34-річна Галина Канівець з Цибель виготовляє оригінальні кондитерські вироби – 3D-торти і тістечка з желе. Фотографії зі своїми роботами викладає на своїй сторінці у фесбуці, яка підписана її дівочим прізвищем Яремич. Розповіла журналістці Переяслав.City про своє захоплення.
За спеціальностями не працювала
– Із самого дитинства я мріяла стати кухарем-кондитером. Тож після дев’ятого класу Циблівської школи пішла здобувати цю професію в наше ПТУ. І хоча училище закінчила з червоним дипломом, працювати за спеціальністю мені не захотілося. Натомість певний час у кафе "Козацькі забави", що у Вишгороді, працювала офіціанткою. А коли закінчила курси готельного бізнесу, то у тому ж кафе працювала адміністратором і вступила до Київського торговельно-економічного університету.
Через три роки заочного навчання влаштувалася старшою офіціанткою в ресторан "Масонська ложа" у Києві. Тож із Вишгорода я переїхала в столицю і жила там також у найманій квартирі. А коли отримала диплом інженера-технолога харчового виробництва, то повернулася в своє рідне село. І за цією спеціальністю не працювала й дня.
"Розважати Валентина мала б я"
– Так сталося, що до батьків я приїхала при надії. З хлопцем, з яким зустрічалася і від якого завагітніла, стосунки не склалися і слава Богу. Адже згодом я зустріла хазяйського і дуже порядного чоловіка. І живу з ним у щасті та радості. Коли почала з ним зустрічатися, то моїй донечці було якихось шість місяців. Надійку (зараз їй вісім років) Валентин сприйняв відразу, як рідну дитину. Познайомилася ж я з ним завдяки своїй двоюрідній сестрі Ніні та її чоловіку Віктору Бойку.
Якось вони сказали мені: "Галю, в "Саланг-Агро" працює агрономом дуже хороший чоловік. Він дуже спокійний і сором’язливий за натурою. Можливо, тому у свої 34 ще й досі не одружений. Ось дамо тобі його номер телефону, і ти заведеш з ним знайомство". Мій же телефон вони дали Валентину. Однак ніхто з нас телефонувати першим не наважувався. Так минуло кілька тижнів, і Ніна, мов та сваха, знову почала вмовляти мене зателефонувати Валентину. І я це зробила.
Пам’ятаю, як щойно я назвалася, то Валентин відразу став виправдовуватися, чому не дзвонив. Сказав, що на знайомство не мав часу через посівні роботи (то був квітень), а потім запросив мене на побачення. Того ж вечора ми зустрілися в центрі Цибель і поїхали в піцерію "Елефант". Дорогою він дуже багато говорив, і я подумала, що сіла в машину не до того чоловіка. Адже Бойки сказали мені, що Валентин небалакучий і розважати його мала б я. Ось так у нас зав’язалися стосунки.
Рік ми позустрічалися, а потім розписалися. Ось першого березня мине сім років, як ми одружені. Гучного весілля не гуляли. Зараз живемо з моїми батьками і, окрім Надійки, виховуємо ще нашого спільного синочка Борислава. Йому п’ять років. Я дякую Бойкам і долі за Валентина. Він дуже хороший сім’янин.
"За виготовленням штучних квітів відпочиваю"
У сезон Галина Канівець працює кухарем у їдальні ТОВ "Саланг-Агро". У вільний від роботи час виготовляє штучні квіти та готує оригінальні желейні торти.
– Кілька років тому мені з Валентином захотілося якось оригінально привітати вихователів садочка, в який ходила наша Надійка. Тоді цукеркові букети на Переяславщині ще не дуже були популярними. Тож ми замовили його через інтернет у майстрині з Яготинщини. Той букет вона передала нам маршруткою після того, як ми відправили гроші на її картку. Як відкрили ми коробку та побачили той букет, то відразу розчарувалися: він був не такий красивий, як на фото.
Так, покручуючи той сувенір у руках, я мовила до чоловіка: "Не так вже й складно робити такі букети. Ось куплю все необхідне і складу кращий". Так і вчинила. Коли свій букет я принесла до садочка, то усі тільки ахали від захоплення. Наступними моїми виробами були тюльпани, виготовлені зі спеціального паперу та цукерок. Їх букетами я подарувала на Восьме Березня своїй мамі та свекрусі.
За виготовленням штучних квітів я відпочиваю, як то кажуть, і тілом, і душею. Цьому ділу навчилася завдяки майстеркласам в інтернеті. І вишивати картини я вмію – цьому мене навчила моя рідна тітка Софія Сорокова (ви її добре знаєте, бо вона ще й зараз пише у "Вісник"). Але робити квіти мені більше подобається аніж вишивати. Пам’ятаю, як вперше виготовляла гладіолуси, то за цим заняттям сиділа до пізньої ночі. І це того вартувало, бо вийшли, мов справжні.
А два роки тому на випускний в садочку моєї Надійки своїми квітами я прикрасила залу. Квітучі півонії та відцвівшу кульбабу зробила об’ємними (в зріст людини), бо та зала дуже велика, і малі квіти у ній би загубилися. Після того завідувачка садочка попросила мене прикрасити залу ще й до новорічно-різдвяних свят. Цей декор я зробила також з великою охотою і зараз пишаюся тим, що самотужки навчилася виготовляти красиві квіти.
"Пишаюся, що навчилася робити желейні 3D-торти"
– А не так давно я опанувала ще й цікаву 3D-техніку художнього оформлення тортів. Усередині цих тортів не живі квіти, як часто хтось думає, а складний об’ємний малюнок, зроблений кондитерським шприцом. Для таких тортів спочатку роблю безбарвне желе. Як воно застигне, приступаю до такого собі малювання. Палітрою є молочна желейна основа. Квіти, листя, траву чи ще там щось роблю за допомогою спеціальних насадок з кольоровим желе. Ще хочу робити желейні торти на основі м’ясних та овочевих бульйонів.
Ну а своє перше замовлення на виготовлення желейного торту я отримала від своєї однокласниці Юлії Чабан. Цей торт вийшов не таким вдалим, як мені хотілося. І тому я взяла з неї кошти лише за використані інгредієнти. З пів року після цього охоти до приготування желейних тортів у мене не було. Знову ж взялася за цю справу після того, як до мене зателефонував Борис Самійленко із міста Славутич і попросив виготовити йому якийсь желейний торт. Тобто один із тих, що він побачив на фото у фейсбуці.'
Спершу я йому відмовила, бо не уявляла, як той торт до нього доставити. Він же ж наполегливо просив виконати його замовлення і наперед заплатив мені і за інгредієнти, і за мою роботу. Коли зробила я той 3D-торт і вислала йому фото, він нарешті назвав адресу його доставки. Як виявилося, цей шедевр він замовив для чоловіка своєї сестри, які живуть навпроти мого дому. Мої сусіди – Микола і Людмила Бондаренки – такому подарунку приємно здивувалися.
А загалом желейні торти робити важче аніж кремові. Адже, приміром, квітку із крему, якщо вона некрасиво вийшла, можна переробити, а квітку, зроблену за допомогою шприца в прозорій основі желе, переробити неможливо. Тим паче, що той чи інший візерунок робитьсяв торті, перевернутому догори низом. Зараз вчуся готувати желейні 3D-рулети із фруктами.
До слова, усі мої торти лише із натуральних інгредієнтів. Ніяких хімічних домішок. Це моя принципова позиція. Желатин купую якісний, бо щільність у тому, що продається в пакетиках, не така, як потрібно. Барвники та ароматизатори купую італійського виробництва, вони якісніші за українські.
Багато хто просить робити желейні торти малосолодкими, а то й взагалі замість цукру додавати його замінник. Хочу наголосити ще й на тому, що желейні торти дуже корисні для здоров’я людей. Адже желатин містить багато різних амінокислот, які сприяють нормальній життєдіяльності людського організму: гліцин стимулює підйом життєвої енергії і регулює нервові процеси; пролін і лізин відновлюють тканини хрящів, сприяють нормальній роботі суглобів; аланін є основою для синтезу глюкози печінкою; глютамінова кислота – корисний елемент для підтримки обмінних процесів у нервових клітинах.
Між іншим, я ще нікого не знаю на Переяславщині, щоб робив оце такі желейні торти. Тож поділитися досвідом наживо мені поки що немає з ким, – сказала наостанок Галина Канівець.
