Важко уявити, що є люди, які не люблять збиратися за великим столом з ароматною випічкою та таким смачним чаєм. І якщо порівняно недавно українці обмежувалися невеликим вибором сортів цього напою, то зараз у них можливості познайомитися з усім багатством його смаків зростають постійно. Напередодні Міжнародного дня чаю (святкується 15 грудня) журналісти Переяслав.City поцікавилися у земляків, яким сортам чаю надають перевагу вони.
Світлана Башинська, 55 років, місто:
– Найбільше мені подобається чорний з бергамотом «Ахмад». Але чаюю я не часто. Люблю додавати в чай лимон або імбир. А загалом мені більше смакує заварна кава. А ось мій чоловік Саша любить чорний чай «Грінфілд». Заварює його так, щоб був дуже міцний. Наша донька Аліна п’є тільки зелений чай «Ліптон». Як на мене, то він гіркуватий.
Михайло Важкий, 64 роки, с. Пологи-Вергуни:
– Дуже любимо всією сім’єю смак чайку з гілочок вишні, малини й смородини. Це ж традиційний український напій. Готувати недовго: прокип’ятити 10 хвилин, а потім дати настоятися. А ще багато років у нас ростуть м’ята та меліса: коли у дворі траву скошую, то їх – вони скраєчку ростуть – не чіпаю. Дружина сушить. А з магазинних чаїв купую чорні сорти, наприклад, «Принцеса Нурі». Зеленого чаю не розумію, де там той смак? А ось каркаде – це те, що треба. Його теж усі в сім’ї люблять.
Катерина Харченко, 48 років, місто:
– Люблю чорний «Ліптон» – завжди надійна якість, насичений, аж ніби тягучий. І скільки б там не говорили, що одноразовий чай – це пилюка, яку зібрали, коли сушили та різали листовий, знаю: ця людина просто ніколи не пила чай у пакетиках від «Ліптона». А ось зелений люблю не так, мабуть, тому що в дитинстві не привчили. І скільки б там не говорили, що він бадьорить навіть більше ніж чорний, ніколи цього не помічала. Люблю чисті чаї – всякі там жасмин, бергамот, м’яту, мелісу і т. д. додають, на моє переконання, якщо якість основного людину не задовольняє.
Алекс Карпов, 60 років, село Ташань:
– У мене вдома є близько десяти видів чаю. Це тільки заварні чаї. Найулюбленіший – «Ерл Грей», з домішками олії бергамоту. Споживання чаю в мене залежить від часу доби, події, самопочуття. Вранці надаю перевагу чаю з молоком – так як люблять пити англійці. Я по роботі добре знайомий з англійськими чайними традиціями. Якщо потрібно підбадьоритися, можу випити зеленого. Найкраще мені смакує чай із яблучним пирогом.
Світлана Костенко, 29 років, місто:
– Я раніше чай не дуже любила. А коли чотири роки тому вийшла заміж, то разом із чоловіком теж приохотилася. Тепер у нас вечірнє чаювання – як традиція. Мій Толік дуже любить чорний чай з бергамотом. Купуємо в АТБ від фірми «Делюкс», він тільки там продається. З усіх марок, які перепробували, цей нам найсмачніший. В їхній лінійці є різні види: крім класичного чорного і зеленого, ще змішаний, з різними квітами та фруктами. Як натрапимо на акцію, то відразу кілька пачок, бо він у нас не залежиться, особливо взимку. Недавно їздили на море в Єгипет, то звідти привезли ще чай-каркаде. Він зовсім не такий, як продається в нас, а з крупними пелюстками суданської троянди і яскравим ароматом. Він краще підходить для літа, але іноді я заварюю його й зараз.
Ірина Бикова, 65 років, місто:
– Я дуже люблю зелений чай. Обираю крупнолистовий, який розфасований у Шрі-Ланці. А ще мої улюблені чаї з м’ятою та мелісою. В мене на грядці росте чотири сорти м’яти. Кожен має свій аромат. Я найбільше люблю м’яту, в якої довгі листочки. Коли вона виростає, зрізуємо, обриваємо кожен листочок, а стебла подрібнюємо. Сушу я її або в електросушарці, або ж природним способом – розстилаю на пергаментному папері у веранді подалі від прямих сонячних променів. Суху м’яту зберігаю в скляній банці, накриваю полотнинкою й підв’язую. А меліса! Яка це чудова рослина! Я люблю її аромат не тільки в чаї, а ще й у кімнатах. Улітку ставлю у вази без води цілі букети. Чаї з м’яти й меліси заспокійливі, допомагають знизити тиск, підліковують шлунково-кишковий тракт. Я роздаю м’яту й мелісу своїм подругам і просто добрим знайомим – хай люди п’ють на здоров’я. А ще інколи заварюю чай зі свіжого базиліку, він – на любителя.
