Зазвичай для протидії пандемії ступінь карантинних обмежень в різноманітних сферах регламентується постановами державних інституцій. Та ось на початку року була низка свят, коли молодь ходить по оселях колядувати, щедрувати, посівати. З цього приводу влада ніяких застережень не робила. Тож наші журналісти поцікавилися у жителів міста й району, чи були у них колядники, чи пускали вони їх.
Вадим Крулько, 47 років, місто:
– Через пандемію з цими колядниками цього року була якась невизначеність. Чи ходитимуть ті діти, чи пускати? Спочатку хотіли пускати лише дітей наших знайомих, про яких знаємо, що інфекції не принесуть. Та ми живемо у приватному секторі, то мати, якій майже вісімдесят років, сказала, що пускатимемо всіх, але нехай колядують чи посипають у дворі. На вулиці ж це безпечно. Щоправда, багато їх і не було. Колядувати приходило, може, з п’ятеро, а посипало лише двоє. Мабуть, і батьки дітей особливо не пускали.
Борис Петрина, 53 роки, с. Студеники:
– Були ж, звичайно, традиція живе, хоча й не стільки, як у попередні роки. Найбільше було колядувальників. І сусідка дочку приводила, і отець Геннадій із п’ятьма своїми дітьми заходив. Дуже гарно заспівали, по-справжньому, аж настрій піднявся. Були діти і на Меланку, і посипати пшеничкою приходили. Ми віддарювали їх гостинчиками – цукерками, мандаринками, ну і копійкою, звичайно ж. А як же – без грошинки хто до тебе завітає?
Микола Піскун, 70 років, с. Хоцьки:
– У цьому році святки були млявими – колядників не було зовсім, а на посипалку знайомий «засіяв» і привітав заочно – по телефону. Хоча і цукерок накупили, і грошей наготували. Минулого року колядувальників було чимало, то очікували й цього року. Але, може, карантин чи ще щось завадило. Загалом з кожним роком таких дітей, які ходять селом колядувати, меншає. Тож нам у хаті колядували тільки внуки, які в нас гостювали на канікулах.
Валентина Хоменко, 54 роки, місто:
– Ще мама покійна мені казала, що не пускати до хати колядників – великий гріх. Тому, незважаючи на карантин, ми готувались: купили цукерок, наміняли грошей. Минулого Різдва до нас приходили дванадцять колядників, шість щедрувальниць і два посипальники. Цього року із незнайомих було три дівчинки, дуже гарно колядували, на щедрівку прийшла одна: трохи збилась, підглядала в телефон. Щедрівочка була сучасна – в інтернеті їх зараз багато. А посівати прийшли два хлопчики – насипали пшениці повний коридор. На жаль, не приїхали дві внучки, вони живуть аж у Харкові, то ми скинули гроші доньці на картку, хай їм щось купить.
Юрій Ставицький, 48 років, місто:
– 6 січня увечері до нас приходив гурт молоді з церкви «Оселя благодаті». Привітали з Різдвом Христовим, заспівали пісню про народження Ісуса. Нову, я такої ще не чув. Виконували гарно, розкладаючи на голоси. Між іншим, навіть співали у масках. Подарували нам християнський календар. Вони приходять до нас щороку, і ми їх дуже чекаємо. Подобається, що вони не співають «дяйте, дядьку, п’ятака», а насправді несуть радісну звістку про народження Ісуса. Від грошей і частування відмовляються, але ми все одно намагаємося їх обдарувати. Більше ніхто не приходив. Мабуть, через карантин батьки не хотіли, щоб діти ходили по хатах.
Вероніка Юхименко, 47 років, с. Гречаники:
– Колядників на Різдво, щедрувальників на Меланки та посипальників на Старий Новий рік у нас було багато. Діти приходили до хати невеличкими групками. Усі намагалися виконати колядки чи щедрівки як можна краще. Бажали миру та добра не лише в родині, а й загалом в усій Україні. Найменшим нашим посипальником був Степан Оксентій. Цьому хлопчику лише два рочки, а він вже так гарно співає. А ще він чи найрясніше засипав нашу оселю зерном пшениці. Загалом, цих бажаних гостей ми не тримали на порозі, а запрошували до кімнати, щоб було по-справжньому святково. Усіх їх ми прогостили солодощами та поклали в їхні торбинки гроші.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу (там актуальні новини Переяславщини) та стежте за нами у фейсбуці
