В усі часи (не тільки нині) люди цікавилися новинами кримінального характеру. Певна, читача Переяслав.City переконає в цьому підбірка газетних публікацій про злочини, вчинені на Переяславщині століття тому. Отже, які кримінальні події в прямому сенсі шокували тодішню переяславську громаду? Цитую в перекладі з російської з різних тогочасних періодичних видань: «Полтавскіє губернскіє вєдомості», «Полтавскій Голос», «Южний край», «Кіевлянин», «Кіевский Голос», «Кіевская Мысль».
3 липня 1881 року. «Переяслав. Вчора, 1 липня, о п’ятій годині по полудню, стались в нас безпорядки; руське міщанське населення нападало на будинки євреїв і розбивало переважно вікна. В центрі міста постраждали будинки: Канаверова, Вільчура і Фастовського; всередині будинків розгром майна був украй рідким. Зусиллями поліції і війська, до семи годин вечора безпорядки припинились в центрі міста, але на околицях тривали і вночі».
7 липня 1899 року. «Затриманий в селі Підсінному Переяславського повіту селянин П. Бойко, який звинувачується у знищенні хреста на могилі священика Списовского, зізнався в цьому злочині і заявив про низку інших злочинів, скоєних раніше. За словами Б., він років 18 тому, під час перебування на військовій службі в м. Сташів Радомської губ., відкрив могилу багатого єврея, забрав дорогоцінності, що були в труні, зняв з покійника шкіру і вийняв жир… З того жиру він зробив свічку, думаючи, що з її допомогою він може здійснювати злочини, залишаючись непоміченим. Жахливіше за все те, що якщо тільки Б. не психічно хворий, а розповів правду, це те, що 6 чоловіків його товаришів були запідозрені в цьому злочині і засуджені до каторги. Гнітюче враження викликала розповідь Б. Він, між тим, зізнався, що за інші злодіяння був засланий до Сибіру, але втік звідти і весь час промишляв вбивствами, крадіжками і іншими злочинами».
«Вранці 27 жовтня 1899 року все місто Переяслав було сполошене звісткою: злодії, що пограбували землевласницю Петровську і були арештантами переяславського в’язничного замку, в ніч з 26 на 27 жовтня втекли, пробуравивши з цією метою товсту цегляну стіну замку і спустившись на мотузці, звитій з полотна матрацу і простирадл. Через те, що ці арештанти утримувалися у двох суміжних камерах і вважалися важливими лиходіями, тому що звинувачувалися в низці злочинів, а двоє – навіть у втечі з каторги, то всі вони представляли предмет особливої уваги вартового, який чергував у коридорі. Він постійно підходив до віконець дверей камер та, заглядаючи в них, спостерігав за поведінкою рецидивістів.
Підійшовши до вікна першої камери, вартовий одразу зустрічав біля нього арештанта, що підходив і загороджував собою огляд камери всередині. А коли підходив до віконці другої камери, щоразу бачив біля вікна постать іншого арештанта, який читав книгу і закривав нею вікно. Опівночі відбулась зміна караульних. Новому вартовому довелось усю ніч милуватися у вікно сном злочинців. Особливо привітно блищала лисина найзапеклішого героя темних ночей. Жоден з арештантів не поворухнувся до самого ранку і тільки вранці вже побачили, що на постелях лежать опудала, а лисину з успіхом замінила полив’яна миска. Під нарами зяяла дірка, а біля неї валялися бурави, долото, терпуг. Покинули втікачі і весь арештантський одяг, втекли або зовсім голими, або перевдяглися в іншу одіж. У камері була й інша дірка, яка вела до сусіднього приміщення. Зробити два таких проломи було доволі трудомістким і тривалим процесом, якщо взяти до уваги, що дірки зроблені буравами. Арештанти свердлили дірку до зовнішнього тиньку; на відстані піввершка від першої свердлили другу і так далі, допоки зробили чотирикутний отвір. Свердління повинно було супроводжуватись сильним вищанням інструменту, тому, вірогідно, після кожного оберту буру доводилось зупиняти роботу, щоб не привернути підозру. До пошуку втікачів ужиті енергійні заходи».
16 липня 1902 р. «Переяслав. На околиці міста, поблизу кладовища, проживав такий собі Патлач, людина з доволі багатим кримінальним минулим. Всі мешканці знали, що він займається крадіжками, переважно коней, але не зважаючи на це, поліція, пильно стежачи за ним, ніяк не могла його схопити. 28 червня Патлач був знайденим повішеним у своїй хаті. Одразу припустили, що він сам повісився, але після розтину трупу виявилось, що він помер насильницькою смертю і був повішений вже мертвим. Ця обставина змусила поліцію шукати винуватців цього злочину. Завдяки енергійним старанням справника Каліновича, вбивці в кількості 3-х чоловік були виявлені і, за розпорядженням слідчої влади, замкнені в переяславську в’язницю. Це візники, ще молоді єврейські парубки, які також промишляли крадіжками і тримали в страху всіх мирних мешканців нашого міста».
22 квітня 1910 р. «Переяслав. 5 квітня страшенний переполох відбувся в Переяславі. Майже серед білого дня пограбували відставного поручика Олександра Єпіфановича Лукьяновича, що проживає у власному домі. Пан Лукьянович мав за звичай зранку ходити на базар за покупками різних життєвих припасів; про це, вірогідно, були обізнані злодюги. В той злощасний день Лукьянович разом зі своєю прислугою о 8 годині за звичкою пішов з дому, а будинок зачинив на замок. Грабіжники тільки й чекали цього. Підікравшись до будинку, вони зламали замок вхідних дверей, а потім вдерлись в хату, де здійснили повний розгром. Коли повернувся з базару власник будинку, кажуть, виявив там щось неймовірно хаотичне. Передусім грабіжники зламали скриню і поцупили звідти процентні папери та на 7000 руб. векселів ренти і білетів державного банку, що були видані йому, позичених у Лукьяновича різними особами більш ніж на 1000 руб., два іменних квитка переяславського міського банку – один в 9500 руб., а інший – на 4500 руб., ощадну книжку і два купчі папери на придбані будинок, маєток, портмоне з кредитними білетами на 270 руб. і ще гаманець з грошима більш ніж 500 руб. Потім злодії зібрали в різних місцях столове й чайне срібло, золоті і срібні годинники, обручку, Георгіївський хрест і медалі, указ про відставку і багато іншого. Всього вкрадено грабіжниками більш ніж на 25000 руб. Забравши все це, грабіжники як у воду пірнули».
11 квітня 1912 р. «Благочестивий» грабіжник. Переяслав. Днями на подорожувальників маєтку Хвойки, братів Зороховичів напало декілька грабіжників, до речі, один з братів Зороховичів був поранений. На постріли прибігли селяни, які неподалік орали. Розбійники втекли, але одного з них вдалось затримати. Навдивовижу всім грабіжником виявився А. Черкунов, «благочестивий» мешканець м. Борисполя Переяславського повіту. Черкунов має на подвір’ї місцевої церкви кіоск, де продає церковні свічки і лампадну олію. Припускають, що цей «благочесний» лиходій був лідером великої банди грабіжників. Затриманий А. Черкунов взятий під варту в переяславську в’язницю».
17 липня 1912 р. «Юнаки-вбивці. Переяслав. Ранок. 2-ге липня, о пів на дев’яту, в селі Великій Каратулі, яке розташоване в семи верстах від м. Переяслава, був вбитий у своїй квартирі власник казенної винної лавки Юліан Чепега. Зловмисники попрямували на чорновий вхід – у кухню. Там вони, звернувшись до старенької матері дружини власника, спитали, чи вдома Юліан. Та відповіла, що він у дворі і ось-ось зайде. Щойно вона це промовила, як до кухні увійшов Чепега. Незнайомці спитали його показати, де живе батюшка. Юліан, вийшовши з кухні до сіней, став охоче вказувати їм на священницьку садибу. Між тим, вони дістали із своїх кишень браунінги й вигукнули: «Руки вгору!». Щойно лишень Юліан підняв руки, аби виштовхати геть у шию злодіїв, вони зробили в нього декілька пострілів, і він впав додолу. В першу хвилину злочинці, вочевидь, розгубилися… А поранений тим часом, зібравши докупи залишки своїх сил, навколішки поліз через кухню в напрямку монопольного відділення. Припускають, що він поспішав туди з метою дістати там свій револьвер для відстрілювання. Але швидко опанувавши себе, розбійники погналися за ним і встигли зробити по ньому ще декілька пострілів, цього разу вже смертельних. Покінчивши з ним, спустошивши касу, лиходії побігли навтьоки з двору не на вулицю, а через городи, й таким чином зникли. Тільки завдяки щасливому випадку уник долі Юліана його одинадцятирічний син Олександр, вихованець переяславського комерційного училища. Перебуваючи в суміжній з кухнею кімнаті і почувши голоси зловмисників, що запитували батька, хлопець поспішив на кухню в той самий момент, коли Юліан виходив з ними до сіней. Йому вдалось через напіввідчинені двері роздивитися обличчя вбивць, в яких він упізнав добре йому відомих вихованців переяславського чотирикласного міністерського училища: Петра Квітку і Тимофія Тихого. Завдяки швидким і енергійним діям, вжитих місцевою владою, один з вбивць, навздогін за якими були послані казаки, зловлений і був доправлений у поліцію того ж дня. Невдовзі був затриманий і другий вбивця, місце перебування якого вказав його товариш по злочину».
12 червня 1913 р. «На політичному ґрунті. Переяслав. У с. Горбанях Переяславського повіту до місцевого священника о. Базилевського нещодавно приїхав на гостини його син Петро, нервовий 25-річний юнак. Петро почував себе обтяжливо в домі батька при звичних гостях старого священника – місцевих чорносотенцях. О. Базилевський помічав настрій сина і попереджав його, щоб він був стриманим з місцевим селянином Критським, видним союзником. На другий день в дім до священника увалилася огрядна фігура Критського. Він одразу почав розмову з Петром, тоном звичної для чорносотенного нахабності став копатися в душі юнака брудними руками. Довго кріпився Петро, але, зрештою, не витримав і дав йому достойну відповідь. Критський спочатку слухав Петра мовчки, а потів вийняв з кишені револьвер і промовив: «Хоча я тебе, цуцика, стиліста, крамольника, міг передати і в руки правосуддя, та краще буде, якщо я сам, як вірний слуга вітчизни, страчу тебе, ворога Росії». Відбулась страшна мить… Критський натиснув курок револьверу, але Петро встиг схопити зі столу ніж і накинувся на Критського… Пролунав постріл, стогін. Коли о. Базилевський увійшов до кімнати, то перед його очима постала жахлива картина: на підлозі валявся важко поранений ножем у живіт Критський, а неподалік від нього лежав труп вбитого револьверним пострілом Петра Базилевського».
Підготувала Людмила Набок, краєзнавиця
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу (там актуальні новини Переяславщини) та стежте за нами у фейсбуці
