Якою б життєрадісною людина не була, постійно залишатись оптимістом, зберігати гарний настрій – украй важко. Напружений день, а з ним і втома, сварка з кимось близьким, невдача у справах чи будь-яка інша подія, що вас засмутила, здатні вивести з рівноваги надовго. Які способи виходу із пригніченого стану чи взагалі недопущення його мають наші земляки, дізнавалися журналісти Переяслав.City.
Наталія Ходан, 48 років, с. Помоклі:
– Я сьогодні вранці їхала на роботу золотою осінню: світило сонце, різнобарвне листя дерев радувало очі – хіба це може залишити людину байдужою? У мене одразу ж настрій став святковим. Завжди радію, коли чую або бачу будь-які прояви людської творчості: чи то спів, чи танок, чи картина. А найбільше гарного настрою додають люди: рідні й чужі, коли бачу їх здоровими й веселими. Я люблю світ, у якому живу, прагну побачити все прекрасне, що є в ньому, це завжди поліпшує мій настрій, додає сподівань на краще.
Жанна Збуринь, 26 років, с. Вовчків:
– Я працюю у КНП Центр екстреної медичної допомоги у Києві. Моя робота – допомагати людям одужувати. До них не можна приходити з поганим настроєм, тому намагаюсь завжди бути з усмішкою. І коли у відповідь тобі усміхаються, це додає й мені сил і позитиву. А ще завжди поліпшується настрій, коли думаю про мою донечку. Вона ж бо моя маленька копія і моє багатство.
Андрій Харченко, 62 роки, місто:
– Найкращий спосіб розвіятися – поїхати на дачу. Вона в мене на Козинцях. Беру дружину, щось перекусити, щось з інструменту (його завжди забираю додому з дачі, бо, боронь Боже, поцуплять). А там завжди якесь заняття знайдеться: підремонтувати, підфарбувати, прибрати, дерева-кущі підрізати. Ось зараз треба два пеньки викорчувати. У такій помірній фізичній праці (намагаюся ніколи не перенапружуватися) будь-які дурні думки де й діваються і приходить натомість велике задоволення від зробленого. А ще ж зараз гриби! Обов’язково перед дачею спочатку заїжджаємо в ліс. Місця грибні ми з дружиною добре знаємо, тому відра півтора за пару годин гарантовано назбируємо.
Наталія Єфіменко, 54 роки, с. Стовп’яги:
– Як не дивно, але відразу поліпшити собі настрій я можу переглядом художнього фільму жанру трилер. Рідні мені кажуть, що в мене у крові не вистачає адреналіну і тому мені хочеться дивитися кіно, яке викликає співпереживання і разом з тим, щоб воно збуджувало емоції страху та тривоги. Також швидко можу позбутися негативних думок, готуючи їжу. Тому щочетверга я печу якийсь торт, а щоп’ятниці готую святкові страви і зі своїм Анатолієм чекаю на приїзд наших дітей: дочка Лєна зі своїм Ромою та їхньою донечкою Софійкою приїжджають на вихідні з Києва, а син Саша зі своєю дівчиною Наташею – з Переяслава.
Анастасія Корнєєва, 24 роки, місто:
– Найшвидше мені підіймають настрій мої собаки Дора і Джуді. Обох ми взяли з вулиці. Дорі близько п’яти років. Вона жила біля нашої багатоповерхівки, ми дружили. А коли дворових собак почали труїти, забрала її додому. А Джуді взяли цуценям, зараз їй пів року. З моїми собаками не засумуєш. Вони вимагають багато уваги. Дора відчуває, коли в мене поганий настрій, підходить і кладе мені голову на плече, заспокоює. Від цього мені одразу стає краще. А Джуді, навпаки, лащиться, стрибає, змушує гратися. Ми з чоловіком багато гуляємо з собаками на свіжому повітрі, це приносить нам радість. Солодощі теж покращують настрій, але тварини більше.
Тетяна Шевченко, 36 років, місто:
– У нас двоє діток – першокласниця і третьокласник. Їхню школу знову закрили на карантин, а для дітей такого віку домашнє навчання що є, що немає. Вони, звісно, сумують за шкільною атмосферою та друзями. І єдине, що їм зараз може поліпшити настрій, – це мультики. Донечка любить «Желейного ведмедя Валєру» та на додачу желейні цукерки. А старшенький син «присів» на відеоролики з серії «Майн крафт». Це сюжети про те, як підлітки грають в комп’ютерні ігри. Це ж просто пошесть якась серед дітей! Я розумію, що це не кращий спосіб розважитися, але на карантині, коли всі заклади зачинені, великого вибору немає. На мій превеликий жаль.
