Теплий період року, що поступово завершується, для багатьох був ще й чудовою нагодою для подорожей. Проте серед маси подорожувальників є люди, що вирушають в далекі чи не дуже мандрівки лише для того, щоб побувати у місцях, пов’язаних з визначними подіями церковного життя, православної історії. З давніх-давен таких називають паломниками. І ось вже більше десятка років у цьому жителям Переяславщини і не тільки допомагає міський підприємець-перевізник Олександр Михняк (49 років). Про те, де бували останнім часом, що бачили цікавого та інше, з ним спілкувався кореспондент Переяслав.City.
Благословення у дорогу: чи допомагають іконки, хрестики?
– Так виглядає, що ви займаєтеся і підприємництвом, і благословенною діяльністю.
– На цю діяльність у мене є благословення і від православних монахів, і батюшок. Кожного разу, коли вирушаємо у поїздку, благословляє в основному монах з Черкащини Лукіян. Також, буває, беремо благословення у наших переяславських Ніла, Феодосія. Вони теж монахи. Раніше брали у Іоанна, монаха з Чернігівщини, але він вже помер. За багато років, що займаємося паломництвом, не просто познайомилися, а маємо добрі, близькі стосунки вже з багатьма церковними людьми, то до них і звертаємося за такою духовною підтримкою.
– За цей час, очевидно, ви і самі стали дуже близьким до церкви?
– У православ’ї розрізняються люди уцерковлені і просто віруючі. Перші – це ті, що постійно ходять до церкви, сповідуються та причащаються принаймні чотири рази на рік. Є чотири пости. І після кожного, уцерковлена людина повинна причащатися. А віруючі, до яких я себе відношу, ходять до церкви, сповідуються, причащаються, коли мають можливість. Оскільки ми їздимо по святих місцях, то робимо це також і там. Наприклад, вже давно і регулярно буваємо у Дмитра Ткаченка у селі Нечаївка на Черкащині. Не колись у давнину, а у наші дні там двічі з’являлася Богородиця. І це – особливе місце. А от Лукіян служить в чотирьох селах Драбівського району та ще і в Красногірському жіночому монастирі. На сьогодні він, можливо, один з найшанованіших монахів на Черкащині. Люди його люблять.
– Чим батюшка може більше подобатися своїм парафіянам?
– Мабуть, у нього такий характер. Скажемо, приїжджаємо до нього на церковне свято. Після тривалої служби, ми за трапезу, а він сідає на порозі церкви і бесідує з людьми. І от, якщо сьогодні нерідко у храмах, буває, не вистачає і півчих, і пономарів (це ті, хто допомагає батюшці), то в нього з десяток цих пономарів.
– Коли вже зайшлося за благословення у дорогу, чи мають якесь значення ті іконки, хрестики, які чи не кожен водій має у своїй машині?
– Бажано, щоб ці іконки були освячені, а ще до кожної є своя молитва, то потрібно і ці молитви читати. Або ж просто, коли їдиш, читати "Отче наш". На трасах є небезпечні місця, де люди загинули. Там стоять хрести. Коли такий трапляється, краще себе перехрестити, або ж перехрестити дорогу. У паломницькі подорожі завжди їздимо з переяславцем Євгеном Мельником-Головатюком, то він перед поїздкою, коли не маємо часу заїхати безпосередньо до священнослужителя, окропляє автобус освяченою водичкою. Має на це благословення.
У Глинській пустині занурюються просто в крижані джерела
– Де бували останнім часом?
– У порівнянні з минулими роками в останній період бажаючих відправлятися у паломництво стало значно менше. А найбільш шановані маршрути для нас це – Нечаївка, у Києві – різні монастирі, в тому числі Києво-Печерська лавра, Голосієва пустинь. В останній їздимо до матушки Аліпії. 31 жовтня день її пам’яті. Знову збираємося відвідати це місце. Також щороку 2-3 рази буваємо у Лукіяна. Там є дуже шанована ікона Івана Шанхайського. Серед дальніх маршрутів – Почаївська лавра. Коли відправляємося туди, то дорогою відвідуємо кафедральний собор у Житомирі, Анастасієвський жіночий монастир, жіночий монастир у Кременці, Божу гору, монашиське кладовище та інші святі місця. Останній раз їздили цим маршрутом на початку вересня. Заїжджали і на джерело святої Анни. Якщо на весні купель там була повноводна, то тепер висохла на половину. Але люди купалися. Особисто я брав відра та обливався.
Звісно, у кожному місці прикладаємося до святинь, буває, беремо участь у службах, трапезах.
Почаївська лавра – традиційний дальній маршрут паломників
– Не раз чув, що вода в джерелі святої Анни на Тернопільщині дуже холодна.
– Але не настільки, як, наприклад, у монастирі Глинська пустинь, що на Сумщині. На дні купелі там просто б’ють ключі. І по східцях потрібно опускатися прямо на них. Першого разу, коли був там, я не наважився. А вже другого разу, коли покійний монах Іоан стояв наді мною і молився, то я шість разів занурився з головою, але це було і значно благодатніше, ніж у джерелі святої Анни.
Що ж до Почаївського маршруту, заїжджаємо також до Іверського, Гощанського монастирів та в інші дуже цікаві місця. І, виявляється, є дуже багато дивовижних історій, що не лише були колись, а й відбуваються зараз.
З "чудним хлопчиною" об’їздили всю Україну
– З чого для вас почалися ці поїздки, можливо, не випадково?
– У мене був магазин-кафе у Гайшині. Потім купив автобус. І так Господь Бог управив, що покійний отець Георгій, який правив у цьому селі, запропонував поїхати до святинь Чернігова. І мені тоді було трохи дивно, що люди брали благословення, ставали на коліна, так би мовити били чолом. У душі ніби трохи навіть сміявся з цього. Через місяць ми знову поїхали, але вже до Святогірської лаври на Донеччині, потім до Почаєва.
Я працював і на перевезенні пасажирів до Києва. Якось стою автобусом на "Чернігівській", коли до мене підходить якийсь такий чудний хлопчина. Питає: "А можеш повезти по святых местах"? Відповідаю: "Мені це цікаво". Так познайомився з Андрієм. Зараз він шанований батюшка у Києві. А тоді працював у Києво-Печерській лаврі у паломницькому відділі. З ним об’їздили всю Україну. Групам віруючих, які він збирав, часто не цікавими були відомі та популярні місця паломництва, куди їздять всі. Вони знаходили маловідомі унікальні місця. Скажемо, їздили до Трахтомирова, де на камені був відбиток Богородиці, і таке інше. Він же навчив мене, як правильно хреститися, підходити до ікони, поводити себе у церкві, подавати записочки тощо, а також познайомив з багатьма монахами та іншими церковними людьми. Їздили аж на Закарпаття, до Ізмаїлу.
– Ви лише цього року кілька разів були у Почаєві. Їздити по одних і тих же місцях і вже багато років не набридає?
– Навпаки, дуже хочеться знову і знову відвідувати святі місця. У нас люди найчастіше чого один одному бажають – здоров’я. А я останні років п’ять перш за все бажаю душевної благодаті. Коли ті, хто їдуть з нами, роблять все правильно, як їм кажемо, то можуть відчувати благодать святих місць.
Загадка "1" на хресті у Борисівці розкрита
Старовинний хрест у Борисоглібській церкві
– Церковні люди інколи говорять про одкровення чи поміч Божу в тих чи інших питаннях. З вами щось таке траплялося?
– Ну, наприклад, раніше я багато думав, що означає пляма у вигляді одинички на кам’яному хресті у Борисоглібській церкві нашого міста? У 2015 році відзначалося тисячоліття убієнія святих Бориса та Гліба. Десь у той час я поїхав до Почаївської лаври. Там є зображення Володимира, Бориса і Гліба, а за ними всіх святих. І Бог мені так відкрив, що та одиничка на місці загибелі Бориса означає, що він був першим великомучеником на Русі. Я ніде цього не читав, не чув та от отримав таке пояснення.
А в минулому, коли ще був далекий від всякої релігії, трапилася дуже важлива подія для нашої сім’ї. З дружиною Людою ми побралися ще до моєї служби в армії. Потім було важко і з роботою, і таке інше. Згодом, коли життя почало налагоджуватися, ми захотіли діточок. Але завагітніти дружині не виходило. Здали всі аналізи, вона на лікування, я на лікування. Знову не виходить. І от, вона поїхала до Києва до Володимирського собору, стала на коліна перед Богородицею. І потім розповідала, коли просила дітей, поряд з нею ніби щось пройшло. Згодом у нас народилися двійнята, яким вже по 25 років. Олексій, схожий на мене, а Олександр – на Люду. Отак Господь Бог розпорядився. За це я завжди Йому вдячний. І хоч належу до іншої конфесії, коли буваю біля Володимирського собору, де мощі святої Варвари, заходжу, підходжу до тієї ікони і дякую
