34-річний переяславець Олександр Петруня побував у тридцять одній країні світу. І встиг зробити це за три останні роки. Нещодавно на тревел-посиденьках у «Толока хабі» розповів, як подорожувати під час карантину (про цей його досвід читайте тут), а також відповів на всі запитання присутніх. Ми обрали найцікавіші.
Коли почав подорожувати?
– З дитинства я зачитувався Жуль Верном, Барроузом. І постійно накривало – треба десь подорожувати, щось дивитися. Але до 30 років я взагалі нікуди не їздив – це була найбільша помилка у моєму житті. Вперше за кордон ми поїхали на автомобілі в Грузію на конференцію. Ця подорож змінила моє уявлення про подальше життя – я не міг зупинитися й буквально за три роки об’їздив тридцять країн. А якби почав подорожувати у 20, то досі побачив би весь світ. Тоді мене нічого не обмежувало: робота, сім’я тощо.
Олександр Петруня в Шрі-Ланці, грудень 2019 р.
Чому подорожуєш?
– В одному зі своїх відео тревел-блогер Антон Птушкін розповів про те, навіщо людям подорожувати. Це п’ять пунктів. Перший – перезавантаження, нам всім треба відпочити від роботи, відволіктися від буденності. Другий – розвиток. У подорожах ви виходите із зони комфорту, стаєте уважнішими, навчаєтесь. Наприклад, я англійської не знаю, але в подорожах вона в мене стає все кращою. Третій – натхнення, я особливо надихаюся заходом сонця в нових місцях. Четвертий і, на мою думку, найголовніший – люди та знайомства. Коли маєш знайомих у всіх куточках світу, це дуже корисно. П’ятий – порівняння: як там у них, а як у нас. При цьому чужий досвід потім можна використати вдома.
На що любиш дивитися в інших країнах?
– Чесно кажучи, не люблю розглядати різні архітектурні споруди. Але мені подобаються закинуті будівлі, природа, гори. От у жовтні поїдемо в одну досить екзотичну країну милуватися однією з найвищих вершин світу.
У Норвегії
Яке найдивніше місце, де ночував?
– В юрті в Киргизії. Ми замовили її через букінг, приїхали до озера, яке розміщується на висоті 3300 метрів. Надворі літо, а там сніг прямо по голову. Приїхали, нікого немає, світла, зв’язку немає. Знайшли якогось мужика, який не говорить ні англійською, ні російською. Єдине, що він нам сказав: «Їжі немає». Ми так-сяк пояснили, що в нас є своя, але переночувати не завадило б. Вночі було дуже тихо, я такої тиші ніколи не чув – виспався класно.
Якщо ви на власному транспорті й не прив’язані до конкретного маршруту, бронюйте житло прямо на сьогоднішню ніч. Можна зняти елітні апартаменти за копійки. Так було в Туреччині, де ми за 500 гривень жили в номері люкс п’ятизіркового готелю. При цьому його стабільна ціна – під три тисячі гривень у будень.
У Албанії
Що незвичайного їв?
– У Казахстані їв собаку. М'ясо заправлене спеціями, гостре, несмачне. А ще коли уявляєш, що це був пудель чи ще щось миленьке… У кожній країні куштую фастфуд, просто, щоб з цього боку зрозуміти її культуру. А взагалі купуємо продукти в супермаркетах: дешево, сердито. Проте в деяких країнах, у тій же Туреччині, продукти в супермаркетах неякісні, натомість є багато дешевих закладів харчування, краще туди ходити.
Що губив у подорожах?
– Та нічого такого. Але є одна порада: зробіть два закордонні паспорти і носіть їх у різних місцях. Раптом загубите один, то хоч зможете нормально додому доїхати. Мені, на щастя, таким варіантом послуговуватися не доводилося, але моїх друзів це вже рятувало. А один мій знайомий поїхав у навколосвітню подорож і десь в Африці в нього закінчилися сторінки для віз. В посольстві новий паспорт отримати було неможливо. Тож він запальничкою підігрівав сторінки й відклеював уже використані візи.
У Шрі-Ланці
Що привозиш із подорожей?
– Нічого. Лише відправляю поштою листівки в Україну рідним, друзям, знайомим. З кожної країни надходять за різний термін. Наприклад, з Киргизії за півтора року досі не прийшли. Мені здалося, що там просто досі скринька не заповнилася. Бо, коли вкидав наче чув, як конверт впав на дно. З Азорських островів, які територіально належать Португалії, листівка прийшла через вісім днів. З Казахстану, який значно ближче, – за півтора місяця. У Норвегії дві листівки мені обійшлися в 600 гривень, одна з них взагалі не дійшла.
Чи відчував передозування емоціями?
– Минулого року я зрозумів, що не варто подорожувати аж так галопом. Було, що в квітні поїхав кудись, на п’ять днів повернувся в Україну, і знову кудись. І припинився цей темп аж у вересні мандрівкою Україною. Останні п’ять днів далися надзвичайно важко, не міг збагнути, що відбувається: «Невже так різко постарів?». А потім трохи видихнув, посидів вдома і зрозумів, що то було перенасичення. Не треба гнатися за всім відразу, хоча й хочеться.
"У подорожах один із найкращих той момент, коли повертаєшся додому"
Чи хотів би переїхати за кордон назавжди?
– Я не хочу жити ніде, окрім України. У нас є чим займатися, є як заробляти, є що змінювати на краще. Однак постійно є бажання взяти лише сумку з плавками й поїхати на місяць кудись на тропічний острів, попрацювати дистанційно. Приміром, цієї зими хотів виїхати на Балі, але карантин завадив. А в подорожах один із найкращих той момент, коли повертаєшся додому.
