47-річна Олена Безнісько переконана, що логопед – це і вчитель, і психолог, і лікар. Вона – професіоналка з багаторічною логопедичною практикою. За сумлінність та відданість роботі Олена Костянтинівна нещодавно була відзначена почесною грамотою від міської ради на педагогічному форумі Переяславської громади.
Доленосна професія
Упродовж 20 років Олена Безнісько працює з дітьми, допомагаючи їм навчитися говорити чітко, зв’язно, вимовляти всі звуки й будувати речення. Її педагогічний шлях розпочався, коли дівчині було всього 16.
– Я закінчила шосту школу, педагогічний клас, і провела свій перший урок. Професія вчителя з дитинства мене приваблювала, здавалася цікавою і творчою, я хотіла бачити допитливі погляди учнів. Безмірно вдячна класній керівниці Валентині Олександрівні Марченко та вчителю Миколі Костянтиновичу Юхименку за закладені основи філології, і за любов до української культури. А ще ж усі покоління по маминій лінії були педагогами, тому в мене ніби й не було інших варіантів, як піти їхніми слідами, – розповідає вона.
Олена Безнісько понад 20 років навчає дітей правильно розмовляти
Після закінчення Оленою Переяславського університету за фахом вчитель початкових класів та музики рідна тітка, яка працювала в Харківському філіалі центру патології мови та голосу, запросила 22-річну племінницю на роботу до Харкова.
– Тітка завжди була авторитетом для мене, тож я відразу погодилась. На жаль, вона вже пішла з життя, але її вклад у мій професійний розвиток важко переоцінити. Я влаштувалася на курси з основ логопедії, тітка була моїм керівником, я вивчала теорію, а заразом приступила до практики. Так я отримала можливість працювати логопедом і дуже полюбила цю роботу, – згадує Олена Костянтинівна.
Допомога дітям стала справою, що змінила її життя та визначила майбутню професію – Олена вирішила вчитися на логопеда в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Попри фінансову скруту – тато дівчини рано пішов із життя – мати все ж підтримала її.
З любов’ю про інтернат
Повернувшись до Переяслава дипломованим фахівцем-логопедом, Олена влаштувалася до міського відділу освіти, однак, недовго пропрацювавши, потрапила під скорочення. У 1998 році почала працювати з дітьми, що залишилися без батьківського піклування. Олена Костянтинівна з теплом згадує вісім років роботи в інтернаті.
– В інтернаті я працювала логопедом та вихователем – по пів ставки. Робота нелегка – дітки поступали різні, вони проживали в складних умовах, часто з неблагополучних сімей, і тривалий час належали самі собі, тож найважче було привчити їх до дисципліни. Я проводила заняття в малесенькому кабінеті без ремонту на перших порах, але намагалася, щоб вони були максимально творчими, щоб дітям було цікаво. І вони любили наші уроки. Досі я з любов'ю згадую своїх вихованців, радію їхнім успіхам, із задоволенням спілкуюсь, коли зустрічаю в місті.
Тривалий час Олена Костянтинівна була єдиним фахівцем на весь район, і, працюючи логопедом районної психолого-медико-педагогічної консультації, регулярно відвідувала села Переяславщини. Два дні на тиждень працювала в Циблях – на заняття приводили й дітей із найскладнішими порушеннями розвитку з центру соціально-педагогічної реабілітації «Юрасик», що на той час функціонував у селі.
Інклюзивна допомога
Нині Олена Костянтинівна працює в Інклюзивно-ресурсному центрі Переяславської міської ради, надає консультації батькам щодо навчання та виховання дітей із порушенням розвитку, а також дітям із порушеннями мовлення. У закладі працюють із дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, порушенням інтелектуального розвитку, слуху та зору.
Клас інклюзивного центру оснащений інтерактивною дошкоюФото: надане Оленою Безнісько
Приміщення центру розташоване на першому поверсі сьомої школи, на вході встановлений пандус для зручного пересування дітей з особливими потребами. Центр оснащений усім необхідним обладнанням для проведення корекційно-розвиткових занять – комп'ютерами, інтерактивною дошкою, планшетами, зручними партами.
– Логопедична допомога в нашому центрі надається безкоштовно. Окрім двох логопедів, тут також працюють вчитель лікувальної фізкультури, дефектолог та практичний психолог. З цього року ми надаємо консультації всім, хто цього потребує, проводимо обстеження, направляємо в медичні заклади, за необхідності проводимо корекційну роботу.
Звичайно, ми обмежені в кількості місць, тому на постійні заняття надається перевага діткам з найскладнішими порушеннями, однак усі люди з особливими потребами – діти від народження до 18 років та дорослі – можуть отримати безкоштовні консультації. Наразі групи на корекційні заняття ще набираються.
Спеціалісти центру надають допомогу дітям та дорослим з найскладнішими порушеннямиФото: надане Оленою Безнісько
Бабусина «сорока» безцінна
Педагогиня зазначає, що батькам треба бути постійно уважними до своєї дитини, слідкувати за її мовленням, і якщо бодай щось починає їх турбувати – це вже привід прийти на консультацію до спеціаліста. Раннє виявлення проблеми – запорука успіху в подальшому розвитку.
– Якщо дитина до року не видає «агукання» та лепету, потрібно звернути увагу. Перші слова дитина вимовляє до півторарічного віку – «мама», «тато», «дай». У віці двох років вона починає говорити короткими фразами, а в три – складає прості речення. У віці 5–6 років дитина максимально уважна та сконцентрована, тому найлегше сприймає настанови педагога і легше піддається корегуванню.
Педагогиня робить заняття максимально творчими та цікавими для вихованцівФото: надане Оленою Безнісько
Олена Костянтинівна радить – спілкуватися з дитиною потрібно змалечку, а не тоді, коли помітили порушення мовлення. Іграм, які знали ще наші бабусі – «сорока-білобока», «ладусі», немає ціни, адже вони розвивають роботу мозку, каже педагогиня. Навчитись гарно вимовляти звуки дитині допоможуть пальчикові ігри, складання конструктора та лего. Адже зона дрібної моторики в мозку розташована поруч із мовленнєвою, тож розвиток однієї задіює й іншу. Корисно також співати з малечею, танцювати, займатися фізичними вправами.
– Інколи морально дуже тяжко бачити діток з такими складними порушеннями, як аутизм, але намагаємося докладати всіх зусиль і хоча б невеликими кроками, та все ж рухаємося вперед. А коли бачимо успішний кінцевий результат корекційної роботи, забувається і втома, і всі труднощі. Коли маленька особистість починає правильно чітко розмовляти й сама висловлює вдячність, – це найбільше задоволення.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
