Вже втретє до Переяслава зі своєю виставкою нагрудних та натільних хрестів приїхав дніпровський історик-ставрограф Віктор Векленко (52 роки). Цього разу вона має назву «Хрести України: центр», експонуватиметься в музеї Сковороди до 31 січня 2021 року. Ця експозиція налічує 1649 хрестів від часів хрещення Русі до сьогодення, знайдених на території центральних регіонів України (Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина). Колекціонер 30 жовтня презентував музейникам та ще кільком гостям (через карантин їх не могло бути більше двадцяти) виставку, провів авторську екскурсію. Після цього поспілкувався із журналістом Переяслав.City.
– Вікторе, ставрографія – це ваша професія чи захоплення?
– Професія має приносити гроші. А коли ти навпаки, вкладаєш гроші в щось, то це захоплення. Можливо, правильніше назвати це покликанням. Поки отримуєш кайф від розуміння, що робиш, навіть від наступання на граблі, допоки ти живеш. Я класичний науковець – історик, археолог. Двадцять років тому почав піднімати цю тему, і за цей час стільки помилок зроблено, стільки гіпотез змінилося. Я не створюю концепт, я створюю гіпотезу – матеріал сам мене веде, показує картину. Крім родини – сина, дружини, яких я дуже сильно люблю, – є ще ставрографія, якій віддаю величезну частину мого життя.
На презентації виставки виступили артисти мистецької школи ім. П. Сениці
– Чим же ви тоді заробляєте на життя?
– Публічні лекції у міських програмах. Приміром, програма «Золотий вік» для літніх людей, «Гордість Дніпра» для вчителів, бібліотекарів тощо. Також доходи приносять консультації щодо старожитностей.
– А як ви прийшли до ставрографії двадцять років тому?
– Я тоді очолював навчальну лабораторію археології Дніпропетровського національного університету, ми почали досліджувати Новобогородицьку фортецю. Матеріал прийшов сам. А моя дипломна робота була присвячена відносинам запорожців та церкви, тому, можна сказати, довелося влазити в цю тему. З цього воно й почалося. А 2009 року я звільнився з університету, бо жити за ті гроші, що там платили, було неможливо. Тож «на вільних хлібах» у мене не тільки з’явилася можливість підзаробляти, а й мав час готувати наукові публікації.
– Коли ви почали їздити з виставками Україною?
– У 2013 році на Покрову ми відкрили музей хреста в селі Гречане на Дніпропетровщині. Навесні 2014-го провели там першу виставку. Були дві виставки в Дніпрі в історичному музеї, дві виставки з моєю участю та дві без неї в Києві на міжнародному ювелірному форумі «Ювелір Експо». Я проводив багато виставок, але дуже кулуарно. Чому? Бо я археолог, а це моя приватна колекція, тож істерики колег, що це «чорна археологія», й досі не вщухають. Ось такий конфлікт інтересів. Зараз я офіційно не належу до жодних наукових закладів, але вже є ім’я, яке досить гучне в цій царині.
– Як знаходите хрестики для своєї колекції?
– Самотужки я не знаходжу нічого. Ніхто не бачив і не побачить мене з металодетектором. Це придбання або подарунки. Можу купувати на аукціонах або хтось каже: «Олексійовичу, ми знаємо, що ти цим займаєшся, повністю в цьому божевільний, давай за якісь копійки ми тобі оце віддамо». При цьому більшість речей, знайдена не на історичних пам’ятках, а на околицях сіл, колишніх хуторах. Або взагалі абсолютно випадкові знахідки трапляються: на Дніпропетровщині на околиці села Іванівка Петриківського району було знайдено хрестик і срібник часів князя Володимира. Але який зв’язок тієї місцевості і давньої Русі?
– Скільки всього хрестів у вашій колекції?
– Близько десяти тисяч. Частина (600-800) – в експозиції музею хреста, решта – на виставках. Окрім цих, що у Переяславі, близько 1200 є у Полтаві, близько шестисот – у міській програмі Дніпра, ще стільки ж на Хортиці. Загалом рознесено по виставках понад 7 тисяч хрестів, а ще тисяч зо три будемо готувати на планшети, щоб також експонувати.
– Який хрест із колекції особливий для вас, можливо, найдорожчий?
– Я свого часу, 2012 чи 2013 року, придбав три комплекти саморобних гуцульських хрестів-прикрас. Їм аналогів немає. Кожен обійшовся мені по 200 гривень. Зараз їхня вартість – тисячі доларів. Ось цей керамічний хрест ХІХ століття дуже недорогий по грошах, але таких немає більше ніде. У Ісуса тут видно вуса, коротка борода. Якось отак бачили люди всевишнього, мудрого Ісуса – зовсім немолодим, 33-річним чоловіком. Як цю річ можна оцінити грошима?
Унікальний керамічний хрестик ХІХ століття
– А чи виходять на вас колекціонери, щоб щось придбати?
– Звісно. Остання найбільша пропозиція була пару років тому – 100 тисяч доларів за всю колекцію. Це її реальна вартість. У мене є ще окрема колекція дукачів, але то інша тема. Досі сподіваюся, що музей у Дніпрі буде, і я готовий передати всю колекцію туди. І це має бути не просто музей, а щонайменше п’ятимузейний комплекс. Щось є у мене, щось зможемо докупити, тим паче, я добре знаю ринок. Головне, щоб було бажання в міської влади.
– Як вам у Переяславі?
– Як вдома. З Переяславом я товаришую давно. Колись з Дмитром Тетерею (археолог, завідувач музею Трипільської культури – ред.) ми познайомилися на конференції «Часи козацькі», потім я приїздив на переяславські конференції, згодом привозив сюди й дружину. Містом треба ходити, щоб його відчути. Я насолоджуюся Переяславом. Пройшовся вчора ввечері: на центральній площі красиві речі зробили, біля дзвіниці – серце, а там бруківочка вже лежить, а там міст підсвітили. Коли ти в гармонії з містом, то й помічаєш все найкраще у ньому.
Кілька тез із екскурсії Віктора Векленка
У хрестика декілька функцій. Перша – належність до віросповідання: православні, католики, греко-католики, протестанти – у них форми хреста відрізняються. Друга функція – оберіг. На штампованих латунних хрестах з кінця ХІХ століття на тильній стороні ставлять напис «Спаси і сохрани». Третя функція – прикраси. Серед представлених хрестів є «рясні», вони переважно з Полтавщини. Чому так називаються? Тому що від них на грудях у дівчини чи жінки було рясно.
Коли археологи досліджують пам’ятки періоду від язичництва до християнства, достатньо часто знаходять невеличкі рівнокінцеві бронзові хрестики. Чи хрестики це в теперішньому розумінні? Ми можемо бути певні, що це християнські речі, тільки тоді, коли там зображений або Ісус, або власне хрест, або святі. Достатньо часто у жіночих похованнях тих часів знаходять намисто, а в ньому хрестик, а також язичницькі символи: ложка, лунниця, ромб тощо. Коли релігія приходить на нову територію, вона вбирає якісь місцеві звичаї, перетворюючи їх на власні.
Із експозиції виставки
Із експозиції виставки
Із експозиції виставки
Із експозиції виставки
Православний хрест майже нічим не відрізняється від католицького – лише одним цвяхом. На православному наш Господь розіп’ятий на чотирьох цвяхах: долоні та стопи паралельно, на католицькому – на трьох. Ми не знаємо іконографії Господа. На візантійських хрестах Він одягнений в довгу сорочку, а з ХVІ століття його вже показують із пов’язкою на стегнах. В документах до нас дійшли обурення: наші пращури Христа з хреста зняли, а ми знову його на хрест. Але пояснень, чому так робилося, досі немає.
Саморобні запорозькі хрести з’являються в середині ХVIII століття. Є дві версії появи таких хрестів: героїчна та економічна. Героїчна – козак робить хрест для себе, як предмет особистого благочестя. Але є версія економічна: у випадку коли хрестик губиться. Вушка у них зсувні та припаяні, піт від тіла роз’їдає цей припій. Добре, якщо встиг підібрати, пробив дірочку (у нас в колекції є такі, це вторинне використання), на мотузочку повісив та й носиш далі. А якщо не знайшов? Купити в церкві? На той час на території сучасної Дніпропетровської області було всього шість храмів. Якщо до церкви 200-300 кілометрів, а в багатьох чоловіків руки ростуть з правильного місця… Знайшов матеріал, розкував, зубилом вирубав, декорував за допомогою цвяха.
Хрест простий, умовно кажучи, – довга палиця і коротка палиця. Але звідки ж таке розмаїття форм? Кілька років тому ми з’ясували, що хрестики з трьома вушками застосовувалися на території від Київщини до Кіровоградщини. Навіщо вони? Або вони єднаються ланцюжком і це центральний підвіс прикраси, або це довгий ланцюжок, який кінцями прикріплюється до намиста. Буквально цьогоріч ми отримали інформацію про декілька знахідок кінця ХVIII-ХІХ століття хрестиків-підвісів до шаблі. Накопичуємо інформацію про це, готуємо публікації, щоб інші науковці могли робити власні висновки. І можливо, разом доберемося до суті.
Фото на згадку після презентації виставки
