та п’єте каву? Скажи нехай шурує додому!, – поклала слухавку й зогледілася, що вимкнули ж світло, який футбол? І цей бреше!
Нервово набирала телефон Сергія:
– Мій у тебе? До водички поїхали? Правильно, відпочиньте, автівка обламалася? Не можеш дати слухавку, бо брудні руки? Ясне діло. А нічого, що машина дома у гаражі?! – закричала з усією люттю на таку брехню.
Сергій почав белькотіти, що нічого не чує, мовляв поганий зв’язок і відключився. Жінка вже спересердя набрала ще пару номерів, і почула, що її благовірний в один і той же час у різних місцях париться у бані, затримується на роботі, відвідує хворого товариша у лікарні, і навіть вітає друга з іменинами!
Надьку аж підкидало: «Чоловіча солідарність! Стоять один за одного, вигадують побрехеньки, покривають свої гріхи, щоб мати пригоди на стороні. У нас, жінок, не так! Рік тому поговорила біля магазину з давнім знайомим. Пригостив морозивом, пожартували, пригадали минуле. Кума поряд із нами постояла, потім пішла й донесла Петру, що у мене побачення із коханцем! Поки дійшла до дому, сусіди вже стояли під двором, щоб вислухати «концерт»! Добре, що Петро того дня добряче вмазав, а він як прийме на душу, то хоч до болячки клади. Розповів про візит куми, посміялися разом та й усе».
Надька знову пішла до господарства: покосила у дворі, прибила штахетину на паркані, полила розсаду. А в’їдлива думка свердлила мозок: «На футболці ж слід від світло-рожевої помади, а таку носить лише Любка». Сумнівів не лишилося. Поставила поливалку і пішла на розборки до спокусниці. Стукала-грюкала, але двері ніхто не відкривав. Вибила два вікна, написала на дверях «Хвойда» й відчула полегшення.
Додому поверталася через сусідські городи, щоб не «світитися». Надворі вже смеркалося, й Надька ледь не впала, перечепившись за якийсь клумак на обніжку. Давай дивитися – аж то її Петро, блаженно собі спав! Ледве розштурхала сердешного, той очумався, взявся виправдовуватися:
– Надічко, ну пробач, рибко, посиділи з хлопцями трішки після роботи. А додому спішив, то пішов навпростець. Перечепився, ну і… Старію, мабуть, бо в нас і було-то – «чекушечка». А бач, звалила. Ну я про тебе думав, ось, – дістав з кишені золотавий тюбик. – Любка, зараза, не дала нам у магазині нічого на список, то я у неї помаду вкрав!
Надька зраділа. Уклала Петра в чисте ліжко, підмалювала вуста рожевим і пішла кропити колорадських жуків...
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
