Районна рада VII скликання склала свої повноваження на сесії, яка відбулась 21 жовтня. Тоді в райраду зайшли 36 депутатів від восьми партій.
Останній з голів району, якого вже немає
На першому пленарному засіданні 10 листопада 2015 року головою районної ради був обраний Петро Качкалда (зараз йому 63 роки). І так склалося, що водночас він увійшов в історію як останній голова Переяслав-Хмельницького району. Після місцевих виборів 25 жовтня району юридично вже не існує.
Між тим Петро Качкалда був і залишається відомою людиною на Переяславщині. Походить із хоцьківського роду Качкалдів, його батько Григорій Микитович і дід Микита Петрович тривалий час очолювали колгоспи.
Здобувши освіту зоотехніка в столичній сільгоспакадемії, 28 жовтня 1979 року почав працювати головним зоотехніком у колгоспі "Комунар" с. Хоцьки. Потім – інструктором сільськогосподарського відділу міськкому партії, у 80-х – голова правління колгоспу ім. Кірова в с. Пологи-Вергуни. До речі, переїжджаючи в село на роботу, відмовився від трикімнатної квартири в місті – випадок навіть на компартійні часи рідкісний. Сім років працював на посаді голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації.
На другий день після місцевих виборів з Петром Григоровичем журналісти Переяслав. City записали інтервю.
Райони перекроїли в один момент
– Петре Григоровичу, ви залишаєте цей кабінет, бо каденція депутатів Переяслав-Хмельницької районної ради сьомого скликання закінчилася. Жителі Переяславщини на виборах обирали депутатів уже до Бориспільської районної ради. А чи могло бути по-іншому? Як ви впливали на цей процес?
– Згідно із законом, утворення районів як адміністративних одиниць – це повноваження міністерства й уряду. Я особисто і команда від району та міста працювали над цим від початку процесу, відстоювали Переяслав як центр району. Нас у цьому підтримували КОДА і міністр розвитку громад та територій Михайло Чернишов. Фінальна версія проєкту постанови уряду була саме з Переяславським районом.
І раптом народні депутати, які не знають нашої історії, традицій, яким нічого наше не болить, взяли і перекроїли все в один момент: розділили територію вздовж траси Київ-Харків на Бориспільський і Броварський райони. Це результат не раціонального вибору і здорового глузду. Це просто політичне рішення з нездоровими амбіціями.
Коли про це стало відомо, ми їздили по сусідніх райцентрах і просили разом відстоювати спільний район. Була зустріч з головою та членами парламентського комітету, направляли листи депутатам Верховної Ради, звернення сесій міста і району, мітингували під парламентом. Міністерство навіть готове було підтримати проєкт з трьома районами, щоб наш лишити. Але це все перекреслили в комітеті ВР депутати парламентської більшості, переписавши рішення за кілька днів.
Тому звинувачення, що ми нічого не робили, є голослівними. Легше покритикувати, ніж вникнути, проаналізувати і оцінити ситуацію. Проте функції новостворених районів ще остаточно не відомі, може, немає за чим надто і бідкатися.
У сесійну залу ми йшли зі спільною думкою
– Якщо говорити про ваше керівництво радою, то як вдалося найважливіше: на старті згуртувати різних за настроями і цілями депутатів?
– П’ять років тому до складу районної ради ввійшли представники восьми політичних партій. Для мене ж від початку і до кінця була єдина головна партія – наш район. Саме під його прапором я й постарався об’єднати всіх заради розвитку наших сіл, створення комфортних умов для життя людей. Звісно, не відразу, але зрештою ми сформували в раді таку більшість із 24 депутатів (загалом було 36).
Від нашої єдності залежало, наскільки конструктивно й результативно працювала рада, чи була єдина думка на користь громади, як ухвалювалися рішення. У тому, що це була продуктивна робота, велика заслуга є і мого заступника Івана Бугаєнка, Катерини Степанчук як керівниці апарату ради та зрештою всіх його працівників. Вони професійно готували проєкти рішень, звернення, запити, загалом виконували багато зовні непомітної, але дуже важливої роботи.
Перед кожною сесією всі питання обговорювалися на засіданнях профільних комісій, в їх роботі брали участь і по 20-25 депутатів. Я дуже вдячний колегам за таку активність, за небайдужість, за турботу про потреби людей. Тож уже в сесійну залу ми йшли зі спільною думкою і опрацьованим рішенням, а сесії проходили результативно й оперативно за годину-дві, залежно від кількості питань.
Звісно, й на сесіях не обходилося без зауважень та пропозицій, дискусій чи навіть суперечок, але це не були затяжні дводенні марафони. Моя щира повага і подяка усій команді районної ради – депутатам і колективу апарату – за згуртовану спільну роботу, взаєморозуміння і патріотизм.
Наша лікарня є найкращою в області
– А які з рішень чи проєктів, втілених райрадою за часів вашого керівництва, вважаєте найуспішнішими?
– Кожне з них було тільки в інтересах жителів району. Звісно, в межах нашої компетенції, бо не все, що ми би хотіли, з чим зверталися люди, було, як кажуть, у нашій владі.
Найвагомішим результатом вважаю те, що реорганізували роботу лікарні. З одного боку це були вимоги державної медичної реформи, а з іншого, ми відповідали за рівень надання медичної допомоги ЦРЛ, бо вона була комунальною власністю райради.
Непросто було на практиці розділити первинну і вторинну ланки, особливо коли дійшло до розподілу приміщень, майна, проведення конкурсів на посади директорів цих закладів. Усе це відбувалося під егідою районної ради. Зараз мене тішить, що я як голова ради підписав контракти з професійними і відповідальними керівниками – це показала їхня робота особливо у теперішній час пандемії. Наша лікарня зараз – серед найкращих закладів області.
Нелегко нам далося і запровадження платних послуг, але без того було ніяк. Адже держава обмежила фінансування, тому розвиток лікарні залежав від місцевих бюджетів. Ми додатково виділили на потреби медицини мільйони додаткових коштів. Так само дбали і про заклади соціального захисту, освіти, культури. І це було саме рішення депутатів на останній сесії розподілити залишки районного бюджету на потреби цих закладів. На ремонти, матеріально-технічне оснащення та поточні потреби виділили їм близько 15 млн грн.
Це було єдино правильне рішення
– Тобто, відходячи від влади, ви не залишаєте все напризволяще?
– Коли стало очевидним, що районна рада допрацьовує останню каденцію, то взялися за важливе питання – комунальне майно району. Місто як центр новоствореної ОТГ відразу хотіло взяти окремі об’єкти.
Наша позиція була незворушна: передаємо тільки весь комплекс майна, яке мала у власності рада: лікарня, адмінбудівля, соціальний гуртожиток, РБК і бібліотека. Вважаю, це було єдино правильне рішення, яке й підтримали депутати.
– За вашу каденцію змінилося чотири голови РДА, і це були різні особистості. Як вам вдавалося досить швидко з ними порозумітися?
– Якби я мав йоржистий характер, то, мабуть, було б інакше. В інших районах за таких умов нерідко виникали гострі конфронтації.
А так багаторічний досвід керівника, уміння, зрештою, житейська мудрість допомагали швидко знайти спільну мову і витрачати сили для роботи на благо району. На «міжусобиці» й інтриги не мав ні часу, ні бажання. Я прагнув домовлятися, йти на компроміси й формувати оптимальні пропозиції заради того, щоб район не лихоманило від таких перемін.
Повертаюсь у "Калину" і в депутати
– Що робитимете далі?
– Життя триває, в мене є багато занять. Фермерське господарство "Калина" в Хоцьках дісталось мені в спадок від батька, орендую 500 гектарів землі. Поки працював головою районної ради, не мав можливості господарювати на повну силу – посадовцям місцевого самоврядування заборонено займатись бізнесом. Керувала моя дружина Ірина, я за це їй дуже вдячний.
Ми ніколи не обділяли своїх пайовиків, завжди по-чесному з ними розраховувались, допомагали школі, закладам соціальної сфери. Це в мене, мабуть, спадкове, від батька – поважати людей, берегти гарні стосунки з ними.
Думаю, що саме завдяки такому ставленню, люди щораз віддячували мені своєю довірою – обирали депутатом районної ради, головою районної ради на прямих виборах у 1995 році. І вчора (25 жовтня – авт.) мене в Хоцьках обрали депутатом Циблівської сільської ради. (Хоцьки входять до складу Циблівської ОТГ – авт.).
До речі, Івана Бугаєнка, заступника голови районної ради, обрали депутатом у Пологах-Яненках – це село теж у складі Циблівської ОТГ. Отож, разом будемо працювати на благо громади.
