У кожного дорослого і навіть дітей старшого віку зазвичай є домашні обов’язки. Це традиція укладу сім’ї: в одних вони діляться на суто чоловічі чи жіночі, в других розподіл хатніх клопотів демократичний: хто вільний, той і займається приготуванням їжі чи прибиранням житла. Природно, що є справи, якими хтось із сімейства займається охочіше, а є й нелюбі, наприклад, миття посуду чи закупка продуктів, чим також має хтось займатися. До чого ж із домашніх справ найменше лежить душа в наших читачів, цікавилися журналісти Переяслав.City.
Валентина Мамітько, 60 років, с. Дем’янці:
– Може, це тим, хто живе у місті, може щось не подобатися, а в селі людям подобається усе. Як встанеш удосвіта, то роботи вистачає на увесь день. Ну, а коли ще людина увесь вік живе в селі, то до всього звикає і втягується в будь-яку домашню роботу змалку. От у нас в родині чотири людини, то тримаємо і корову, і свиней, й інше господарство. Звісно ж, є і город. Я вже на пенсії, але здоров’я, слава Богу, ще дозволяє, то роблю все. Менше подобається та робота, що забирає багато часу і нуднувата, як ту ж квасолю чи картоплю вибирати.
Юрій Слива, 15 років, місто:
– Те, що я люблю робити вдома, – це їсти і грати на музичних інструментах (сміється). Я граю на гітарі, баяні, укулеле, шість років навчаюся у музичній школі. Проте доводиться і домашніми справами займатися. Пилососити в хаті – це взагалі «фу», а займаюся цим принаймні один раз на тиждень. Ще треба знадвору заносити дрова для грубки, не люблю, бо холодно, коли вибігаєш по них. Прибираю у вольєрі за собакою, у нас – американський стаффордширський тер’єр. На цьому всі мої обов’язки наче завершуються. А, ну ще домашка.
Віктор Леоненко, 49 років, місто:
– Ми з дружиною живемо в квартирі багатоповерхівки на Леваді. Так повелось, що не ділимо домашню роботу на чоловічу й жіночу. Я можу приготувати їжу, прибрати в кімнатах, доглянути кота Патріка, сходити в магазин за продуктами. Єдине, чого не люблю робити, – знімати й одягати підодіяльники, наволочки. Чомусь це мені здається нудним і обтяжливим. Так і хочеться відкласти на «потім», але не роблю цього, щоб не слухати докорів від Марини.
Галина Барсименко, 63 роки, місто:
– Із прибиранням, миттям посуду, пранням у мене проблем немає. Я люблю, щоб у будинку було чисто, і роботу по дому виконую з охотою. А от готувати не дуже люблю. Особливо тепер, коли живу сама. Є жінки, які вишукують нові рецепти, експериментують з продуктами, випікають складні торти. Це не про мене. З тістом я взагалі не люблю возитися. Ще мені не подобається сапати на городі. Але сапаю, бо треба. А от за клумбами доглядаю охоче. Люблю, коли в дворі багато квітів.
Таїсія Боровик, 15 років, с. Хоцьки:
– Зазвичай мій тато працює добу через три, і ось у цей день, коли він працює, обов’язок годувати наших курей та качок стає моїм: зерна насипати, кашу роздати. За хорошої погоди ніякої в тому проблеми нема, а ось коли пройде дощ, місцина, де вони перебувають, стає грязькою, тож доводиться взувати калоші – приємного мало. Помагаю й мамі на кухні по дрібницях, сприймаю це як обов’язок, адже я найстарша з-поміж нас, трьох сестер. Тому, скажімо, помити ввечері посуд – для мене звична справа. А ось коли залишають мене глядіти найменшу сестру Дашу, їй 4 роки, то таке люблю не дуже, бо вона любить викладати всі свої іграшки і закінчується це однаково – безладом у кімнаті.
Валентина Свириденко, 51 рік, с. Вовчків:
– Я не люблю шити і вишивати та іншої сидячої роботи. А ще мені не подобається прасувати. А ось куховарити, мити посуд, прибирати, поратися по хазяйству – це моє. Загалом я людина жвава і намагаюся бути постійно в русі. Хоча подорожувати мені чомусь не хочеться. Як працівник культури (я директор Вовчківського будинку культури) люблю співати і танцювати. І моя донька Таня Бородіна гарно співає. Я зі своїм Іваном (між іншим, він у мене трудяга і любить все робити) пишаємося нею. Таня – волонтер, учасник бойових дій і почесний громадянин району.
