ПП "Земля Переяславщини" Олександра Яреми єдине у районі цього року вирощує цукровий буряк. Наразі там зібрали врожай з половини площі і результатом задоволені. На солодкі жнива і майже "екзотичну" тепер культуру минулого вівторка їздив дивитися журналіст Переяслав. Сіті.
Другий рік став іще солодшим
Господарство вже другий рік засіває цукровим буряком більш як по 200 га. Все тому, що мають куди збувати його на переробку.
Торік Згурівський цукровий завод модернізувався і почав набирати партнерів на давальницьких умовах: 55% готової продукції виробнику, решта – заводу. Затрати господарства включають не тільки вирощування та збір коренеплодів, а й доставку сировини на заводу – це близько 70 км.
Натомість окрім цукру забирають ще й мелясу та жом, якого виходить 300 тонн з однієї тисячі тонн буряків. Жом є цінним кормом для тварин, тож його потім купують місцеві жителі, пайовики і навіть інші господарства району, де утримують худобу.
– Хороші корми нам і самим потрібні. Планую наростити дійне стадо до 200 голів і продавати якісне та екологічно чисте молоко,– розповідає Олександр Григорович. – Чотири роки тому скупив тут в окрузі телят, зараз маємо поки що 28 дійних корів, які дають щодоби близько 5 тонн молока. Є ще 45 нетелів і близько 80 телят. Оновлюємо один старий корівник: запускаємо там автоматизовані лінії роздачі кормів та доїння з сучасними молокопроводами, щоб молоко було стерильне, високоякісне.
Також є своя невелика ферма свиней на півтори тисячі голів, трохи домашньої птиці, кіз, овець. Тварин годуємо добрими кормами, тож вся продукція, як мовиться, чиста, натуральна і має природній смак та користь. Поки що живність іде на потреби своєї їдальні, де працівники харчуються безкоштовно, продаємо людям. Було б добре відкрити в місті спеціальний магазин такої справжньої продукції. І ми над цим також працюємо.
Ще тримаємо двадцять коней, є породисті рисаки – то поки що для душі. Хотів би у Вінинцях відкрити невелику кінноспортивну школу, або хоча б базу для реабілітаційних занять з дітками, та не можу знайти такого фахівця, щоб грамотно і якісно вів цю справу. Декілька робочих конячок зайняті в господарстві, а інші просто гуляють на випасах, вони ж плодяться, а що з таким стадом робити – поки вирішую.
Про все це Олександр Ярема охоче розповідає, доки їдемо на бурякове поле під Виповзками. Каже, тут споконвіку найкраща земля для буряківництва. Звісно, про врожаї минулого століття, коли за 300 ц/га давали зірку героя соцпраці, нині нічого й зарікатися. Зараз мета – утричі більший збір.
– Такого врожаю і я не пам'ятаю, – каже Олександр Ярема. – Копаємо з 20 вересня, зібрали тільки половину площ, на різних ділянках маємо по 720-750 ц/га. Коли завершимо, то в середньому, може, й близько тисячі набереться. І якість в них порівно краща – солодші.
"Анаконда" вродила найкраще
На полі працює один бурякозбиральний комбайн та транспортерний навантажувач. Це італійська надсучасна техніка, дорога, тож її господарство орендує.
За день комбайн викопує 500 тон буряків. Їх висипає спочатку в кагати, а звідти вантажать на вивіз – так зменшують кількість землі та бадилля, тож завод рахує усього 8% відходів. На переробку буряк відвозять своїми КАМАЗами, щодня працює сім автомобілів, які роблять по три ходки. Поспішають впоратися до стійких морозів.
– На трьох полях ми посіяли різні сорти, які нам порадили в дистриб'юторській компанії, – розповідає головний агроном Юрій Іваничук, 43 роки. – Це гібриди німецької селекції Мерседес, Брітні та Анаконда – саме її оце і збираємо. Як на мене, то вона вродила найкраще. Таких урожаїв я не пам'ятаю в минулих роках. Я родом із Черкащини, і там, де працював, останній раз сіяли буряк в 1998 році! Зараз на бурякових полях ручна праця майже не застосовується. Захист, удобрення, догляд посівів – все технікою. Хіба що кілька разів жінки тут просапували слід від трактора.
Важливий показник доброго врожаю цукрових буряків – не тільки кількість, а й якість. Цукристість коренеплодів тут – 17,5%, а торік було лише 15%. Агроном каже, що запорука цього зовсім не сонце, як думають, а витриманий режим агротехнічних заходів, зокрема, спеціально підібраний комплекс мікродобрив, який найкраще спрацює саме на тих чи інших ґрунтах. І це вже його професійний секрет.
– Наші господарства не беруться за буряк, бо досі вважають, що він затратний у виробництві і неприбутковий, – зазначає Олександр Григорович. – Та за ці два роки ми побачили, що це не так. Із таким врожаєм як нині, вигода така, аби з гектару кукурудзи, на яку всі роблять ставку, ми зібрали по 150 центнерів зерна. А вона якраз цього року і підгоріла, у нас дала по 80-100 ц/га, в когось максимум 110. Та й торік за успішніших жнив було лише по 120-140 ц/га. Тож очевидно, що цукровий буряк не тільки доцільний з точки зору агротехніки та сівозміни, а й економічно зараз вигідний.
