Перед новорічними святами батьки хочуть чимось здивувати свою дитину. А ліпшого сюрпризу як Дід Мороз на порозі з подарунком годі й придумати. Цей персонаж досі популярний у дітвори. І Переяслав.City знайшов такого героя – переяславця Олександра ШИНКАРЯ (45 років). Він раз у рік підробляє казковим Дідом вже 25-ий сезон!
— Олександре, як почалася ваша казкова кар’єра?
— Ще з педуніверситету, де я вчився на «дошкільному» факультеті як учитель музики. Якось викладачка запропонувала відробити практику в дитсадку в ролі Діда Мороза. З тих пір і повелося. Я люблю дітей, дуже хотілося мати рідних і я одружився 18-річним. На кілька років став Дідом Морозом для своїх трьох дітей, і вони в нього довго вірили. Якось племінниця до дочки позвала, а та мене «розкусила», каже, ніби очі Сашині! То я у відповідь басом почав там розігрувати цілий спектакль, на ходу щось придумував, аби дитина таки повірила що Дід — справжній.
— Коли це переросло в професійні послуги?
— Так склалося, що я зустрів другу жінку, яка працює вихователем у дитсадку. Дідом Морозом до вихованців багато років приходив її батько — грав неперевершено. Я прийшов йому на заміну і старався тримати високу марку. А потім почали друзі і знайомі запрошувати до своїх дітей додому.
Я взагалі музикант, працюють в партнерстві з Людою Михняк — ведемо весілля, корпоративи, різні свята, а на Новий рік підробляємо казковими героями. Вона моя незмінна Снігурочка багато років. Спочатку пропонував дружині, але вона відмовилася, каже, маю право на вихідні!
З Людою в нас склався гарний тандем. Ми ж не просто приходимо подарунок вручити, а я з баяном, маємо цілий сценарій хвилин на 20-30 — влаштовуємо справжнє свято. А ще завжди маю у мішку запасні цукерки: дорогою якщо зустрічаємо дітей, то пригощаємо.
— Замовлень у вас перед святом багато? Скільки це коштує?
— За програму беремо 450 гривень 29-30 грудня, а 31-го — 500 гривень, бо всі хочуть саме на цей день. Зазвичай замовлень десять на день маємо. В окремі роки, коли в країні було неспокійно, не працювали. В нас герої такі… Не знали, як люди будуть реагувати. Проте дітям хочеться казки, свята і головне, що наші персонажі дарують його красиво, і мовою рідною. Хоча в нас є одна сім'я, приїжджають в місто з Києва, просять російською, бо їхнім дітям так зрозуміліше.
— А конкуренція у вас велика?
— Під новий рік Дідів Морозів «прилітає» чимало. Раніше в кожного була «своя територія». Зазвичай дві-три пари працювало як ми — за викликом. Зараз молоді наступають, тому треба щось вигадувати. А то мене часто запитують: а ваш Дід Мороз хоч говорить? А то Снігурка з дитиною її віршика послухає, хоровод поводить, а Дід Мороз тільки подарунок віддасть.
У нас же ціла програма, часто бавимося з дитиною і довше звичного. Багато спілкуємося з дітьми експромтом — вони це люблять. і я також. Та й сюжети інші придумуємо, наприклад, як Дід Мороз відпочиває «на морях», але це вже такі спектаклі для дитсадка.
— Костюм у Діда звідки такий гарний?
— Це я нарешті розбагатів — маю власний. Спочатку користувався дитсадківськими. Потім пошив собі, але простенького. Років п’ять тому дружина подарувала новий на день народження, святкую його якраз наприкінці грудня.
Замовила розкішний, увесь розшитий, тоді він коштував близько двох тисяч гривень. Я дуже прискіпливо до свого костюму ставлюся, щоб нічого з одягу мене не видало. Кожен елемент, навіть спіднє, — червоного кольору. А то якщо в Діда з-під кожуха діти побачать джинси, а то, бувало, й жіночі туфлі, то вся чарівність казки й пропала.
— У вас є постійні замовники?
— Так, сімей 10-15 нас постійно запрошують, доки діти підростуть. Причому, не завжди батьки знають мене в лице. Якось на весіллі мені кажуть, мовляв, і чого ми раніше вас не чули. А я у відповідь: як це, я ж до вас додому кожного року приходжу в гості! — То це ви наш Дід Мороз? Отакі оказії не раз бували.
Якогось року одні постійні замовники нас завчасно не запросили. А вже в останній день раптом телефонує бабуся тієї дитини, мовляв, терміново прийдіть, виручайте! Добре, що ми були поряд і в графіку мали «вікно» — заїхали. Я з порогу басом вітаюся, з баяном, все по сценарію — як завжди. З кімнати вибігає дівчинка радісно: «Оце ось справжній Дід Мороз!» А за нею виходить ще один Дід Мороз зі Снігуркою розгублені — їм дитина не повірила, розплакалася.
У нас також була одна дівчинка Маша, яка ховалася від нас під столом. Ми звісно, умовляли її, гралися, завжди в неї хвилин сорок були. Так ходили до неї років п’ять — наприкінці вона до нас таки звикла.
Нас часом замовляють циганські родини. Уточнюємо, скільки буде діток. Приходимо, а там замість двох дванадцять мінімум. І кожне ж хоче свого віршика, пісеньку заспівати, а тоді ще й затанцювати! Ми бачимо, що до інших здорово запізнюємося. Я беру баян і починаю гарти їхню «Тавричанку»! І вони всі хором: «Мамо, мамо, це ж наш циганський Дід Мороз!». Тоді відпускають.
Ось за такі емоції і люблю цю роботу, це для мене найвища похвала.
— Вас запрошують тільки до діток, чи й до дорослих?
— Було раз: запрошує знайома додому, а я знаю, що в неї донька вже доросла. Вона вмовляє, каже, ну прийди. Дівчині саме в передноворіччя виповнювалося… 18 років. Вона так раділа, з нами хороводи танцювала, співала, віршики розказувала. Дякувала, каже, кращого дня народження як оце з Дідом Морозом та Снігуркою в неї ще не було!
— А Діда Мороза пригощають навзаєм, вітають?
— У минулі роки всі старалися посадити за стіл, але хіба ж я можу таке при дітях? І я до того ж за кермом. Максимум, бутерброда візьмемо, щоб у машині перекусити дорогою.
А кілька років тому мені телефонують друзі, вітають з днем народження. Це було 18 листопада. Я кажу, що до мого більше місяця чекати. А вони ні — приїжджай в таке то кафе і будемо святкувати день народження… Діда Мороза. Такий виявляється є в календарі. Я швидко знайшов костюм, зібрав у торбу, що було вдома на подарунки: нова пачка печива, зубної пасти, серветок… Тоді добре повеселилися вже по-дорослому.
— У Діда Мороза є власна мрія?
— Хочу відростити справжню велику бороду! А то штучна за свята сильно вуха натирає, свою відрощую – поки невеличка, в таку діти не повірять, – сміється.
