За дослідженнями соціологів, у 2018 році шістдесят відсотків дорослого населення України не прочитали жодної книжки – ні друкованої, ні електронної. Відповідно не відвідували й книгарень чи бібліотек. Для порівняння, у Великій Британії та США не читає чверть населення. Попри невтішну статистику, все ж є українці, які не лише багато читають, а й збирають книги вдома, комплектують цілі бібліотеки. Чи є такі серед жителів Переяславщини, поцікавилися журналісти Переяслав.City.
Ганна Міщенко, 69 років, с. Дівички:
– Книжки купували колись давно, коли були молодшими і по телевізору не було так багато різноманітних телепередач. Також для дітей – навчальну та іншу літературу. Ото тих книжок у нас трохи залишилося. Нових не купуємо. Діти давно повиростали, а в нас немає до них зацікавленості – ні до нових, ні до тих, що маємо. Вік уже не той. Коли є час, дивимося щось по телевізору. Для нас там і новин, і пізнавальних програм чи кінофільмів вистачає.
Тетяна Буркацька, 20 років, с. Студеники:
– Раніше я читала книги через телефон або ж у когось брала друковані. А на початку цього літа у якомусь фільмі побачила, що головна героїня мала велику бібліотеку, чомусь і собі таку захотілося. Тато прибив поличку, де наразі назбиралося вісім книжок. Купую їх у книгарні «Є» в Києві, навіть маю картку постійного покупця, їх дають далеко не всім. Люблю сучасну зарубіжну літературу. Нещодавно прочитала роман «Оголена для тебе» Сільвії Дей, дуже класний. Ще планую після зарплати купити детектив «Земля мертвих» Жана-Хрістофа Гранже. Із українського у моїй колекції є «Квартира київських гріхів» Маргарити Сурженко – мабуть, улюблений роман. А ще мій друг видав збірку поезії та прози, чекаю наступних. Його книги завжди будуть на почесному місці в моїй колекції.
Римма Товкайло, 60 років, місто:
– Почала збирати бібліотеку у 87-му, відколи приїхала в Переяслав. Тоді почалася «гласність», і відразу з’явилося багато різних книжок, які до того не могли побачити світ. Були відносно дешеві. Купувала в нашому інституті та в Києві, дещо в книжковому міському магазині – був і такий. А потім у моєму житті з’явився Микола Тихонович, він краще орієнтувався в книгах, особливо історичних, радив, що потрібно прочитати передусім. Коли одружилися, об’єднали зусилля в книгозбиранні. Зробили дві великі полиці – від підлоги до стелі, але і їх виявилося мало, тож продовжили і в коридорі. Зараз рахунок ведемо вже не на сотні, а на тисячі томів. Читаю останнім часом переважно сучасну воєнну літературу. Книги, видані нашими воїнами-ветеранами, – мій духовний харч.
Ніна Бутківська, 59 років, місто:
– До ремонту в квартирі (живу на Леваді), який зробили шість років тому, різних книжок у нашій сім’ї було повна шафа у стінці та ще трохи їх зберігалося в пакетах. Так багато зібралося книжок, бо ми їх передплачували через «клуб сімейного дозвілля» та ще чимало лишилося від батьків. Ну а як затіяли ремонт, то три пакети винесли до контейнерів для сміття і поставили на видному місці, щоб їх хтось забрав, ще частину книжок відвезли родичам у Стовп’яги. Собі ж лишили лише на двох полицях у тій же шафі. Зараз я не читаю книжок, більше в інтернеті читаю різні сімейні історії.
Іван Ступак, 25 років, с. Шевченкове:
– Моя бібліотека ще невелика – трохи більше сотні книг. Купую класику. В мене є романи Достоєвського «Злочин і кара», «Ідіот», «Біси»», «Гравець», маю кілька томів Віктора Гюго: «Знедолені», «Собор Паризької Богоматері», Олександра Дюма «Три мушкетери», а також мій улюблений роман «Граф Монте-Крісто», Джека Лондона «Мартін Іден», «Біле ікло». Я працюю в Києві на трикотажній фабриці програмістом, закінчив університет легкої промисловості. Оскільки в столиці винаймаю житло, то переважна більшість моїх книг – у батьківському домі.
Валентина Коваленко, 63 роки, місто:
– У моїй бібліотеці близько тисячі книг. Дещо дісталося в спадок від мами, дещо – від свекрухи. Але більшість літератури я купила сама. Почала збирати власну бібліотеку після 20 років, коли почала заробляти. Купувала українську й російську класику, детективи, дитячу літературу. Маю багато довідників з математики, фізики, різні енциклопедії. А от любовні романи я не дуже люблю, хоча вони в моїй колекції теж є. Найдавніша книга – збірник віршів Миколи Нєкрасова, 1937 року видавництва. Серед сучасних авторів виділю фантастів Василя Головачова і Сергія Лук’яненка.
