Уже п’ять місяців триває карантин, пов’язаний з епідемією коронавірусу. У найсуворіші його періоди повсякденне життя людей буквально зупинялося: зачинялися заклади освіти, торгівлі, припинявся рух громадського транспорту, про якісь розваги й думати зась. Втім, на цьогорічну весну та літо все ж припадали свята: як спільні для всіх, так і особисті. Чи відмовилися від святкування переяславці? А можливо, вирішили відзначити інакше, щоб не порушувати карантинних вимог? Таке розпитували журналісти Переяслав.City.
Андрій Степаненко, 50 років, місто:
– У квітні в мене був ювілей. Рідні ще за пів року до нього говорили, що треба відзначити якось шикарно: в ресторані, запросити людей зо тридцять. А я ж не люблю навіть до когось ходити на такі святкування, коли ж сам у центрі уваги, то це ще гірше. Тож, коли ввели карантин, чесно кажучи, видихнув щодо цього. Відсвяткували вдома, дружина приготувала трохи на стіл, донька зі своєю сім’єю (вони також живуть в Переяславі) прийшла в гості, принесла красивого торта. Хто його такого зробив на карантині? Загалом це був для мене ідеальний ювілей. Та й усі свята ми намагаємося відзначати у вузькому сімейному колі, тому карантин цьому ніяк не завадив. Приміром, на Великдень також всі разом зібралися, у церкву не ходили, а свячену паску в магазині купили.
Тетяна Сущук, 52 роки, місто:
– Як керівникові УКВУ ЖКГ, звичайно ж, було прикро, що наше професійне свято – День працівників житлово-комунального господарства – припав на карантин. Причому ми стали щодо цього чи не першою його жертвою, адже мали святкувати 15 березня. Зазвичай відзначаємо його з урочистостями – представники всіх міських комунальних підприємств збиралися в РБК, нас вітали керівники міста, хтось із обкому профспілки, вручали нагороди, звучали концертні номери, зокрема, виступав і наш ансамбль «Берегиня». Потім за столами святкували в НЦК «Зустріч». Цього разу святкування було скасоване. Проте всі комунальні підрозділи міський голова Тарас Костін особисто об’їхав і вручив кращим працівникам грамоти від міської ради.
Ольга Васюхно, 70 років, с. Єрківці:
– Діти у мене живуть окремо у нашому селі, а онуки у Києві. Коли навесні був отой карантин, що всіх попереджували нікуди не ходити, то так і робили. Діти, бувало, привезуть чи продуктів, чи чогось там, і наказують мені нікуди не виходити. Ну, а як траплялися які святкові події, у мене є мобільний, вітала по телефону. Наприклад, в онуків саме були дні народження, то дзвонила їм. Бо під час того карантину з Києва вони навіть не приїжджали. На цей же період припадала і Паска. Я до нашої церкви не ходжу. Далеченько та й здоров’я вже не те. А діти зазвичай святять паски. Потім і мені привозять. Та цього разу через карантин не ходили, бо також попереджували і по телевізору, і скрізь, що краще залишатися вдома.
Олексій Глоба, 50 років, місто:
– На своє п’ятдесятиріччя я хотів полетіти в Єгипет із дружиною, донькою та внучкою. Але коронавірус усе зіпсував, бо 10 квітня вже не літали літаки, й путівки не продавались. Добре, що нічого не платив наперед. У мене принцип: нічого не планувати за місяць чи тим більше за пів року. Колись ще років з двадцять тому запланували з друзями злітати в Ленінград, квитки купили за два тижні. За день перед поїздкою я зламав ногу, а двоє друзів чимось отруїлися. Ніхто не полетів, а мороки з поверненням грошей було багато. А ювілей мій не святкували. Не можна ж вважати, що салат із крабових паличок та пиріг із грибами – святкове меню. Посиділи в хаті своєю сім’єю та й усе. А, мало не забув: мені годинник подарували. Швейцарський, механічний!
Лариса Гуляй, 52 роки, с. Переяславське:
– Мій брат працює директором сільського будинку культури. Я йому допомагаю з організацією концертів. Під час карантину усі державні і церковні свята проходили та й проходять в режимі онлайн. Пісні учасників ансамблю «Переяславка», а також вітання старости села Михайла Ємельяненка записували на відео, а потім виставляли в фейсбук. Так вчиняли і на шкільні свята (я працюю вчителькою початкових класів). Незадовго до останнього дзвоника записали вірші-пісні дітей, а до випускного балу ще й таночки дев’ятикласників (у нас школа-дев’ятирічка) із батьками, і змонтоване святкове відео також відправили в інтернет. Щодо сімейних свят, то перший рік народження моєї внучки Златусі (вона народилася 7 травня) святкували вдома з її хрещеними та рідними нам людьми.
Тетяна Чайка, 37 років, с. Мала Каратуль, директорка БК:
– 15 червня був випускний у мого сина Ростислава. Він закінчив дев’ятирічну школу в Малій Каратулі. Я не змогла організувати свято для випускників у клубі, хоча всі попередні роки це робила. І в місцевому кафе теж не дозволили зібратися. Пішли на природу, трішки посиділи й розбіглися. Усі свята відзначаємо вдома. Незабаром у мене буде день народження, то запрошу до себе друзів і рідних, посидимо в альтанці у дворі. Останнє свято в клубі проводилося 8 Березня. 22 серпня мали б відзначати День села, але його відмінили. Молодь сумує за дискотеками, старші люди за концертами, але всі ставляться з розумінням.
