Надьку та Марію розділяв обніжок городу. Обидві мовчки порпалися у помідорах і впродовж години не обмовилися жодним словом. Аж раптом Надька випросталася:
– Бачу, що вся світишся. Розповідай про побачення, той телепень хоч щось уже подарував? – видала напряму.
– Мій телепень? Захар уважний, чуйний та культурний чоловік! – почала виправдовуватися Марія.
– Між нами просто дружні стосунки, щось він мені допоможе, а щось я йому підсоблю. Коли підбирається шостий десяток, то які там любощі, сама знаєш. Тут потрібна підтримка, взаєморозуміння. Ну ясно, що хоч і невеличка, але симпатія.
– Яке ж таке взаєморозуміння та допомога тобі від старої кички? – Надька глумливо перекривила подругу.
– Моркву та буряки хто тобі учора тягав із городу? Надька! Курей різали та патрали удвох, картопельку хто допоможе вибирати?
– Дякую тобі за допомогу, але він в іншій ролі помічник: вислухає, порадить, – мовила Марія розгублено. Надька зареготала:
– Порадить, із якого боку краще заступ до рук брати, чи як смачніше борщ готувати? Скажи краще, що заманулося поряд чоловічої подоби. І заради нього нашій жіночій дружбі кінець? Тридцять років жили душа в душу, все разом, до ладу. А тут тобі припекло мужика? Ні – діда старого!
Марія – в сльози. Почала пояснювати, що боїться в хаті самотиною, що сумно вечорами, і так хочеться уваги, якої не мала багато років. Надька лише похитала у відповідь головою:
– Із Захаром буде тобі увага: стоятимеш днями на кухні, мов перед мартеном, потім пратимеш його манатки, я вже мовчу, що хоч і старий, а вигуляний і далеко не каліка, потягне на солоденьке, розумієш, про що я натякаю? Не заздрю я тобі, подруго! О, легкий на помині, он телефон теленькає – візьми слухавку. Аякже, виспався, вилежався, а тепер його треба розважити балачкою!
Розмова з Захаром не клеїлася після Надьчиних слів, в голові крутилося думками: «І звідки вона знає, що Захар пів дня спить, а як переступає поріг його хати, то на неї чекає готування страв та прибирання?». Та сьогодні вона піде в гості з усім уже наготовленим: битки, картопелька печена, салат із кабачків. Тож разом просто посидять, побалакають, кіно подивляться. Але «друг» не дуже зрадів її ініціативі, почав принюхуватися до їжі: «М’ясо де брала? А картоплю смажила на смальці чи олії? Салат щоб не гострий, бо в мене шлунок».
Марія трохи засмутилася, але почала накривати на стіл. Чоловік махнув рукою, мовляв, потім.
– Спочатку заклади білизну в машинку, щоб часу не марнувати, а поки пратиметься, встигнеш у магазин велосипедом крутнутися, бо продукти в домі закінчилися. Ага, і як виходитимеш, щоб не йшла порожняком, то захвати он два пакети сміття.
Молодиця перечитала список покупок:
– Тут же мужика треба доброго, щоб усе це доніс: чотири кілограми гречки, два кіла цукру, три пакети молока, а ще хліб, цукерки, миючі засоби і туалетний папір!
Захар знизав плечима:
– Ну хіба такій бджілці, як ти, буде тяжко? Мотнешся ж велосипедом. А тоді допоможеш матрац у спальні перевернути, – багатозначно посміхнувся. – Забув, коли його востаннє ворушив. Ліжко велике, сам не впораюся!
Марія глянула на список, на чоловіка, який метнувся одягати зубні протези, і тихенько вислизнула з кімнати.
Через годину стояла в Надьки на порозі з кавою і морозивом: «Ну що, в понеділок вибираємо картоплю в тебе, а у вівторок у мене. У середу консервуємо перець, якщо дадуть пенсію, то двинемо по магазинах. А на вихідні концерт якийсь привозять. Усе-таки є жіноча дружба!».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
