«Як ви корабля назвете, так він вам і попливе», – ці слова з відомого мультика застосовні і в набагато серйозніших випадках. Підбір назви для бізнесової справи, неважливо, дрібна вона чи крупна, може бути і важкою, і легкою для її засновника, але завжди є відповідальною дією. І недарма – завжди хочеться, щоб найменування фірми було звучним, легко запам’ятовувалося і при цьому асоціювалося саме з її власниками. Як вишукували назви для власної справи підприємці Переяславщини, розпитували у них журналісти Переяслав.City.
Анна Гєрчак, 34 роки, власниця магазину «Лондон»:
– Коли шість років тому ми відкривали магазин, то починали там торгувати вживаним одягом із Англії. Називати його банально секонд-хенд чи на зразок того не хотілося, шукала слово красиве, доречне і щоб запам’ятовувалося. Логічною і навіть престижною стала звучна назва британської столиці – Лондон. Коли в Україні почалася війна, з’явився попит на армійський одяг, берці, іншу амуніцію. Її ми також почали привозити з Англії та Німеччини, цей товар тепер постійно в асортименті, тож до основної назви магазину додали слово – тепер це «Лондон-мілітарі».
Володимир Романенко, 55 років, директор ПП «Антарес» (Вовчків):
– Таку назву придумав дуже просто: я за знаком Зодіаку Скорпіон, а найяскравіша зірка в цьому сузір’ї – Антарес. Про це років тридцять тому дізнався в планетарії в Києві, і якось відклалося в пам’яті. Як все починалося? Раніше я підторговував на базарі: огірки, капуста, морква. Але в якийсь момент там стало тісно, бо людям у колгоспах не платили і всі йшли торгувати. Я власноруч зібрав легковий автомобіль, назвав його «Антарес», потім – тракторець. Згодом потроху почав освоювати сільське господарство, брав в оренду паї. У березні цього року моєму підприємству виповниться двадцять років, зараз маю 400 пайовиків.
Анатолій Різник, 52 роки, власник магазину «Кльовий»:
– Торгую рибальською атрибутикою близько двох десятиліть. Спочатку просто виїжджав з нею на базар. А коли з’явилася можливість відкрити магазин на Шкільній (це було п’ятнадцять років тому), став думати, як же його назвати. Слово «кльов» прийшло відразу, але відчував, що трохи банально. Почав крутити його і так, і так. І о! – вигулькнуло слово «кльовий» з подвійним змістом: і про риболовлю згадується в ньому, і разом з тим означає «гарний», «вдалий». За всі роки бізнесу, що особливо приємно, такої назви не зустрічав в Україні ні в кого.
Василь Соловка, 51 рік, керівник СФГ «Санрайз»:
– У 1996 році, коли зі своєю сестрою Галиною засновували фермерське господарство, довго не могли придумати для нього назву, бо хотілося оригінальної. У цьому нам допомогла ще одна моя сестра, яка є вчителькою іноземних мов. Марія нам порадила назву «санрайз», що у перекладі з англійської означає схід сонця. Мені ж тоді спало на думку, що для фермера є дуже важливо прокидатися зі сходом сонця. Недаремно ж кажуть: «Хто рано встає, тому Бог дає». Назву «Санрайз» вважаю вдалою, бо фермерується нам, санрайзівцям, непогано. Вирощені на полях нашого господарства овочі бачив кожен – щосезону продаємо їх на виїзді з Переяслава в бік Черкас.
Вікторія Буторіна, 28 років, власниця магазину «Какао»:
– Мене доволі часто запитують, чому така незвична назва для магазину дитячого одягу. Починала я в інстаграмі. Тому підбирала назву інтернаціональну, цікаву й водночас просту, щоб легко запам’ятовувалася. Враховувала, щоб це було щось дитяче, тепле, приємне. «Какао» підійшло за всіма параметрами. Це моя власна ідея, і я бачу, що не помилилася. Назву запам’ятовують, і дітям вона подобається. Часто чую, як під магазином перехожі співають: «Какао, какао…». Бувають і курйози. Заходить відвідувач: «Мені еспресо». А потім роззирається і розуміє, що це не кафе.
Тетяна Миздренко, 60 років, власниця магазину «Незабудка»:
– «Незабудка» – це тому, що я люблю все красиве, а квітка ця для мене – одна з найкращих. А ще для того так назвала, щоб мої покупці мене не забували. Я торгую косметикою, парфумами, миючими засобами з 1992 року, тоді в мене був малесенький дерев’яний кіоск – старші люди його пам’ятають. Я була одна з перших переяславських підприємців. У 2004 році збудувала «Незабудку». У мене велика кількість постійних покупців, нас об’єднують не тільки товари, а ще й любов до тварин. Ми опікуємось котами й собаками, в яких нема господарів. Всіх, хто хоче взяти собі чотирилапого друга, запрошую до «Незабудки».
