У вівторок, 1 вересня, попри всі острахи і перестороги дітки таки пішли до школи. Особливим мав стати цей день для першокласників, та чи став? Адже діючі протиепідеміологічні обмеження не могли не позначитися на проведенні Свята знань, воно не могло відбутися традиційно. Журналістка «Вісника» також відправила цього дня доньку до першого класу і бачила на власні очі, як все відбувалося.
Школа №7 прийняла цього дня 140 першокласників, це вперше сформували аж п’ять класів. Оскільки батькам до школи заходити заборонено, то їх через групи у вайбері заздалегідь повідомили, куди і на котру годину привести діток. Щоб уникнути великих скупчень, вчителі збирали почергово (з інтервалом 20-30 хвилин) свої класи на майданчику, де зазвичай проводять шкільні лінійки, і заводили до школи через центральний вхід. Там першачків зустрічали одинадцятикласники з маленькими дзвіночками, директорка Галина Кітаєва і завуч з навчального процесу Людмила Отечко. Цьогоріч перший дзвінок закликав новачків до школи саме з рук директорки.
Вчителька 1-В заводить свій клас до школи
Для всіх інших учнів також був визначений свій вхід до школи і свій час. На кожних вхідних дверях розміщені таблички, на яких зазначено, які класи можуть через них заходити і виходити. Батьки першокласників мали їх чекати біля свого виходу після того, як для них провели перший урок і невеличку виставу в актовій залі. Через годину вчителька вже вивела діток до батьків.
Які враження від свята першого дзвоника у такому форматі, поцікавилася у батьків. Ірина Галушка, яка вперше привела до школи сина Платона, трохи жалкувала, що свято не відбулося, як звичайно:
– Ми привели свою дитину до першого класу всією сім’єю: мама, тато, бабуся, дідусь. Дитина встала рано, бо дуже хотіла до школи. На жаль, не було свята такого, як ми очікували, не змогли відчути потрібної атмосфери, – поділилася мама першокласника. – Скажімо так, перше вересня відбулося без тих моментів, маминих сліз, які іноді потрібно відчути. Хочеться, щоб це була остання недоречність в життті нашого сина і щоб надалі всі свята в його житті відбувалися.
Сім’я Галушок привела сина в перший клас
З такою думкою згодна була і вчителька 1-В Тетяна Полтавець:
– Свято – це для дітей найголовніше. Воно б запам’яталося їм на все життя, а так залишилося буденним днем. Урочисті моменти, як на мене, дуже важливі, хай вони будуть коротенькі, але має відчуватися святкова атмосфера. Вчителю навіть важче в такій ситуації – для дітей школа нова, все чуже і трохи страшне, а коли є свято, то і настрій у них ліпший, батьки можуть бути з ними в класі, діткам так спокійніше.
І справді, було таки шкода, що не змогли зайти до школи, сфотографувати свою першокласницю за партою, не побачили її емоцій від перебування в класі, від знайомства з учителькою і однокласниками. Проте старший син-третьокласник, коли дізнався, що святкової лінійки не буде, сказав: «Ура! Не буду нудитись на сонці дві години»
