Карантин через епідемію коронавірусу змінив плани багатьох жителів Переяславщини. Особливо гостро це стало відчутно літньої пори, коли довелося скасовувати відпочинок на заморських курортах, оздоровлення в санаторіях, екскурсії та подорожі, а ще – відвідини далеких друзів та родичів. Щодо останнього, то це, як кажуть, «болить» багатьом, і передусім тим, хто живе далеко від батьків. Журналісти Переяслав.City розпитували земляків, як давно вони провідували своїх рідних з інших міст.
Валентина Кушнір, 56 років, с. Пологи-Яненки:
– Рідні брат та дві сестри мого чоловіка живуть в Борзнянському районі на Чернігівщині. Він старається їздити туди щонайменше чотири рази на рік. Тим паче, раніше провідував маму, доки вона не померла. І от цього року ще з зими він все планував поїхати, а потім карантин – не вийшло. А коли карантин послабили, він у червні з’їздив на три дні. Хотів хоча б днів на десять, але почала зростати захворюваність і він негайно повернувся додому. Вирішив не ризикувати, щоб не захворіти та щоб не залишитися там надовго, якщо раптом рух транспорту знову скасують. Це ж треба їхати через Київ, потім електричкою на Ніжин, далі громадським транспортом або таксі.
Галина Харченко, 52 роки, місто:
– Я – сирота. Немає у мене також рідних тіток та дядьків. Слава Богу, що маю сестру. Наташа зі своєю сім’єю живе в селі Ніжиловичі, що на Макарівщині. Ото з родичів лише до неї і їжджу. Востаннє я була в Наташі рівно рік тому. Зазвичай я їжджу туди у сезон чорниць. Родом я із Чорнобиля, тож ці лісові ягоди люблю і збирати, і їсти. Ось і цього вівторка помандрую до Наташі в гості. Гостинці племінникам (Сергію вже виповнилося 27 років, а Маргариті – лише 9) вже приготувала.
Людмила Джахая, 45 років, с. Гланишів:
– Мій батько Заур і брат Руслан живуть у столиці Грузії – Тбілісі. Ми родом з Абхазії. Так сталося, що нашу родину розділила війна: тато з моїм братом залишилися в Грузії, а мама з чотирма іншими дітьми переїхала в Україну. Але ми всі дуже дружні. Я востаннє була в Грузії 22 роки тому. І хотіла б іще поїхати, але прив’язана до господарства. А от брат з батьком у нас частіше бувають. І по відеозв’язку у вайбері ми щонайменше двічі на місяць спілкуємося. Рік тому тато в мене місяць гостював. Мав і цього літа приїхати, але не зміг через карантин. А востаннє я їздила до родичів у Київ два тижні тому: вітала ще одного брата з днем народження.
Оксана Туманова, 44 роки, місто:
– Зараз із ріднею, яка живе не у місті, переважно спілкуюсь телефоном. Дуже хочу побачитись із хрещеною мамою. Вона мешкає в Києві. У неї у квітні був ювілей, я й подарунок їй придбала ще в середині березня. Планували відзначати в кафе. А тут ось запровадили карантин. І всі плани шкереберть. Громадським транспортом добиратись до столиці, а потім ще й через усе місто не дуже хочеться, адже у Києві чималі показники приросту хворих на коронавірус. Сподіваюсь, скоро трапиться нагода, і я таки зможу з нею побачитись.
Ірина Линник, 47 років, с. Ташань:
– Родом я з Поліського району, то після Пасхи завжди відвідую там цвинтар, де поховані рідні. А цьогоріч не вийшло. Однак однокласники згадали, що цього року – 30 років нашого випуску з школи, то організували зустріч на День Конституції, 28 червня. Я, звичайно ж, поїхала всією сім’єю. У рідній Радинці і однокласників побачила, і брата Сергія, який там мешкає, провідала. А щодо чоловікових родичів, які далеко, то його рідна сестра живе у Швейцарії. У неї ми гостювали років 10 тому протягом десяти днів. Її сім’я збиралася цього літа до нас приїхати, та карантин завадив.
Лідія Гриценко, 56 років, місто:
– Мої рідні й подружки всі живуть у Переяславі, ще тітка в Циблях. От єдиний син з невісткою та внучкою – у Києві. Коли почався карантин, то сказала їм: їдьте сюди, бо тут же людей менше, як у столиці, не так рисковано, щоб заразитися тим вірусом. Вони обоє в дитсадку працюють, і коли їх з роботи у відпустки відправили, так з місяць у нас жили. З іншими родичами тільки телефоном говорила. А коли попустили карантин, то діти поїхали в Київ, а я подружок тут провідала. Недавно оце з’їздила до двоюрідної сестри, вона у своїй хаті на Підварках живе. Дзвонила, що тиск піднявся, погано стало, але, слава Богу, все обійшлося.
