Через епідемію коронавірусу всі країни світу закрили кордони, припинилося авіасполучення. Подорожувальники тривалий час були змушені в кращому випадку обмежуватися внутрішніми поїздками. Втім, послаблення карантину в червні зумовило відновлення міжнародного туризму. Наразі українці можуть відвідати 42 країни (дані станом на 13 серпня). Деякі переяславці вже скористалися цією нагодою. Розповіли Переяслав.City про свої подорожі.
Албанія
Олександр Петруня (34 роки) побував у 31 країні світу. Після послаблення карантину вже встиг злітати у Туреччину наприкінці червня та в Албанію 28 липня.
– Минулого року на мій день народження ми з друзями поїхали в Грузію. Так сподобалося, що вирішили перетворити це в традицію і святкувати мій день народження у цій країні щороку. Квитки купили десь 15 липня, 31-го Грузія мала відкритися для авіарейсів. Але 17-го чи 19-го стало відомо, що вона продовжила заборону на перельоти, відповідно наш рейс скасували. «SkyUp» компенсував нам бонусами на 120% кошти за квитки. Ми ж стали думати, куди полетіти. З Туреччини я щойно повернувся, Єгипет мені не дуже подобається, ще деякі країни задалеко і туди не так легко дістатися. А от в Албанії я не був, тому відразу взяли квитки туди. Проте за 12 годин до вильоту ми дізналися, що Албанія потрапляє до «червоної» зони. Це означає, що після повернення в Україну доведеться відбувати самоізоляцію або ж робити тест на коронавірус. Ми вже налаштувалися летіти, тому вже ніщо не могло нам завадити.
Квиток в один бік коштував близько 100 євро. Дорогувато, але в принципі це одні з перших прямих рейсів до Тирани. До карантину треба було добиратися туди «якимись кущами». Дві години перельоту всі пасажири були в масках, бортпровідники постійно на цьому акцентували увагу. Літак майже весь був заповнений. Албанія не скасувала туристичний сезон, є дешеві тури туди, тому багато людей летять. У аеропорту по прильоту в нас навіть температуру не поміряли.
Ми полетіли на сім днів. Три дні жили в горах в національному парку Теті в однойменному селі. Місце трохи забите, але природа просто неймовірна. Це – окраїна країни, туди важко добиратися (веде одна поганенька дорога), немає великих готелів, тож і туристів там було мало. Потім на чотири дні ми поїхали до Адріатичного моря в місто Вльора. Там курортний сезон йде наповну: ресторани на набережній відкриті, пляжі, багато відпочивальників. Взагалі важко за чимось зрозуміти, що триває карантин: деінде в магазинах можна побачити в масках продавців, деяких водіїв маршруток та й усе в принципі. У ресторанах подалі розсунуті столи, щоб дотримуватися соціальної дистанції, і розставлені антисептики.
У Албанії все дуже дешево. У всіх країнах я куштую місцевий фастфуд. У албанців – це бурек, така собі слойка із сиром або м’ясом. Чотири буреки обійшлися нам у 25 гривень, і одним можна непогано наїстися. Продукти приблизно, як і в Україні, коштують, але деякі значно смачніші. Наприклад, ми купували сосиски – ну дуже смачні, нашим ще треба постаратися. Хороше імпортне пиво дешевше, ніж у нас: німецький «Пауляйнер» на наші гроші коштує менше 50 гривень, при тому, що в українських супермаркетах – 90. А їхнє місцеве пиво – десь 20 гривень за півлітрову банку. Загалом на тиждень в Албанії можна вкластися у 200-300 євро, якщо не рахувати переліт.
Мій знайомий мандрівник говорив про Албанію таке: «Чого ви очікуєте від неї, те й отримаєте. Хто очікує побачити відголоски «совка», 90-х років, він це й побачить. Хто їде за гарною природою, шикарним морем, він це матиме. Хто очікує зустріти хороших людей, той їх зустріне». Для мене в цій поїздці негативних моментів не було – все класно. Навіть те, що попід дорогами мужики продають CD-диски, мене захоплювало в плані колориту країни. При цьому вона розвивається: багато новеньких доріг, а де їх немає, то значить, уже починається будівництво.
Коли ми повернулися, то передусім на паспортному контролі встановили мобільний додаток «Дій вдома». При прикордоннику ми повинні його активувати. Протягом 24 годин із цим додатком слід приїхати на місце, де проходитимеш самоізоляцію, та натиснути відповідну кнопку. Два тижні сидітимеш вдома, а цей додаток час від часу перевірятиме, чи дотримуєшся ізоляції. У будь-який час він може надіслати запит для того, щоб людина відправила селфі, воно звіряється із GPS. Відлучатися можна щонайбільше на 15 хвилин не більше, ніж на два кілометри, типу в магазин сходити.
Щоб не сидіти вдома, можна зробити ПЛР-тест. Обов’язково слід робити в сертифікованих лабораторіях, яка співпрацюють з громадським центром «Здоров’я». Бо саме цей центр надсилає результати в додаток «Дій вдома». Ми зробили тести прямо в аеропорту за півтори тисячі гривень кожен, а вже через 11 годин мені на пошту прийшли результати – негативні. Що цікаво, у мене на смартфоні додаток чомусь глюкнув, ще коли я активувався в аеропорту, – написало відразу «Ваша самоізоляція закінчена». Тому ті кілька годин дотримувався її винятково за власним бажанням, розумів, що це важливо.
Туреччина
Валентина Негрей (53 роки) близько десяти разів бувала в Туреччині. 28 липня на десять днів із сім'єю полетіла на відпочинок в селище Чамьюва поблизу Кемеру.
– Щойно почали відкриватися турецькі готелі, турагенція запропонувала нам путівки – це було за два дні до вильоту. Ціни на той момент були нижчі, ніж зазвичай, десь удвічі. Туреччина мені подобається, бо до неї недовго летіти (2 години 10 хвилин), є розваги для дитини, якісне обслуговування.
Летіли МАУ, було все бездоганно. При покупці туристичної путівки відразу надають авіаквиток із зазначеним місцем у літаку. Тобто біля стійки реєстрації ти лише здаєш багаж, потім проходиш митний контроль, паспортний. Це єдина авіакомпанія, яка зараз так працює. До початку польоту ніхто маски не знімає. А тоді вже можна трішки приспустити – дві години в аеропорту й дві години польоту насправді важко витримати в масці.
Нам перевірили температуру в аеропорту Анталії, потім у автобусі на трансфері, при поселенні в готель і постійно, коли приходиш до готельного ресторану, навіть якщо це тричі на день. У Туреччині масковий режим обовязковий всюди – і в приміщеннях, і надворі. Жандарми за цим слідкують, штраф – 900 лір (більше 3000 гривень). У готелі відпочивальникам все-таки можна було й без масок ходити, оскільки нас постійно перевіряли. Обслуговуючий персонал – у масках, протягом дня кожні кілька годин проводять дезінфекцію приміщень: обробляють стільці, столики, лежаки. На вході до готелю є маски, які беруть всі, хто заходить або виходить. Якщо раніше у «все включено» ми на шведському столі набирали їжу самі, то зараз її на замовлення насипають працівники готелю. Вони розміщуються за склом, доступу інших до їжі немає. Як на мене, так значно краще.
Багато готелей стоять порожніми. Після прильоту наш був заповнений десь на третину, а вже через кілька днів – відсотків на вісімдесят. У минулі роки в цей період – пік сезону – все було заповнене туристами.
Звичайно, через епідемію є певні ризики, коли летиш в іншу країну. Тим паче, ми були із 7-річним внуком. Але побачивши, як у Туреччині дотримуються карантинних вимог, мої хвилювання минули. Гід розповідав, що із Казахстану прилетіли два туристи, у яких підтвердився коронавірус – із цією країною негайно закрили кордон.
У «Борисполі» під час митного контролю один із сім’ї надає свій номер телефону. Якщо через деякий час виявиться, що хтось у літаку хворий на коронавірус, про це повідомлять усіх, хто летів цим рейсом.
Єгипет
Дмитро Зборовський, 34 роки:
– У Єгипет, можна сказати, потрапив випадково з випадковими попутниками. За тижнів два до поїздки (летіти треба було 1 серпня) я дізнаюся від друзів, що компанія із трьох чоловік шукає четвертого для відпочинку в Шарм-ель-Шейху. Виявляється, ще до карантину у них була оплачена путівка на чотирьох до Єгипту, і ось турфірма запропонувала їм нарешті нею скористатися. Але за цей час багато чого в них трапилося: якщо переяславська пара могла їхати без проблем у нові терміни, то інша – хлопець та дівчина – вже опинилася в Данії за контрактом, і полетіти на відпочинок міг тільки хлопець. Вони не хотіли, щоб пропало оплачене місце. Тож ми зустрілися з переяславцями, познайомилися, сподобалися одне одному, і я дав згоду. Той хлопець, до речі, прилетів 1 серпня зранку з Данії, а увечері вже ми всі разом гайнули на Червоне море.
Рейс виконувала авіакомпанія «SkyUp». Летіли 4 години – весь цей час ми перебували в масках, без варіантів. А ось у готелі вже вимоги до відпочивальників були поблажливіші. Якщо обслуговуючий персонал був у захисних масках, то до туристів таких вимог не було. Перед входом у їдальню контроль температури проводили не завжди, у нас було «все включено». Вільного доступу до страв, як це буває зазвичай, тепер туристи не мали. Обслуга в їдальні, в масках, за склом-екраном, видавала все, що ти вподобав. Вибір був непоганий.
У самому місті теж і від місцевого населення, і від приїжджих ніхто носіння масок не вимагав. Лише в деяких магазинах та на АЗС я бачив працівників, одягнених у маски. А в Старому місті в жодному магазині таких не помітив. Те ж саме стосується і таксистів – їм, аби тільки ти «ту долар» (два долари) заплатив.
А ось що справді заборонене, то це робота барів, дискотек, куріння кальянів у громадських закладах, у нашому готелі не працювали СПА- та масажні салони, тренажерний зал. Щодо екскурсій, не зустрічав пропозицій на далеку поїздку автобусом – зокрема, до Каїра та пірамід. А ось у море чи пустелю (тобто на відкритому повітрі) – скільки хочеш. Ми вибрали катання на яхті із зупинками для занурення. Біля готельного пляжу, на рифі теж можна було рибок усяких подивитися, але під час цієї поїздки ми побачили, що підводний світ тут значно багатший. А ще взяли поїздку, в якій поєднувалися катання квадроциклами по пустелі, відвідання поселення бедуїнів і дайвінг.
Не знаю, як усі інші, а наш готель був на початку завантажений на 60 відсотків, а потім – до 80-ти. Контингент – араби (чи місцеві, чи з інших країн, не розбереш), українці та білоруси. Росіян не зустрічав зовсім. Їх там усі не люблять, то, може, шифруються? Було дуже спекотно, одного разу бачив термометр, що зафіксував 47 градусів у тіні. Навіть місцеві нарікали, що це занадто навіть для них. То треба було ходити одягненим, інакше згориш моментально.
Віталій Усик, Валерій Шкребтієнко
