До редакції Переяслав.City завітав Володимир Гетьман, 26 років, уродженець м. Золотоноша, нині – переяславець, служить в Національній гвардії. Прийшов повідомити, що 15 травня став чемпіоном України з пауерліфтингу у своїй ваговій категорії до 82 кг. Погодився детальніше розповісти і про себе, і про свій досить рідкісний для нашого краю вид спорту.
– Все почалося в 2012 році, коли навчався в Золотоніському профтехнічному ліцеї. Мене завжди притягував спорт, я займався і греблею, і бігом, і гирі тягав. А то якось ухопив відразу дві 24-кілограмові, а в спині щось хрусь. Зрозумів, що треба щось інше. Зайшов до спортзалу, а Віталій Гладкий, наш викладач фізвиховання, побачив мій розгублений погляд і питає: "Синок, чого ти хочеш?" – "Займатися хочу!" – відповів я.
Ось він і запропонував займатися пауерліфтингом. Це вправи зі штангою, але не такі, як у важкій атлетиці. Став моїм тренером. І зараз ним є – їздить разом зі мною на турніри. Вже першого року занять на змаганнях у Черкасах я зайняв перше місце у жимі лежачи. А нині є майстром спорту міжнародного класу з жиму лежачи та майстром спорту зі станової тяги.
– А як ти став переяславцем?
– Строкову службу служив у Дівичках. Тричі був в АТО. В 2014-му – на першій лінії бойових дій під Дзержинськом та Дебальцевим, був заряджаючим 120-міліметрового міномета, вже пізніше, контрактником, ніс службу на третій лінії. Отоді уже з’явилася можливість знову тренуватися, був спортзал, снаряди. Коли повернувся в Дівички, якихось вихідних познайомився з переяславкою. Тепер вона моя дружина, і у нас з Танею є 4-річна донечка Богдана. Тепер я переяславець і завжди виступаю під прапором міста. З 2014-го кожного року беру участь в чемпіонатах України, став багаторазовим їх призером.
– Який результат ти показав на цьогорічному?
– У триборстві (окрім вище названих вправ, виконується також присідання зі штангою) я показав 537,5 кг, і це забезпечило мені перше місце. А ось у двоборстві мій результат був 377,5 кг, це означало, що я став рекордсменом України, але, на жаль, мій рекорд протримався трохи більше години: його попередній володар Євген Косик знову побив його, на 2,5 кг перевершивши мій показник. Тож у двоборстві я став другим призером. Однак на чемпіонаті Євразії, що відбудеться в листопаді цього року, обов’язково рекорд України встановлю – до цього настійливо готуюся.
– Чим тебе приваблює цей вид спорту? Тим більше, що, очевидно, він травмонебезпечний.
– Звичайно ж, коли працюєш зі снарядом, вага якого два центнери, є реальна небезпека травмуватися. У мене так сталося, коли виконував вправу підйом штанги на біцепс: ушкодив плечовий суглоб, дехто з медиків казав навіть, що це артроз. Але як бачите, повністю відновився, виступаю далі. Попри те навіть, що кожного разу беру участь в турнірах за свій рахунок.
Чемпіонат України – це неймовірна атмосфера. Я зустрічаю людей, яких знаю не з одного турніру. Жарти, підколи і разом з тим підтримка: допоможуть зняти "млинець" зі штанги, хтось щось позичить. Як цього разу, коли колега з Умані дав мені наколінники, без яких не допустили б до змагань – свої я якраз порвав на тренуванні.
Повинен сказати, що в Україні є відразу кілька організацій, що організовують турніри з пауерліфтингу. Я виступаю (як аматор) в тих, що проводяться під егідою Комітету пауерліфтингу України. Ця асоціація проводить не лише змагання аматорів, а й має так званий РRО-дивізіон: якщо у нас заборонені препарати, проти яких борються у WADA (Міжнародній антидопінговій асоціації – авт.), то у "профі" дозволено все. Власне, пауерліфтинг у США й з’явився для шоу, в якому спортсмени показують неймовірні результати зі штангою і нікого не мало цікавити, якою ціною їх здоров’я вони досягнуті. У нас же, спортсменів-аматорів, дозволене лише спортивне харчування, тобто вітаміни, засоби для відновлення м’язів і т. п.
Пауерліфтинг набирає популярності в Україні, і думаю, неабиякого поштовху його розвитку надасть Павло Наконечний, якщо поб’є, як збирається, світовий рекорд зі станової тяги у 500 кг.
– Ми поговорили про тих, для кого спорт – невід’ємна частина життя. А як ти оцінюєш рівень фізичної підготовки армійських новобранців?
– Зараз я контрактник Нацгвардії. Служу на посаді інструктора з фізичної підготовки і спорту в Міжнародному центрі НГУ, що в с. Старе на Бориспільщині. Здебільшого у хлопців, які приходять служити, задовільний рівень підготовки. Проте щодо деяких складається враження, що фізкультури в них у школі не було. Діти інтернету! Все їм важко – і підтягнутися та турніку, і пробігти 1 кілометр (на період карантину дистанцію, яка була раніше 3 км, урізали). Та під кінець півторарічної служби вони таки змінюються – показники значно покращуються. А щоб хлопці тяглися до спорту і приходили на службу сильними і витривалими, веду в Ютубі свій блог.
А щоб виходило це переконливо й відповідно до методик, і сам навчаюся – на факультеті фізвиховання переяславського університету. Мені особисто пощастило, що в нас у центрі є прекрасно обладнаний спортивний зал, а моїм начальником по службі – чемпіон світу з пауерліфтингу підполковник Сергій Шепель.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
