У лютому відзначатимуть 170-річчя із дня народження Вікентія Хвойки, відомого археолога, першовідкривача трипільської культури. Музей трипільської культури діє у Переяславі з 2003 року, він був першим в Україні цього напрямку (ініціатори відкриття – Михайло Сікорський та Тамара Мовша). Наразі налічує понад 500 унікальних експонатів. Про п’ять найцікавіших Переяслав. City розповів завідувач музею Дмитро Тетеря.
Біноклеподібний виріб
Звідки: поселення Верем’я на Київщині, розкопки Вікентія Хвойки
– Він унікальний, тому що походить з розкопок Хвойки, – зазначив Дмитро Тетеря (54 роки). Завідує музеєм з 2005-го. – У нас всього кілька його експонатів, інші – в Києві. Біноклеподібні вироби характерні лише трипільській культурі. У цих двох трубках дна немає, вони пустотілі. Виріб пов'язаний з якимось обрядодійством тих часів. Точно не можна сказати, як саме його використовували 5-7 тисяч років тому, але є кілька версій.
Найпоширеніша – академіка Бориса Рибакова – свідчить, що їх задіювали в обряді «поїння» землі, для викликання дощу. Під час посухи промовляли певне заклинання, в отвори заливали воду і так задобрювали сили природи. Також припускають, що виріб міг використовуватися як барабан. Зверху натягували шкіру, паличками стукали, щоб створити шумовий ефект для обрядів. Є ще версія, що в одну трубку лили воду, в іншу сипали зерно. Все це для землеробів було важливим: чим більший урожай зібрали, тим кращим і заможнішим було життя.
Трипільці стояли на порозі створення писемності. Вони передавали інформацію знаками, узорами. Хвилясті лінії, як на цьому виробі, – це дощ. Зверху цяточки – запаси небесної вологи, рілля позначено горизонтальними маленькими рисочками – це засіяне поле. Тобто йде дощ, зволожує землю і це сприяє більшому врожаю.
Колекція Вікентія Хвойки зберігалася в історичному музеї в Києві. Але в роки Другої світової війни її вивезли до Німеччини. Після війни повернули в Київ, але вже розпорошеною, багато експонатів були депаспортизованими. Частина цих речей у 50-х і 90-х надійшла до Переяслава. Тут вже ми вивчали їх і визначили, що частина походить із розкопок Хвойки.
Глиняна скульптура
Звідки: поселення Крутуха-Жолоб на Київщині
Вона визначальна для музею тим, що це наш експонат. Знайшли археологи нашого заповідника в урочищі Крутуха-Жолоб поблизу Переяслава в 2006 році. Скульптура реалістична, бо більшість тогочасних подібних лише умовно передають обриси людини. Тут же давній скульптор навіть позначив фарбою зачіску, бороду, вуса, амулети.
Скульптури також використовували в обрядодійствах, пов’язаних із культом родючості. Їх приносили в жертву. У цій скульптурі поєднані ознаки чоловіка та жінки. Трипільці бачили, що жінка народжує дітей, збільшує рід. Так само вони розуміли, що з посіяного зерна земля народжує їм новий урожай.
Модель житла
Звідки: поселення Доброводи на Черкащині, розкопки Тамари Мовші
Зрозуміло, що від давніх жител трипільців залишилися лише розвалини. Ми їх можемо реконструювати за матеріалами розкопок, але вони нам дають фрагментарні відомості. Також можна це робити за знахідками глиняних моделей жител, це – одна із них.
На ній добре збереглася піч. Тоді ще не було димарів, тому дим із устя виходив у помешкання, а надвір – вже через вікна, двері та інші отвори. Взагалі піч для трипільців була сакральною річчю, це – серце будинку.
Коли вони переселялися на іншу землю, то спалювали свої будинки. Змінювали житло вони через кожні 50-70 років на малих поселеннях, а на великих – через кожні 100-200 років, бо земля за цей час виснажувалася і переставала родити.
Спалювання також стосувалося обрядовості: через очисну силу вогню вони хотіли задобрити природу, щоб та посприяла їхньому життю на новому місці. Можливо також, що це робили із санітарною метою: за тривалий період проживання на одному місці накопичуються сміття, відходи, з'являються інфекції.
Глек
Звідки: поселення Косенівка на Черкащині, розкопки Тамари Мовші
Особливість цієї посудини в тому, що на ній дуже гарно збереглася орнаментація. Глеку шість тисяч років, а на вигляд майже як новий. Ми навіть можемо частково розшифрувати цей давній текст. Нижній ярус – напівовальчики – це зерно, посіяне в землю. Зверху є цятки – запаси небесної вологи, нижче дві навскісні хвилясті лінії – це дощ.
Зорана земля показана маленькими трикутничками, і з неї зерно сходить такими рослинками (наче ялиночки). Кола у залитих трикутниках – це зображення повного місяця. Трипільці жили за місячним календарем, добре знали його, бо інакше неможливо займатися землеробством.
Модель саней
Звідки: поселення Юрківка на Черкащині, розкопки Тамари Мовші
Який транспорт був у трипільців 5-7 тисяч років тому? Нічого з того часу дотепер в землі не збереглося. Але знахідка цих саней дає нам можливість реставрувати ось такий вид сухопутного транспорту. Люди робили глиняні скульптурки саней для того, щоб знову ж таки використовувати в обрядах.
Точаться дискусії, чи був у них віз, чи було колесо. Якщо все-таки мали, то дуже рідко користувалися колісним транспортом. Основною тягловою силою в них був бик. Я думаю, що давні сани особливо нічим не відрізнялися від саней українців ХІХ – початку ХХ століття. До речі, українці вже на початку ХХ століття навіть влітку часто користувалися саньми, бо по бездоріжжю ними краще їздити, віз же у багнюці загрузне відразу.
Це цікаво
Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н.е., розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. кв. км.
Їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Є однією з основних давньоземлеробських культур мідної доби.
1896 року Вікентій Хвойка відкрив пам'ятки трипільської культури в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра в Києві. Визначив місце цієї культури, зробив класифікацію пам'яток і встановив час її виникнення.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
