Традиційно на Переяславщині на восьмий день після Великодня відзначають Гробки – особливий день поминання покійних. Цього дня належить відвідати могилки померлих родичів, занести їм поминальні трапези. Ці обрядодії завжди були масовими в нашому краї. Але цей рік особливий. Нещодавно Київська облдержадміністрація вирішила закрити для відвідування всі цвинтарі на території Київщини до покращення епідемічної ситуації в області. Як поминатимуть рідних наші земляки за таких обставин, поцікавилися журналісти Переяслав.City.
Олександр Середній, 57 років, сільський голова Великої Каратулі:
– Не можна зараз просто сказати: «Люди, не йдіть на кладовище», не всі це зрозуміють. У нас заведено, що люди там сідають за столики й поминають своїх рідних, цього року такого точно не буде. Ті, хто прийдуть, покладуть гостинці, кілька хвилин побудуть і підуть додому, тобто спілкування з іншими людьми не буде жодного. На всіх трьох кладовищах села чергуватиме поліція, аби великокаратульці не порушували тих умов, які ми їм запропонували. Тому я впевнений, що все буде нормально, обійдеться без великих скупчень. І я у понеділок ненадовго сходжу до могилок батьків та молодшого рідного брата, якого не стало два роки тому. Немає в планах й удома за столом поминати, так би мовити, по чарці випивати.
Валентина Дуброва, 56 років, с. Стовп’яги:
– До могилок своїх рідних я прийду в неділю. Цього дня буде тринадцять днів, як цей світ покинула моя матуся. Зараз, як тільки згадаю про неї, то на очі навертаються сльози. Я жила з нею і доглядала її, як тільки можна краще. А ось батька мого немає на цьому світі вже 25 років. На кладовищі у Стовп’ягах також покояться мої дід і баба, тітка, дядьки та племінниця Маринка. На їхні могилки я покладу квіти, поставлю свічки і прочитаю молитву. Пом’янемо ж їх удома.
Володимир Якименко, 68 років, місто:
– Мої рідні поховані на кладовищі в Положаях. Там шість могил, які наша родина доглядає постійно. В попередні роки ми завжди їздили туди в поминальний день, там зустрічались зі знайомими, добрим словом згадували покійників. Цієї весни все по-іншому. Напередодні ми прибрали могили, а в суботу чи в неділю рано вранці поїдемо туди й поставимо квіти. В понеділок удома сядемо за поминальний стіл. Я, як лікар, добре розумію всю небезпеку коронавірусу, раджу всім знайомим не ризикувати й берегти себе й своїх рідних.
Вікторія Верівська, 37 років, місто:
– На Заальтицькому кладовищі у нас поховано кілька родичів. До них щороку ходимо на гробки поминати. Могилки прибираємо раніше. За тиждень чи й за два. Цього року вже були. Трохи вигребли торішнього листя, підсадили квітів. Огорож не фарбували. Вони з минулого року у належному стані.
Звісно, якщо така ситуація з цим вірусом, то цього разу йти на гробки не плануємо. На мою думку, це перш за все просто народна традиція. Чому потрібно поминати рідних саме на кладовищі, мені особисто не зрозуміло. Ніколи не чула про це пояснень і від інших. Ходимо, бо так заведено.
Віра Мендель, 37 років, місто:
– Згадаємо померлих рідних у колі родини. У Переяславі поховані мій рідний брат і його дружина, дідусі й бабусі. Ми після Великодня побували на їхніх могилах і поставили живі квіти. Вважаю, що немає потреби ходити на кладовище саме в поминальні дні. Ми маємо завжди пам'ятати рідних, які пішли у вічність, і доглядати могилки протягом року. Я негативно ставлюся до штучних квітів на могилах. Це пластик і фарба, причому дуже токсичні, які забруднюють середовище. Краще садити квіти, які цвітуть у різні сезони, і вічнозелені рослини: барвінок, самшит. Чула, що в деяких регіонах почали накривати могили штучною травою, вона імітує натуральний трав'яний покрив. Це покриття невибагливе, довговічне і красиве.
Лєна Копилова, 23 роки, с. Мазінки:
– Ми з чоловіком та синочком приїхали з Києва в село на весь карантин, гостюємо у батьків. Вони родом з Вінниччини, з Бару, а тут у них дача. Правда, у мами тут жила колись троюрідна сестра, то кожного року, через тиждень після Пасхи, ми ходили поминать її на кладовище. Поприбираємо могилку, цукерки роздамо, а вдома кличемо сусідів і разом поминаємо за обідом. Також у поминальні дні батьки їздили до рідних на Вінниччину, там бабуся і дідусь поховані. Цього року їхати нікуди не будуть, але тут на кладовищі вже прибрали, пом'янемо всіх за столом своєю сім'єю.
