Показ колекції ексклюзивних українських віночків, виготовлених давніми способами, відбувся на нещодавньому "Переяславському ярмарку" в музеї просто неба. На сцені дефілювали юні дівчатка в авторських головних прикрасах, образ доповнювали вишиванки заслуженої майстрині народної творчості України Ольги Мартинової з Черкас.
Так представили творчий проєкт "Від лялі до кралі", який об’єднав талановитих черкащанок Галину Тимошенко, Олену Почтарьову та Олену Афанасенко. Саме вона як редакторка видавництва минулого року організувала в своєму місті презентацію книги "Українські прикраси", доповнивши захід невеликим показом вінків, які з 2015 року виготовляє Олена Почтарьова.
Вона залучила до цього заняття інших жінок, котрі долучилися до проєкту. Фотохудожниця Світлана Задоровська https://Svitlana Zadorovska Photography Svitlana Zadorovska Photography відобразила цю красу на світлинах.
За цей час майстрині створили більше 40 вінків. Здебільшого це авторські роботи, зрідка інтерпретація чи відтворення за мотивами старовинних зразків, які побутували на Центральній Україні. Частину своєї колекції – 28 віночків та декілька фотокартин – авторки проєкту залишили для огляду відвідувачам переяславського скансену.
Це перша публічна виставка їхніх робіт, і представлена саме в нашому заповіднику – у Музеї декоративно-ужиткового мистецтва Київщини. Діятиме до 14 жовтня.
Розміщенням експозиції віночків займалися самі майстрині майже упродовж дня. Задля неї в музеї довелося звільнити одну кімнату від постійних експонатів та дерев'яних скульптур – їх тимчасово винесли у сховище, розповідає наглядачка Тамара. Каже, що більшість тих робіт, брутальних та сурових, не сумісна з витонченою красою віночків та стрічок.
Але дещо мусили лишити: через усю кімнату лежать різьблені сволоки і майже двометровий масивний дерев'яний "Устим Кармелюк" "наглядає" за гостями.
-- За тиждень роботи виставки їх було не надто багато, та й спроб когось із екскурсантів, наприклад, приміряти унікальний головний убір поки що теж не помічено, -- каже пані Тамара. -- Більшість відвідувачів виставки – це учнівські групи, які приїжджають в музей і заодно оглядають цю колекцію. Нікого ще не бачили з тих, хто би заради неї приїхав сюди спеціально.
І дарма! Настільки витончену і надто ніжну красу годі побачити деінде. "Розмаїття різнокольорових паперових тиснених і висічених квітів, завощених у парафіні, доповнене гілочками та пучками з восковиць (застиглі на кінці дроту краплі парафіну – авт.) різних кольорів, пружинками з обгорнутого папером дроту та завощеними листочками з тонкого паперу" – так на тематичній сторінці у Фейсбуці описують майстрині одну зі своїх крайніх робіт.
Загалом, саме в такій "восковій" техніці виконано більшість вінків, хоча окремі прикрашені й різнокольоровими балабонами або золотистими нитками (сухозолотом), чеським бісером, перлинами і бурштином, справжнім павичевим пір'ям чи пшеничними колосками.
Вінок, який в Україні носили маленькі дівчатка і незаміжні юнки, ніколи не був лише святковим атрибутом. Квіти -- це символ, який завжди асоціювався з юністю, ідеалом дівочої краси. А її чистоту наприкінці дівування увінчував саме білий весільний вінок. Кілька таких зразків теж є на виставці.
– Своєю творчістю ми прагнемо привернути увагу до краси і неповторності українського строю, ексклюзивного і неповторного для кожного регіону. Вишуканого і гармонійного на противагу шароварщині, яка не має жодного стосунку до традиційного українського вбрання, – так коментує ідею цього проєкту майстер народної творчості Галина Тимошенко.
Якісного одягу в етностилі сьогодні продається багато, а до нього аксесуарів, зокрема вінків, майже немає, зауважують панянки. Тож замість штучних китайських квітів хотілося мати щось особливе, своє – так дійшли ідеї цього проєкту. Майстрині запевняють, що продовжать роботу над ним, але не заради кількості. Такі аксесуари завжди були і є ексклюзивними, а на виготовлення одного вінка може піти й більше місяця. Зараз хочуть розширити регіональну палітру, зацікавилися вінками Східного Поділля, Покуття. Одна з таких робіт із сухозолотом, вовняними та металевими квіточками теж представлена на виставці.
Минулого вівторка, за дві години до закриття, в музеї декоративно-вжиткового мистецтва уже напівтемно – тут немає електричного освітлення, а вікна, через які з-за дерев і так мало втрапляє сонця, завішені шторами, аби не зазирали відвідувачі ззовні, кажуть працівниці. Тому, аби роздивитися витончену барвисту красу, коли в кімнаті буде світліше, варто потрапити туди в першій половині сонячного дня.
Виставка безкоштовна, але вхід до тематичного музею – 10 гривень, для дітей та пенсіонерів – 5 грн. Музей працює з 9-00 до 17-00, вихідний – середа і четвер.
