60-річна переяславка Руслана Литовченко вже майже три десятиліття займається ремонтами житла чи офісів на замовлення. Вона шпаклює стіни, стелі та клеїть шпалери будь-яких видів (паперові, вінілові, флізелінові).
– Моя робота хоч і важка, але отримую від неї велике задоволення, – зізнається пані Руслана. – А навчилася професійно клеїти шпалери випадково. Це сталося тоді, коли свою діяльність мала ось-ось припинити швейна фабрика, на якій я пропрацювала двадцять два роки. Перед її закриттям я два-три дні на тиждень працювала кравцем-закрійником, а в інші дні разом із Вірою Зражевською клеїла шпалери усім, хто до нас звертався.
Саме Віра й навчила мене шпаклювати стіни та стелі, а також правильно клеїти шпалери. З того часу вже минуло 27 років, а я й досі дякую їй, що дала мені шматок хліба. Почалося все з того, як одного разу вона подзвонила до мене та й каже: «Руслано, в будинку сусіда твоєї сестри треба зробити ремонт. Ти не проти мені підсобити?» Я погодилася, хоча до цього клеїла шпалери лише в своєму помешканні. Тобто особливих навиків не мала.
З Вірою ми в парі ходили по ремонтах вісім років. А потім я почала працювати з Ніною Прохоренко. Цю переяславку вчила вже я. Останні два роки працюю сама. Зараз клею шпалери дуже швидко, акуратно, а головне – якісно, щоб клієнт був задоволений моєю роботою.
Якщо потрібно, Руслана Литовченко допоможе з вибором шпалер, багетів. За цю послугу коштів не бере.
– Розкажу, як я клеїла нещодавно шпалери одній молодій парі з Переяслава, – пригадує. – Аж у Харкові придбало те подружжя шикарні шпалери на усі кімнати, окрім зали. Коли поклеїла я їх, все всім сподобалося. І ось дійшла черга до зали. Вибирали вони, вибирали ті шпалери і вибрали... Як тільки я приклеїла кілька їх полотен, то той Сашко, хильнувши чарочку, почав лаятися: звинувачував дружину, що вона вибрала найгірші шпалери, які є в світі. Я ж, аби заладнати конфлікт, порадила їм придбати інші. Пішли ми разом з тією господинею в один із магазинів нашого міста і купили шпалери, які сподобалися й Сашку.
Замовлення на клеєння шпалер Руслані Литовченко надходять не лише від земляків, а й від киян, жителів сусідніх районів.
– Найдалі, де я робила ремонт, – це у Жмеринці, що на Вінниччині, – говорить вона. – Там я клеїла шпалери в хаті батьків мого знайомого Юри, який живе в Переяславі. Він завіз мене туди своєю машиною, а через кілька днів, як ми впоралися з роботою, приїхали додому. Ну а зробив він таке замовлення після того, як я зробила ремонт у помешканні йому самому.
Аби швидше впоратися з роботою, Руслана Литовченко дуже часто працює до ночі. Зізнається, що з травня по жовтень в неї навіть однієї суботи немає вихідної.
– Найменше замовлень взимку. Я людина віруюча. Тож, аби не грішити перед Богом, у неділю та у великі церковні свята не працюю, як би мене про це не просили, – зазначає майстриня. – А клеїти шпалери можна будь-якої пори року. Головне, щоб у приміщенні було тепло і не було протягів.
Ремонт у дитячому садочку «Сонечко» я роблю щоліта. Щосезону запрошують мене для клеєння шпалер і в міську другу школу. Її директорка завжди дуже мені дякує, адже через висоту стін (вона сягає аж чотири метри двадцять сантиметрів) не кожен погодиться там працювати. За свою роботу дорого не беру. Можливо, саме тому у мене так багато клієнтів.
Наразі Руслана Литовченко клеїть шпалери у киян, які живуть на Позняках. Підмічає, що мешканці столиці обходяться без дорогих шпалер. Зазвичай купують їх за акціями і прості на вигляд.
– Почати клеїти шпалери можна з будь-якого місця на стіні, – повчає Руслана Литовченко. – Головне – розмістити смугу точно по вертикалі. Для цього я користуюся будівельним рівнем. У разі, коли інструкція вимагає наносити клей на смугу шпалер, то полотно складаю намазаною стороною всередину – згортаю краї до середини, а потім складаю ще кілька разів. Згини не притискаю для просочення шарів. Місце на стіні промазую трохи ширше розміру шпалерної смуги. Ці роботи виконую спеціальним валиком. А ось ділянки під стелею, в кутах та біля підлоги промазую за допомогою пензлика. До слова, професія закрійника дещо схожа із професією фахівця, який клеїть шпалери: той розкроює тканину, а цей – шпалери. Важливо, щоб була симетрія та співпадав візерунок.
Щодо особистого життя цієї добродушної жінки, то вже багато років вона є вдовою. Її двоє синів (Андрій і Олександр) мають свої сім’ї і живуть окремо. Наразі Руслана Литовченко радіє, що може потішитися онуками – Владою і Артемком.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
