Із настанням літа Оксана не могла сидіти у задушливій квартирі: вешталася містом, подовгу сиділа на лавочці у парку, милувалася фонтаном та годинами теревенила з подружкою по мобілці. Якогось разу за розмовою не відразу звернула увагу на молодика, який пройшов мимо, але повернувся й присів біля Оксани. Став пильно дивитися на неї, і від того жінці стало ніяково.
– Ми знайомі?
– Майже, я спостерігаю за вами уже третій день, мене звати Денис, – бадьоро відповів молодик. – Я тут довкола вас кручуся з різних боків, а Ви – нуль уваги! Вирішив ось уже сісти поряд, щоб нарешті таки познайомитися!
Оксана кинула оком, хмикнула: «На кавалера для мене не тягне. Теніска з 90-х, штани, мабуть, ще з часів парубкування. Але охайний, нігті підстрижені, виголений. Ще й напахтився одеколоном так, що зараз вчадію, – подумала Оксана і зразу зметикувала: – Та хай там як, а хоч за каву сьогодні не доведеться платити, раз набивається, то пригостить же, може, навіть з бургером». Денис мовчання жінки сприйняв за згоду, і вже сміливіше узяв її під руку: «У кафе чи до мене?» Оксана аж сіпнулася від тих слів:
– Я Вас уперше бачу, а вже запрошуєте до себе! – вдавано-кокетливо обурилася. А про себе подумала: «Даремно одягла золотий ланцюжок та каблучки, очевидно ж, що запримітив прикраси…». Смикнула свою руку, але той не відпустив:
– Я хоч і простий на вигляд, але настирливий, коли кого уподобав, то вже не відпущу. Що ж ми, дорослі люди, а будемо на лавці сидіти немов школярі?
Через кілька хвилин пили каву, потім відвідали бургерну. Денис сипав компліменти Оксані і вихвалявся:
– Маю квартиру, але живу в селі на дачі. Біля моєї хатинки є річка та луг. Завів невеличке господарство, але даю слово, що моя кохана не буде там важко працювати. Усі домашні клопоти візьму на себе, ну хіба що не відмовлюся від смачненького, яке ти, впевнений, умієш готувати.
Оксана, зачувши про дачу, вже мріяла: «Хто ж відмовиться від відпочинку на природі біля річки, ще й турботливий коханець поряд. Вже уявила, як у купальному костюмі засмагає посеред заквітчаного лугу. Підійшов Денис із холодним компотом, помазав спинку кремом від сонця і пішов далі сапати грядки…»
За фантазіями не розчула останніх слів Дениса:
– Запрошую в гості, почастую малиною, смородиною, порічками, пригощу домашнім вином, є й різне варення домашнє до чаю. До села тут усього десять кілометрів. Не сподобається, то викличу таксі й поїдете додому, а можете і переночувати – маю дві гостьові кімнати на другому поверсі. Це ж не в задушливій квартирі панельки.
Після згадки про другий поверх Оксана вже не роздумувала. І ось підійшли до височенького паркану з бордового металопрофілю, зі стовпчиками з декоративної цегли. В Оксани трішки затіпалося серце. Денис повагом відкрив хвірточку ключем, у деталях розповідав про сусідів. Зайшли на подвір’я, яке починалося доріжкою з кольорової бруківки, і саду. Чоловік на ходу рвав різні ягоди – пригощав. Мовляв, справжні вітаміни, не з супермаркету!
Оксана добре роззирнулася: де ж дачний будиночок? А вгледіла, то аж зойкнула: «Думала, що то церкву видно, вже перехреститися намірилася», – напівжартома кинула. Денис не відреагував, продовжував екскурсію грядками:
– Помідорів цього року посадив усього соток дві, а капусти і того менше, огірки ростуть трохи далі. Онде видніється латочка червоних бурячків, поряд морква, цибуля. Під картоплею ж не більше десяти соток. Я люблю томатний сік, аджику, кетчупи домашні, то будемо закривати – є з чого!
А зараз сюрприз: побачиш мого годувальника Степана! Можеш навіть почухати, не бійся, він сумирний. Це племінний кабанчик, таких тепер мало тримають, тому мій у фаворі. Що, трішки «пахне»? Нічого, то зразу, а потім унюхаєшся. А так у мене тут порядок: кури он пасуться на лузі, індокачки попід берегом річки десь гуляють. Зараз принесу тобі домашнього вина, а ти поки ще походи, роздивися: є ще грядочка зелені, перцю та невеличкий баштан.
Поки Денис пішов у будинок, Оксана вкотре огледілася і мало не розплакалася: «Це ж зовсім не те життя, на яке я сподівалася! А може, треба бути хитрішою, та умовити Дениса продати того Степана, решту живності вирізати до ноги, хай на тушкованку переробить. Город засіяти газоном, поставити там гойдалку…».
Незчулася, як вийшла до річки і вже на березі таки вступила в те, що індокачки після себе лишають після ситної їжі… «Так, що там радять психологи у стресових ситуаціях? Вивільнити емоції – незвичне щось зробити, покричати». Оксана раптом зігнула руки у ліктях й голосно покрякала – десять разів. Здалося, що почало попускати, але вирішила підсилити і для певності кілька разів ще гавкнула та раз заіржала. Ох, полегшало!
Денис із жахом спостерігав за Оксаною: «Може, вона хвора? Загострення чи що… І що за жінки пішли: одній би всю живність розігнати, друга прийшла – газон хотіла замість грядок, а ця…».
...Денис набрав вчергове у фейсбук своє оголошення: «Шукаю жінку для серйозних стосунків». Мить подумав і додав: «Хазяйновиту».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
