Місцеві вибори-2020 в розпалі. Маса партій і окремих кандидатів-самовисуванців борються за посади, озвучуючи свої програми, наміри, обіцянки. Настільки активно інколи, що у виборця голова йде обертом – хто ж з них насправді найкращий, найдостойніший, найфаховіший?
Чи допомагають нашим землякам зробити правильний вибір численні друковані агітаційні матеріали, з’ясовували журналісти Переяслав.City.
Руслан Тарасенко, 37 років, місто:
– Живемо у багатоповерховому будинку, то різні політичні рекламки, газети певних партій, звісно, вкидають до поштового ящичка. По правді кажучи, мене це не дуже цікавить. Оскільки там лише агітація, зазвичай виймаю її та залишаю зверху на ящиках. Бачу, багато інших сусідів роблять так само. Потім хтось, мабуть, забирає все це. Також і на вулицях вже не раз пропонували різноманітну агітацію. Ставлюся до цього спокійно, адже зараз саме передвиборчий період. Можливо, на когось всі ці партійні намети, білборди і впливають. Особисто я вже визначився, за кого голосуватиму. І поки що не бачу причин змінювати своє рішення.
Віра Щипінська, 58 років, с. Улянівка:
– Друковану агітацію отримую і просто в руки, і у ворота запихають. Все беру, нікому не відмовляю, бо поважаю людей, зокрема, й кожного із кандидатів. Перечитую, але не скажу, що мене можуть переконати якісь пункти програм, бо за роки життя (як мовиться, вже сивина у волоссі) сформувала власну думку. Написати – це одне, а от реальне життя часто вносить корективи. Тому при виборі я відштовхуюся від того, що особисто знаю про кандидатів. Голосувати ходжу завжди, на ці місцеві вибори все ж покладаю певні надії. Ми йдемо до Ташанської ОТГ, сформується сильна громада й вірю, що й нас не оминуть, коли вона розвиватиметься. Уже знаю, що вибори до вищих органів влади зазвичай не приносять суттєвих змін на краще на місцях.
Григорій Панченко, 48 років, місто:
– Політичну рекламу на білбордах я читаю, вона мене смішить. «Все буде так, як хочеш ти» схоже на непристойну пропозицію чоловіка жінці, «Щасливі дні повертаються» – якесь задзеркалля, хіба час можна повернути назад? А «Щоб господарем, а не слугою на своїй землі» – це як? Якщо на своїй землі господарем – логічно, а слугою – значить, земля фактично не твоя? Я вже не кажу про «Силу господарників та професіоналів», ці «господарники» в 2014 році тікали з України аж сорочка загорталась, а тепер знову? Коротше, за гроші замовників піарники стараються, а вибирати, якщо чесно, немає з кого. Як співав класик Володимир Висоцький, «настоящих буйных мало, вот и нету вожаков».
Василь Набок, 33 роки, місто:
– Раніше, в останній свій шкільний рік та на початку студентських, дуже цим цікавився. Цей період включав і 2004 рік – час Помаранчевої революції. Я збирав листівки, буклети, виборчі програми. Ні, не для того, щоб згодом перевірити, чи ті, хто прийшли до влади, дотрималися обіцянок. Мені насправді все це було цікаво – я аналізував, порівнював програми. Сам збирався вступити до «Пори» чи «Батьківщини» – Бог відвів. Здається, всі ці агітки при ремонті дому (це вже було після Революції Гідності) благополучно мої батьки спалили. Зараз на агітацію не ведуся, вважаю, голосувати треба за внутрішніми почуттями. І бачу, це буде важко – в списку кожної партії є симпатичні мені люди, але й обов’язково знаходяться й пара-трійка таких, що відштовхують. Тож ще не визначився – очевидно, доведеться остаточне рішення приймати вже в кабінці для голосування. Інколи шкодую, що вже немає графи «проти всіх».
Марія Дорошенко, 62 роки, с. Мала Каратуль:
– Політичну агітацію читаю переважно у «Віснику». Не знаю, як тепер працюватиме пошта, але сподіваюся, що газети отримуватиму вчасно. Не подобається, що зараз так багато політичної реклами. Та все ж перечитую всі публікації, цікавлюся, в кого яка передвиборна програма. З газети дізналася, як правильно заповнювати виборчі бюлетені. Агітаційні брошури теж приносять, і їх перечитую. Уже приблизно знаю, за кого голосуватиму. Інколи дивлюся політичні дебати на телеканалах.
Валентина Кочубей, 59 років, с. Чирське:
– Читаю. Їх приносять молоді люди, немісцеві, і або вручають особисто, або просто залишають у воротах. Куди потім ці агітки? У піч, куди ж іще? Щодо того, за кого голосуватиму, вже визначилася. Знаю, як заповню кожен із чотирьох бюлетенів. А ось що в цьому розібралися старі люди, аж ніяк не впевнена. Люди за 70 років та ще й без освіти проголосувати до пуття не зможуть.
