Якщо в людини є кошти, завжди знайдеться хтось, хто ними захоче заволодіти. І не обов’язково це буде очевидний грабіж. Сучасні шахраї вигадують все нові і нові схеми, щоб обманути довірливих громадян більш вишукано, нерідко таким способом, що сама жертва допомагає аферистам «провернути справу». Чи ви завжди були пильними, чи таки піддавалися махінаціям шахраїв? – з таким запитанням журналісти Переяслав.City звернулися до своїх земляків.
Галина Мажаріна, 66 років, с. Помоклі:
– У лютому цього року до помешкання моєї мами (її звати Віра Лазарівна) «завітало» дві модно одягнені жінки і представилися нам (я саме в неї гостювала) працівницями поштового відділення. І тут мов ненароком одна з них каже, що нашій садибі пороблено, і, що нам потрібно дати їм гроші для відведення цієї порчі. І досі не знаю, як так сталося, але ми віддали їм усі заощадження, які були в нашій хаті (це аж 45 тисяч гривень). Що це були шахрайки, до нас дійшло відразу, як вони покинули нашу оселю, а в пакунку, в який вони нібито складали наші гроші, виявили складену в кілька разів палітурку з блокноту.
Не так давно до нас знову приходила циганка. То я її випроводила з двору негайно, не дивлячись їй в очі.
Ніна Степаненко, 52 роки, місто:
– Це було на початку дев’яностих. Ми продали м’ясо й сало на одному з ринків у Києві. Вже збирались їхати додому. Й тут мій чоловік побачив, як люди грають у наперстки – так тоді називалась ця гра. Ми підійшли ближче, й тут на наших очах чоловік виграв … мільйон. Тоді ще не було гривень, ходили купони. І мого Льошу розібрав азарт. Він сказав, що вгадає, під яким наперстком захована кулька. Поставив сто тисяч. Виграв 200, а тоді 500 тисяч, я смикаю його за рукав, щоб припинив, а він – ні в яку. Добре, що вторговані гроші були в мене, я відійшла вбік, а Льоша програв усе, що виграв. Добре, що «своїх» було тільки 100 тисяч.
Богдана Тіхонова, 27 років, с. Студеники:
– Років три тому зателефонували мені на мобільний типу з «Ощадбанку». Просили назвати чотири останні цифри картки, бо інакше вона заблокується. Сказала, щоб зачекали, бо не можу знайти її, а сама зателефонувала до тьоті Наташі, яка в нас в ощадкасі працювала. У мене ж підозри відразу виникли, тоді про це багато говорили та ще й у суботу дзвонять. Вона сказала, що це шахрайство, тим паче, з мобільного «Ощадбанк» точно не телефонуватиме. А вони ж у цей час все надзвонювали, взяла трубку й грубо відповіла, щоб не шукали дурних людей. А оце близько року тому відвела малого в школу, прийшла на роботу, телефонує незнайомий номер: «Мамо, у мене проблеми». А я ж чую, що голос дорослого мужика. Відповідаю: «Мабуть, я тебе в три роки народила. Шукай собі іншу маму, а ні, то справді будуть проблеми». Відразу трубку кинув.
Світлана Зайченко, 44 роки, місто:
– Вже давненько працюю в Києві, а з рік тому знайшла там ще й другу роботу, то перебралася туди жити. У Переяславі буваю зрідка. Приїжджаю якось минулого літа, а мати, їй вже під сімдесят, така радісна. Каже, що виграла десь так до п’яти сотень тисяч гривень. Купила газету, а там в одному оголошенні пропонувалася гра: потрібно було вгадати слово. Переможцю обіцяли грошовий приз. Я одразу ж зрозуміла, що це розводняк для довірливих. Так вона мене ще й почала переконувати, що телефонувала комусь там і ті підтвердили виграш. Але потрібно спочатку щось там у них купити. Ледь втовкмачила їй, що так дурять наївних людей. Наказала, щоб у подальшому у таких випадках обов’язково радилася зі мною.
Вадим Сергієнко, 39 років, місто:
– Кілька років тому інтенсивно займався будівництвом власного житла. Нерідко послуговувався інтернетом: щоб знайти необхідні будматеріали та інструменти, щоб фахівці (є такі спеціальні сайти) зі свого досвіду пояснили, як практично зробити те чи інше, адже я вирішив, що в моєї сім’ї буде максимально екологічна і теплоємка оселя. І ось знадобився мені клей для штукатурки, а це був чи то 14-й, чи то 15-й рік: єдиний завод України був у Донецьку, і бойовики його «віджали», поставки сюди припинилися. І тут один хлопець в інтернеті показує, що в нього є такий клей, але румунський. Я до того кілька разів перераховував гроші людям наперед і все було добре, так зробив і цього разу. Але минуло місяців зо два, а він тільки голову морочить і мої більш ніж 5 тисяч не повертає. Звернувся до спільноти на сайті і мені повідомили, що то за суб’єкт. Довелося звертатися до міліції Дніпровського району в Києві. Лише після того мені зателефонувала мама того афериста і пообіцяла, щоб сина не посадили, повернути кошти. Перераховувала місяців чотири.
Таїсія Коськіна, 58 років, с. Лецьки:
– Мені телефонували шахраї. Чоловік із зятем поїхали на базар, я була на роботі. Дзвінок: «Ма, я потрапив у аварію. Потрібні гроші». І точно як голос зятя! Я питаю: «А батько де?» Пауза, поклали трубку, не очікували такого запитання. Я передзвонила чоловікові й дізналася, що з ними все добре. Шахраї ще дзвонили, але не відповідала. З нами живе чоловікова мати. Колись до неї прийшли невідомі, ніби з пенсійного фонду. Цікавилися орденами, казали, що за них буде доплата пенсіонерам. Добре, що вона ордени в доньки залишила, бо точно б украли. Цього року ми копали картоплю, а в цей час до матері навідалися цигани. Пропонували допомогу по господарству. Вона вже навчена, у двір не пустила. Цигани багатьох людей у Вінинцях, Лецьках і Пологах-Чобітьках ошукали. Просять води попити, дитину перепеленати, представляються приймальниками металобрухту. Їм головне в дім потрапити, а там вони так одурманюють людей, що ті всі гроші віддають.
