Цього року двічі (у серпні та жовтні) в Стовп’язькому НВО діяв мовний табір «GoCamp». Його організовує громадська організація «Global Office» за підтримки МОН України. За умовами цього проєкту, школи, які найкраще виконують творче завдання та проходять відбір, мають змогу прийняти в себе волонтера з-за кордону. Так, зокрема, 2019-го до ліцею-інтернату «Патріот» приїздила британка Ліза Вернон. Через карантин цьогоріч табір відбувся в онлайн-форматі.
– Для того, щоб пройти відбір, школа мала підготувати відеопредставлення англійською або з англійськими субтитрами, яке прикріпили до анкети разом із мотиваційним листом, – розповіла вчителька іноземної мови Стовп’язького НВО Ірина Бабкіна, 30 років. Вона була менторкою для групи своїх учнів, які взяли участь в таборі. – Наприкінці минулого року ми це зробили, дуже круто вийшло, мені допомагала подруга, переяславська фотографка Ірина Тесля. У лютому прийшло повідомлення, що нас відібрали відразу до тих 400 шкіл, куди має приїхати волонтер (наскільки знаю, всього було понад 800 учасників). Вже в квітні я повинна була пройти спецнавчання для менторів. А в червні до нас би приїхав іноземний волонтер. Я вже й запланувала, що він би жив у мене в Переяславі, все-таки дозвілля тут можна провести цікавіше, ніж у Стовп’ягах. Та й мені було б спокійніше. Але карантин вніс свої корективи. У березні стало зрозуміло, що іноземці не ризикнуть летіти в іншу країну. Та в квітні «GoCamp» запропонував нам перелік волонтерів, з якими можна поспілкуватися онлайн.
Так Ірина Бабкіна познайомилася із Софією Сапегою з Канади. Вона – етнічна українка, ще в дитинстві переїхала з батьками з Рівненщини. Знає українську й навіть викладає в школі українську мову та культуру. Кілька тижнів у квітні група (шестеро старшокласників, які виявили бажання глибше вивчати англійську) та вчителька неформально спілкувалися англійською з волонтеркою через скайп, хіба що теми узгоджували заздалегідь. Однак це ще не був, власне, табір.
У липні школам, які перемогли, «GoCamp» запропонував взяти участь в онлайн-таборі. Тож наприкінці липня Ірина Бабкіна пройшла навчання вже для такого формату. Зокрема, дізналася, з якими програмами слід працювати, щоб зробити дистанційне навчання цікавішим, інтерактивнішим. Виявляється, не зумом єдиним. Теми, чіткий план, завдання та тести можна фіксувати в додатку Kahoot. На Discord варто створювати чати, бо цей додаток найбезпечніший щодо захисту персональних даних. Оригінальну віртуальну дошку можна створити на Padlet.
На зв’язку із Фарбодом
Для роботи використовували два ноутбуки
– Знаючи своїх комунікабельних дітей, я розуміла, що треба їх у рамках табору зібрати в школі, – зазначила Ірина Бабкіна. – Рада, що дирекція пішла мені назустріч. Користувалися двома шкільними ноутбуками, на одному дивилися сесію, на іншому працювали в програмах із завданнями. Була досить домашня атмосфера: пили чай з печивом, неформально спілкувалися. Виконуючи різні творчі завдання, ми розважалися. Тут я не була вчителькою для дітей, а просто наставницею, можна сказати, старшою подругою.
З 10 до 22 серпня табір «GoCamp» проводили за темою «Навколо світу за 10 днів». Взяли участь близько 80 команд. Волонтером для стовп’язької команди став Фарбод Абдолвахаб з Ірану.
– Любив він зі мною про життя поговорити голосовими повідомленнями у WhatsApp, – сміється Ірина. – Мої домашні взагалі дивувалися, що я англійською спілкуюся. Було цікаво дізнатися у нього про все в Ірані: особливості національної культури, кухню, ставлення сучасної молоді до релігії, про роботу та те, як вплинув на неї карантин. Діти спочатку трохи побоювалися з Фарбодом прямо спілкуватися. А в нього на стіні вони помітили щось типу сушарки для рушників, до якої прикручені лампочки. Зрештою не витримали й запитали: «Що це у вас таке?», а він каже: «Та то в мене така лампа, елемент декору – в інженерів своє бачення дизайну».
Вчителька зауважила, що частині дітей, які все ж працювали в таборі дистанційно, а не в школі, було складніше. А в жовтні, коли вже всі працювали з дому, продуктивність значно впала. Цього разу була тема «Мистецтво та творчість», тривав табір три тижні. Волонтеркою у стовп’яжців була Грейс із Кенії.
На зв'язку з Грейс
– У них англійська – друга мова, на відміну від того ж Фарбода, який часом говорив дуже кострубато, – зазначила Ірина Бабкіна. – А бувало, каже: «Я не зрозумів, що це за слово. Але мені так ліньки його дивитися в перекладачі, поясніть простіше, що маєте на увазі». А Грейс багато розповідала про їхні народні звичаї, про весілля, про вуличне мистецтво, а ми їй – про своє. Загалом дуже цікаво було. Але все ж діти були в цей період недостатньо активними. На карантині (Стовп’язька школа пішла на карантин через виявлений випадок захворювання на коронавірус у працівника закладу – ред.) інші вчителі загадували їм багато завдань, а тут ще і я з цим табором.
Навіть у онлайн-форматі табір був корисним як для вчительки, так і для школярів.
– Він дає дітям змогу практично застосувати те, що ми вчимо на уроках. Коли я говорю на уроках англійською – це, можна сказати, крапля в морі. А от коли вони бачать, що перед ними іноземець з іншою культурою, іншою мовою, і вони можуть порозумітися лише за допомогою англійської – це, певно, головне досягнення цього табору. Спілкуватися можна будь з ким: хоч з іранцем, хоч з африканцем, хоч з американцем – англійська об’єднує, – резюмувала вчителька.
Одне із завданням табору – втілити картину
Одне із завданням табору – втілити картину
Після літнього та осіннього табору команда Стовп’язької школи отримала символічні подарунки: брендовані футболки, сумки та пляшки «GoCamp», інтелектуальну гру та сертифікати учасників.
На листопадовий табір Ірина Бабкіна вже не реєструвала свою команду. Пояснила, що в ній багато одинадцятикласників, яким слід готуватися до ЗНО, до того ж вони задіяні в проєкті «Відкривай Україну», пройшли до суперфіналу. Якщо в майбутньому епідемситуація зміниться на краще, й до України почнуть приїздити волонтери, а вчителька зможе зібрати якісну команду серед учнів, то планує знову взяти участь у такому таборі.
