Перший виноградний кущ переяславець Микола Косцевич посадив сім років тому. Зараз має на своїй невеличкій ділянці в Борисівці близько 20 сортів, деякі —по декілька кущів. З урожаю робить і домашнє вино. Своїм досвідом поділився з читачами Переяслав.City.
Має значення, де і як посадити кущ
— На виноград мене «підсадив» зять — сестрин чоловік, живе у Борисполі і має там великий виноградник, — розповідає Микола Олександрович. — Він уже настільки затятий виноградар, що купує саджанці нових елітних сортів і по тисячі гривень. Я до такого ще не готовий.
Свій виноградник Микола Косцевич заклав найпопулярнішими сортами, що подарував зять. Вони невибагливі, стійкі до грибкових хвороб, тож для початківців найкращі. Водночас кущі дають рясний урожай смачних ягід: білі з мускатним присмаком Аркадії та Аркадії поліпшеної, крупні грона Подарунку Запоріжжю, Лори, Тимуру. Згодом з’явилися Страшенський синій, Богатянівський, Естер, Мєчта, Кінг Рубі та інші.
— Половина їх уже гарно плодоносить. Торік посадив іще чимало кущів. Для цього в старих прикопую нижні гілки — через рік відростають корінці і можна пересаджувати як готовий кущ. Ще розмножую живцями. Їх нарізаю оце зараз із лози, що перезимувала. Дивлюся на свіжому зрізі, щоб була жива.
Для вкорінення не застосовую ніяких стимуляторів — просто поставив у банку з водою на підвіконня і за кілька днів на «п’ятці» живця утворюється калюс — білий наплив, з нього вийдуть білі корінчики. Для кращого проростання край живця уздовж надсікаю гострим ножем. Головне, щоб води було не більше як сантиметрів три, бо лоза підгниватиме. Правда, вони вкорінюються не дуже добре. Це залежить від їх якості, сорту та умов. Пророщені живці обережно висаджую в обрізані пластикові пляшки з легким поживним грунтом. Коли пустять гарні пагони — на ділянку.
До речі, я за фахом будівельник, робимо ангари, тож маю справу з металом. Бо винограду потрібна міцна опора — шпалера. Без неї лозі не буде куди витися, через загущення хорошого врожаю та смачних ягід нічого чекати.
Господар каже, що має значення і де посадити кущ. Він спочатку вибирав місця у затишку, південні, де багато сонця. Потім уже садив скрізь, де було місце. Цілий ряд під металевим парканом — думав, в тіні погано ростиме. А виявилося, що біля нагрітого металу рослина почувається дуже добре.
— Років два тому тут пропало по черзі два кущі — зелені гарні саджанці раптом зав’яли. Бачу, купи землі кріт нарив, подумав, що він і корінь під’їв, тож взявся травити. У нору карбіду насипав, водою виливав. Коли ж викопав кущ, а під ним три здоровенні личинки хруща! Почитав в Інтернеті і виявляється, що кроти якраз за ними і полюють. Тож якщо у вашому саду є кроти — хай живуть, вони корисні мешканці.
Микола Олександрович показує свою ділянку з кущами різного віку, розповідає про врожайність кожного, особливості обрізки. Каже, що це дуже важливий агротехнічний прийом, треба щороку викидати зайве. У нього з цим бувають труднощі, бо шкодує різати гарну лозу. Потім необхідно регулярно обробляти від хвороб, щонайменше чотири рази за сезон. Різних препаратів для цього є чимало, він застосовує комплексні. Про догляд та особливості кожного сорту спочатку дізнавався від зятя, потім перейшов в інтернет. У виноградарстві головне — зробити все своєчасно.
— Ось тільки недавно порозкривав кущі, бачите, лежить купа хвої, листя, яке для цього використовував. Я не прикопую восени землею, бо маю обмаль часу. Але за ці роки мій виноград ще ні разу не обмерзав. Торік спробував нову технологію посадки — в яму, нижче рівня кореня, десь на метр углиб, на щебеневу подушку прикопав пластикову трубу. Ніби це допомагає кущу краще дихати, розвиватися. Не знаю, чи виправдано. Бо водночас садив інші кущі звичайним способом і вони так само гарно прижилися і росли.
Гарне вино буде тільки з натурального соку
— Якось зять каже: вже їси свій виноград — добре, а тепер ось попробуй ще й домашнього вина. Навчив робити і мене. Всі кажуть, що ягоду на вино мити не можна. Не знаю, на ній же стільки бруду, тої ж хімії після обробки! Я мию, у чотиривідерну каструлю складаю грона цілком і чавлю, ставлю все у тепле місце — прекрасно бродить! Десь через тиждень-півтора або і два, дивлячись яка температура, а для білих сортів достатньо і тижня, через прес відціджую сік. Жмих викидаю під кущі, бо то їм гарне добриво.
У вино переяславець не додає ні води, ні цукру — зброджує тільки натуральний виноградний сік. У бутлях під водяним затвором тримає його місяців зо два чи й більше для дозрівання. Все залежить від температури приміщення. Головне, щоб у бутель не потрапляло повітря, бо скисне і буде не вино, а винний оцет.
Якщо технологія витримана, то з такого соку виходить смачне, ароматне і корисне сухе вино, а якщо ягоди солодші — то буде напівсолодке. Правда, в такому разі зазвичай додають трохи цукру, а коли буде потрібний смак, зупиняють бродіння, вливши грамів п’ятдесят якісного спирту. Розлите в пляшки вино зберігають у холодильнику чи погребі. У Миколи Косцевича там уже лежить кілька пляшок з минулих років — для колекції.
Пан Микола зауважує, що уперше домашнє вино зробив лиш позаторік — вийшло чудове. Наступного разу — трохи гірше, не таке ароматне, з гірчинкою. А торік уже літрів двісті зробив і теж дуже смачне, бо знову був гарний урожай. Каже, що знавці неодмінно питають, якого року вино, бо його смак і якість залежить від того, який був урожай: чи багато сонця дісталося ягоді. Однаковий сорт вина, але різних років та регіонів відрізнятиметься на смак.
— Я вино поважаю, особливо сухе. Але після того як почав робити сам — у магазині ні разу не купував. Переконаний, що домашній напій якісний і корисніший, — запевняє винороб-аматор.
